УХВАЛА
07 грудня 2023 р. Справа № 120/16777/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дмитришеної Р.М. від участі в розгляді адміністративної справи №120/16777/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 дана позовна заява розподілена судді Дмитришеній Р.М.
Ухвалою судді Дмитришеної Р.М. від 13.11.2023 зазначену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав ненадання доказів надсилання позовної заяви з додатками відповідачу як того вимагають положення ч. 9 ст. 44 КАС України.
20.11.2023 позивач подав заяву на усунення недоліків до якої додав копію фіскального чеку Укрпошти.
Проте ухвалою від 27.11.2023 суд відхилив даний доказ як належний спосіб усунення недоліків позовної заяви, зазначивши, що поштове відправлення здійснене без опису вкладення, переліку та кількості відправленої кореспонденції. Цією ж ухвалою суд на підставі статті 121 КАС України продовжив позивачу строк для усунення недоліків на п'ять днів з дати отримання копії даної ухвали.
04.12.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Дмитришеної Р.М. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України. Вказана заява мотивована наявністю у позивача сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді Дмитришеної Р.М. при розгляді даної справи. Позивач зазначає, що такі сумніви у нього виникли в зв'язку з прийняттям судом ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.11.2023 та ухвали від 27.11.2023, якою продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. На думку позивача, підстав для усунення недоліків позовної заяви не має через їх відсутність, а винесення суддею вказаних ухвал свідчить про можливий тиск або вплив на головуючого суддю з боку відповідача.
З огляду на викладене заявник переконує, що з метою запобігання формуванню у сторін думки про упередженість та необ'єктивність судді, а також для уникнення прийняття упередженого судового рішення, подану ним заяву про відвід судді Дмитришеної Р.М. необхідно задовольнити.
Ухвалою суду від 05.12.2023 заяву про відвід визнано необґрунтованою та з огляду на потребу вирішення питання про наявність підстав для відводу судді Дмитришеної Р.М. іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, матеріали справи передано для визначення іншого судді, який розглядатиме відповідне питання.
Як зазначено у частині 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023, головуючим для розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Слободонюка М.В.
Частиною восьмою статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Згідно із частиною дванадцятою статті 40 КАС України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглядаючи в порядку письмового провадження відповідне правове питання, яке порушене у заяві про відвід, суд бере до уваги таке.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка вказує на недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи (частина друга статті 36 КАС України).
При цьому слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має встановлюватися згідно з: «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як вбачається зі змісту поданої заяви про відвід, підставою для її подання слугувало постановлення суддею ухвали про залишення позовної заяви без руху від 13.11.2023 та наступної ухвали від 27.11.2023 про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Дмитришеної Р.М. у цій справі суд враховує, що викладені заявником доводи фактично зводяться до незгоди останнього із процесуальними рішенням судді (ухвалами від 13.11.2023 та від 27.11.2023).
Однак, суд звертає увагу на те, що імперативними приписами частини четвертої статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В свою чергу суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко передбачено обов'язок суду перевіряти матеріали позовної заяви на відповідність її вимогам статтям 160, 161 КАС України. Тобто, залишаючи позовну заяву без руху, суд діяв відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України. Крім того, можливість продовження судом процесуальних строків передбачена частинами 2, 3 ст. 121 КАС України, що також спрямовано на забезпечення належної реалізації стороною своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином прийняття суддею (судом) процесуальних рішень, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, є здійснення судом правосуддя та не є тією обставиною, що свідчить про упередженість судді чи її особисту зацікавленість в розгляді справи.
Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.
Натомість, заявляючи відвід заявник не надав жодних доказів на підтвердження обставин, які б об'єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені у заяві обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у статті 36 КАС України, а сам відвід пов'язується виключно з суб'єктивним сприйняттям ОСОБА_1 ухвалених суддею судових рішень.
Отже, аргументи, якими позивач мотивує заяву про відвід, є безпідставними та такими, що не дають підстави для сумнівів у об'єктивності судді при розгляді цієї справи.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дмитришеної Р.М. від участі в розгляді справи №120/16777/23 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дмитришеної Р.М. від розгляду адміністративної справи № 120/16777/23.
Адміністративну справу № 120/16777/23 передати для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович