РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
06 грудня 2023 р. Справа № 120/11665/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем 20.06.2023 прийнято постанову №ПШ 000151 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. Водночас позивач вказує, що транспортний засіб, щодо якого проводилась перевірка, був переданий в оренду ТОВ "ЕКОСВІТ-ТРЕЙД". З огляду на викладене позивач вважає постанову від 20.06.2023 №ПШ 000151 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 16.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
31.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначив, що 30.05.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області під час перевірки, належного позивачу на праві власності, транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 виявлено факт перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної або іншого документу на ватаж визначений законодавством, а також протоколу перевірки та адаптації тахографа, чим допустив порушення сm. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Відповідач зауважив, що під час проведення перевірки водієм транспортного засобу надано посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу. Водночас відповідач наголосив, що водієм, під час виявлення порушення та складання акту перевірки не було повідомлено відповідача про передачу транспортного засобу позивачем іншим особам та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження таких. При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджує діяльність у сфері надання послуг вантажних перевезень.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
30.05.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами відповідача складено акт №АР 000162 від 30.05.2023 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Так, під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без оформлення документів на вантаж, за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, за що абз. 3 ч. 1 ст. 60 вищезазначеного закону передбачена відповідальність.
У вказаному акті в графі «пояснення водія про причини порушення» водій ОСОБА_2 написав "ознайомлений"».
20.06.2023 відповідачем, у відповідності до положень Порядку № 1567, проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту №АР 000162 від 30.05.2023.
За наслідками проведеного розгляду справи відповідачем винесено постанову від 20.06.2023 №ПШ 000151 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
Ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) (назва Постанови в редакції Постанови КМУ № 79 від 02.02.2022).
П. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).
Безспірно встановлено, що під час контрольного заходу належним позивачу вантажним транспортним засобом здійснювалося внутрішнє вантажне перевезення, повна маса автомобіля становила понад 3,5 тонни.
Проте, як визначено в Акті перевірки, на момент проведення перевірки у водія, який керував належним позивачу транспортним засобом, були відсутні як товарно-транспортна накладна на вантаж, так і протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що є порушенням ст. 34, 48 Закону №2344-III та є підставою для притягнення перевізника до відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону №2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Як передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ХІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Враховуючи зміст вищевказаних норм, слідує висновок, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Таким чином, приписи ст. 60 Закону №2344-III передбачають наявність спеціального суб'єкта відповідальності автомобільного перевізника.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі Правила №363).
Згідно з розділом І Правил №363 перевізник фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
Судом з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що дійсно, транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача.
Своєю чергою, водій транспортного засобу не надав до перевірки документа, з якого можливо б було встановити, що перевізником є інша ніж позивач особа. Більше того, навіть не надав пояснень з цього приводу.
Згідно матеріалів справи, власником транспортного засобу МАN д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є ОСОБА_3 .
Разом з тим, не заперечуючи самого факту недотримання вимог чинного законодавства під час здійснення перевезення вантажу належним ОСОБА_3 транспортним засобом, останній єдиним аргументом щодо протиправності прийняття відповідачем спірної постанови вказує, те, що він не є виступає в даних правовідносинах в статусі перевізника, адже згідно договору оренди транспортного засобу (без екіпажу) від 06.10.2022, зазначений транспортний засіб переданий в тимчасове володіння ТОВ "ЕКОСВІТ - ТРЕЙД".
Проте, суд такі посилання сторони позивача оцінює критично, оскільки той факт, що транспортний засіб, щодо якого проводилась перевірка, знаходиться на праві оренди у ТОВ "ЕКОСВІТ - ТРЕЙД" не спростовує ті обставини, що позивач був автомобільним перевізником на зазначеному транспортному засобі станом на дату виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Суд зазначає, що згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.201 1 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Даним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону № 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону №2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
З матеріалів справи судом не встановлено наявності у водія на момент перевірки тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який би засвідчив факт перебування автомобіля марки MAN, д.н.з. НОМЕР_2 в користуванні третіх осіб.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не спростовано виявленого органом державного контролю факту перевезення 30.05.2023 ним як автомобільним перевізником вантажу транспортним засобом за відсутності визначених ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За таких обставин, враховуючи та оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд доходить висновку, що спірна постанова від 20.06.2023 №ПШ 000151 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання її протиправною та скасування.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна