РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/5173/22
Провадження № 22-ц/4815/968/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Мороз А.В..
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Рівненській області, Рівненська обласна прокуратура
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2023 року, ухвалене в складі судді Тимощука О.Я., повний текст рішення складено 03 липня 2023 року, у справі № 569/5173/22
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна (державний орган - Державне казначейство України), Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності .
На обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 30 червня 2006 року заступником прокурора м. Рівне молодшим радником юстиції Суржуком В.Є. було порушено кримінальну справу № 51/175-06, яка була скерована в Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області для організації досудового розслідування.
30 листопада 2006 року старшим слідчим прокуратури міста Рівне молодшим радником юстиції Троцюк О.С. відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, а 30 травня 2007 року прокурор м. Рівне старший радник юстиції Федик Р.Р. порушив кримінальну справу щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України. 31 травня 2007 року старший слідчий прокуратури м. Рівне, юрист 3 класу Пивоварчук А.В. порушив кримінальну справу щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ст. 129 КК України.
08 червня 2007 року старший слідчий прокуратури м. Рівне, юрист 3 класу Пивоварчук А.В. порушив кримінальну справу відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
30 травня 2007 року він був затриманий в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 153 КК України.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11 червня 2007 року клопотання прокурора задоволено та обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Постановою від 02 грудня 2019 року винесеною старшим слідчим слідчого відділу Рівненського відділу поліції Головного управління поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції Горбатюк К.Г. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180080000213 від 06 травня 2014 року закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Посилається на ст. 1176 ЦК України, ст. 3, 4, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та просить відшкодувати йому шкоду, завдану внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у повному обсязі, а саме 908 700,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду, а також понесені судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна (державний орган - Державне казначейство України), Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" задоволено .
Стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 908 700 (дев'ятсот вісім тисяч сімсот) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з правничою допомогою у розмірі 5 000,00 грн. шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
В обґрунтування апеляційної скарги представник Головного управління Національної поліції в Рівненській області посилається на те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди, протиправність дій службових осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями, а тому він не має права на відшкодування моральної шкоди.
Сам факт закриття кримінального провадження не тягне обов'язків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії органу досудового розслідування заподіяли позивачу моральну шкоду.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що 30 червня 2006 року заступником прокурора м. Рівне молодшим радником юстиції Суржуком В.Є., було порушено кримінальну справу № 51/175-06, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України
30 листопада 2006 року старший слідчий прокуратури міста Рівне молодший радник юстиції Троцюк О.С., порушив відносно ОСОБА_1 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, а 30 травня 2007 року прокурор м. Рівне старший радник юстиції Федик Р.Р. порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.
08 червня 2007 року старший слідчий прокуратури м. Рівне, юрист 3 класу Пивоварчук А.В. порушив кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2010 року його було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України. Строк відбуття покарання рахувати з 10 грудня 2010 року, зарахувати в строк відбуття покарання перебування під вартою з 30 травня по 08 червня 2007 року та 08 червня 2007 року по 28 травня 2010 року.
29 березня 2011 року апеляційний суд Волинської області апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнив частково, вирок Луцького міськрайонного суду від 10 грудня 2010 року скасував, а справу направив прокурору Гощанського району для проведення додаткового розслідування (т. 4 а.с. 541-543).
Постановою від 02 грудня 2019 року винесеною старшим слідчим слідчого відділу Рівненського відділу поліції Головного управління поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Горбатюк К.Г. кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180080000213 від 06 травня 2014 року закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, зокрема сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, які встановлено цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19.
Вирішуючи спір, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом 139 місяців 24 дня. При цьому суд виходив із встановленої з 01 січня 2022 року мінімальної заробітної плати на рівні 6 500 грн та не може бути меншим, ніж 908 700 грн. гривень (6500* місяців).
Перевіривши доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідивши надані докази, оцінивши їх та визначивши мінімальний розмір моральної шкоди, зважаючи на обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на особу позивача, тривалість перебування під слідством і судом, глибину його переживань у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, вимушені зміни у житті у зв'язку з цим, а також врахувавши принцип вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 908 700 грн.
Крім того, суд відхиляє аргументи апеляційної скарги проте, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkovv. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyyv. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayevv. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р.) у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridinv. Russia), скарга Ns 4171/04, § 20 березня).
Так, рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Таким чином, як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о ви в :
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2023 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 07 грудня 2023 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.