ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/688/23 Справа № 705/4360/23 Категорія: ст.81 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участі: прокурора захисника ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення ,-
ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_8 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про застосування до нього умовно-дострокового звільнення, з мотивів того, що він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення з підстав, що ОСОБА_8 має 6 судимостей, за злочини проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробуванням Відбуває покарання за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.09.2019 у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі за злочини, передбачені ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, скоєні в період іспитового строку, призначеного за вчинення тотожного злочину. За час відбування покарання з 06.09.2019 позитивно характеризувався не завжди. Згідно характеристики від 23.07.2021 характеризувався посередньо, працевлаштований на виробництві, до праці відноситься посередньо. Згідно характеристики від 04.08.2022 характеризувався негативно. Не завжди дотримується розпорядку дня та виконує законні вимоги працівників колонії. Має 5 заохочень, застосованих на підставі рапортів, що мають формальний характер. Частково відшкодував цивільний позов на користь потерпілої в сумі 2426,50 грн. з необхідних 8087,36 грн. та 7 разів порушував режим утримання в СІЗО та колонії, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить, скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2023 року та застосувати щодо останнього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В апеляційній скарзі посилається на те, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано характеристику засудженого ОСОБА_8 від 12.09.2023 видану начальником ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92», згідно якої, зокрема, з 11.12.2020 ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92», за час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які вказують порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань. Режим відбування покарання в ДУ порушував три рази за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правилами начальника установи, стягнення зняті та погашені в установленому законом порядку. Стягнення, які застосовувалися до ОСОБА_8 під час відбування покарання в ДУ застосовані на підставі рапортів та мають формальний характер, є незначними (дрібними), та не можуть свідчити про негативний вплив на життя засудженого.
Крім того, стягнення ОСОБА_8 мав в СІЗО під час досудового розслідування. Вже під час відбуття покарання останній мав ряд заохочень та позитивну характеристику, що свідчить про його перевиховання.
ОСОБА_8 працевлаштований в господарській обслузі ДУ в банно-пральному комбінаті, до праці відноситься сумлінно та старанно, за що 5 разів заохочувався правами начальника установи за виконання покладених обов'язків та дотримання правил поведінки.
Вважає, що висновок комісії, яка очолюється керівником установи виконання покарань, складений необґрунтовано та формально щодо недоцільності застосування УДЗ відносно засудженого, враховано лише кількісну складову заохочень та стягнень та не враховано дріб'язковість зазначених стягнень в колонії.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 провину у скоєному злочині визнає та частково відшкодував цивільний позов за вироком суду.
Засуджений ОСОБА_8 та представника СВК №92 повідомлялися судом апеляційної інстанції про час, дату та місце апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з'явилися, про поважні причини свого неприбуття не повідомили, що, з огляду на положення ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, думки захисника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги з наведених в ній підстав, прокурора ОСОБА_6 про законність, обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не належить.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 81 КК України передбачено, що до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Таке звільнення може бути застосоване у тому разі, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів виправлення.
Відповідно до сформованої судової практики «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.
Застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення є дискреційною нормою закону України про кримінальну відповідальність, тобто не є обов'язковим, а є виключно правом суду. При цьому висновку про можливість застосування положень ст.81 КК України, повинно передувати вивчення та аналіз даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особу засудженого в цілому. Для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання, вирішальним не є факт відбуття певної частини покарання, а факт доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом першої інстанції при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_8 про звільнення умовно-достроково наведених вимог закону дотримано.
Як встановлено з матеріалів провадження, вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.06.2020 ОСОБА_8 засуджений за ч.2 ст.186 КК України до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на 6 років.
Початком строку відбування покарання ОСОБА_8 є 06.09.2019, а кінцевим строком визначено 15.07.2025.
Станом на 27.09.2023 невідбута частина покарання ОСОБА_8 становить 1 рік 9 місяців 18 днів, що вбачається із довідки начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень ОСОБА_9 .
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення, затвердженої 12.09.2023 засуджений ОСОБА_8 має 5 заохочень за виконання покладених обов'язків та дотримання правил поведінки, перебуваючи в СІЗО м.Черкаси мав 5 стягнень, які погашено, перебуваючи в ДУ «Старобабанівська ВК-92» мав 3 стягнення, які погашено та знято.
Крім того, ОСОБА_8 частково відшкодовано цивільний позов за вироком суду (з необхідних 8087,36 грн. потерпілій відшкодовано 2426,50 грн.).
З врахуванням вищезазначених доказів, місцевий суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні засудженого ОСОБА_8 доводи не доводять, що засуджений своєю поведінкою не довів своє виправлення.
При цьому місцевим судом встановлено, що ОСОБА_8 має 6 судимостей, за злочини проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробуванням. Відбуває покарання за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 06.09.2019 у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі за злочини, передбачені ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, скоєні в період іспитового строку, призначеного за вчинення тотожного злочину. За час відбування покарання з 06.09.2019 позитивно характеризувався не завжди. Згідно характеристики від 23.07.2021 характеризувався посередньо, працевлаштований на виробництві, до праці відноситься посередньо. Згідно характеристики від 04.08.2022 характеризувався негативно. Не завжди дотримується розпорядку дня та виконує законні вимоги працівників колонії. Має 5 заохочень, застосованих на підставі рапортів, що мають формальний характер. Частково відшкодував цивільний позов на користь потерпілої в сумі 2426,50 грн. з необхідних 8087,36 грн. та 7 разів порушував режим утримання в СІЗО та колонії, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності.
В апеляційній скарзі сторона захисту посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано характеристику засудженого ОСОБА_8 від 12.09.2023 видану начальником ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» та те, що стягнення ОСОБА_8 мав в СІЗО під час досудового розслідування. Вже під час відбуття покарання останній мав ряд заохочень та позитивну характеристику, що свідчить про його перевиховання. Також ОСОБА_8 працевлаштований в господарській обслузі ДУ в банно-пральному комбінаті, до праці відноситься сумлінно та старанно, за що 5 разів заохочувався правами начальника установи за виконання покладених обов'язків та дотримання правил поведінки. При цьому, висновок комісії, яка очолюється керівником установи виконання покарань, складений необґрунтовано та формально щодо недоцільності застосування УДЗ відносно засудженого, враховано лише кількісну складову заохочень та стягнень та не враховано дріб'язковість зазначених стягнень в колонії.
Колегія суддів вважає зазначені доводи неприйнятними виходячи з того, що доцільність застосування до засудженого положень ст.81 КК України щодо прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання в кожному конкретному випадку залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Згідно до ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
В свою чергу, перевіривши дані про поведінку та ставлення засудженого ОСОБА_8 до праці за весь період відбування покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про його особу в сукупності і приходить до висновку, що саме по собі дотримання умов і порядку відбування покарання у певний проміжок часу, не є достатньо переконливим важелем для ствердження про готовність засудженого до самокерованої правослухняної поведінки і доведення ним свого виправлення, з огляду на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання в установі є обов'язком засудженого.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з перебування ОСОБА_8 у СІЗО у нього наявні 4 стягнення, три у виді догани та одне у виді попередження, які хоч і погашені у встановленому законом порядку, однак беззаперечно свідчать про те, що за весь період відбування покарання його поведінка не була бездоганною. Також у ОСОБА_8 наявні 3 стягнення у виді попередження - 1 та догани - 2, які погашено і знято, проте їх наявність також свідчить про небездоганну поведінку останнього за весь період відбування ним покарання.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, не вказують на те, що процес виправлення ОСОБА_8 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі. Тоді як заохочення ОСОБА_8 у певний період відбування покарання, не свідчить про його виправлення, а тому застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від покарання є передчасним.
Те, що ОСОБА_8 визнає провину у скоєному злочині та частково відшкодував цивільний позов за вироком суду, не являється самостійними та безпосередніми підставами для його умовно-дострокового звільнення та у сукупності з іншими обставинами, враховуються при вирішенні клопотання відповідного змісту, а тому доводи сторони захисника, викладені в апеляційній скарзі, з даного приводу є неспроможними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 , оскільки він своєю поведінкою не довів свого виправлення.
Керуючись ст.404, п.1 ч.1 ст.407, ст.ст.419, 537 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий
Судді