ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
06 грудня 2023 р.Справа № 160/31619/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
01.12.2023 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови у виплаті нарахованої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості по пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2023 у сумі 232008 грн 98 коп. (двісті тридцять дві тисячі вісім гривень 98 коп.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2023 в сумі 232008 грн 98 коп. (двісті тридцять дві тисячі вісім гривень 98 коп.).
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/31619/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), після одержання позовної заяви суд з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Судом установлено, що, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №160/5932/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки № ФД107428 від 28.02.2023, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов'язку провести перерахунок та виплату з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № ФД107428 від 28.02.2023, наданої до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровської області Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05 березня 2019 року з урахуванням окладу за посадою, військового звання, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, враховуючи раніше проведені виплати; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили та відповідно є обов'язковим до виконання.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 №59127-47651/Л-01/8-0400/23 видно, що зазначене судове рішення відповідачем у повному обсязі не виконано, оскільки позивачу не виплачено нараховану рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №160/5932/23 доплату пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2023 у розмірі 232 008,98 грн.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У свою чергу, відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність в КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №816/2016/17, від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №520/11829/17, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а.
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що вказаний вище предмет спору фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №160/5932/23.
Суд зауважує, що саме невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №160/5932/23 зазначено позивачем як підставу для заявлених до суду позовних вимог, у зв'язку з чим, такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цього судового рішення.
Так, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною відмови відповідача, вчиненої або не вчиненої на виконання рішення суду в іншій справі. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Таким чином, спір у цій справі щодо вимоги відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2023 в сумі 232008,98 грн виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного вище судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при виконанні судового рішення у справі №160/31619/23 порушено його права, свободи чи інтереси, він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/31619/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна