УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/11824/23 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Микитюк О.Ю, Павицької Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/11824/23 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. у м.Житомирі
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
В обгрунтування позову вказав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Стягнуто з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньої виплати, у сумі 8992 грн. Водночас, щоб захистити свої права, ОСОБА_1 було витрачено чимало часу на справу 240/19056/21, а неправомірні дії і бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призвели до негативних переживань, внаслідок чого у ОСОБА_1 було погане самопочуття, порушення сну, пригнічений настрій, що є підставою для відшкодування заподіяної моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відповідач не заперечував право позивача на отримання допомоги в розмірі, встановленому Законом, рішення суду про виплату позивачу коштів в сумі 8306 грн. виконано повністю. Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння саме відповідачем моральних страждань позивачу.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд невірно дослідив позовну заяву, додані до неї докази і дійшов помилкових висновків про відмову у позові. Зауважив, що протиправність дій Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року в справі №240/19056/21. Крім того, захворювання, які він має, виникли внаслідок захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Оскільки він виконав свій обов'язок перед державою, тепер держава має виконати свій обов'язок перед громадянином України.Зазначав, що причинний зв'язок завдання йому моральної шкоди підтверджується тим, що він витратив багато особистого часу, коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилося на його психоемоційному стані.
У відзиві на апеляційну скаргу Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року залишити без змін. Зазначає, що Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі здійснило стягнення на користь ОСОБА_1 в сумі 8306 грн, рішення суду виконане. Також звертає увагу на те, що позов до суду готувався після прийняття та опублікування Верховним Судом зразкового рішення від 29 вересня 2020 року в справі №440/2722/20, яке знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет. Позовна заява у цій справі типова, підготовка її потребувала мінімум зусиль та часу і прийняття адміністративним судом рішення на користь позивача було передбачуваним. Крім того, позивач не надав жодних доказівна підтвердження доводів заподіяння йому моральної шкоди.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Стягнуто з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньої виплати, у сумі 8992 грн (а.с. 21-25).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд констатував факт порушення відповідачем вимог законодавства при виплаті йому коштів. При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин, вина заподіювача шкоди презюмується. Разом з тим, вказаних обставин недостатньо для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов'язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв'язок з бездіяльністю відповідача. Лише факт невиплати Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в повному обсязі одноразової грошової допомоги безумовно не породжує наслідки цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду. Достатніх доказів заподіяння позивачу моральних страждань бездіяльністю та діями відповідача, крім загального опису таких страждань у позові, а саме доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок поведінки цього відповідача, позивач суду не надав. Відтак, суд вирішив, що позивач не довів, що саме внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, що спричинила шкоду здоров'ю.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Заявляючи позов, ОСОБА_1 посилався на спричинення йому Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат моральної шкоди, яка полягала в погіршенні його стану здоров'я, негативних переживаннях, нервозності, дратівливісті, порушення сну, гіпертонічних кризах, внаслідок того, що два роки ним було витрачено для встановлення істини в справі 240/19056/21 та доказування питання протиправної бездіяльності у зв'язку з нездійсненням доплати до разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року.
При цьому ОСОБА_1 посилався на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2021 року в справі №240/19056/21 як таке, що підтверджує вину відповідача.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до положень ст.1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому слід довести належними та допустимими доказами завдання шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст.ст.1167, 1173 ЦК України.
Сам по собі факт наявності рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2021 року в справі №240/19056/21 не є безумовною підставою для стягнення на користь позивача суми моральної шкоди у розмірі 500 000 грн, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким, у даному випадку скористався ОСОБА_1 .
Саме лише задоволення адміністративного позову не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та заподіяною шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 20 березня 2019 року в справі №918/203/18.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано, на його думку, докази, що підтверджують факт завдання відповідачем моральної шкоди а саме - довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби за період 2021-2023 років, з аналізу яких свідчить, що дійсно медичними фахівцями ОСОБА_1 встановлено діагноз: енцефалопатія змішаного генезу (посттравматична 2014 року, струс головного мозку анамнестично) з атрофічними змінами головного мозку…(а. с. 26-42). Разом з тим, враховуючи період встановлення ОСОБА_1 відповідного діагнозу, суд не пов'язує причинного зв'язку між тривалими розладами здоров'я ОСОБА_1 та діями відповідача після 18.10.2021 року.
Відтак, достатніх доказів заподіяння позивачу моральних страждань діяннями Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а саме доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок поведінки відповідача, позивач суду не надав.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
Отже, задоволення ОСОБА_1 адміністративного позову можна розцінювати як адекватний спосіб згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції у даному спорі.
Колегія суддів апеляційного суду також вважає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2021 року права позивача були відновлені, отже, підстави для відшкодування моральної шкоди у грошовому еквіваленті відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанцій обґрунтовано дійшов висновку, що маючи на меті відновити права, врегулювання яких потребувало судового втручання з аналізом діючого законодавства та наведенням необхідних норм права, позивач отримав достатню за сутністю та значимістю такого спору сатисфакцію.
Із огляду на зазначене не надано доказів на підтвердження наявності факту заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, - заподіяння моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження існування обставин, що є передумовою відшкодування моральної шкоди за визначенням, наведеним у ст.23 ЦК України.
Відтак, суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам та нормам права, які підлягають застосуванню, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до положень частини третьої ст.12, частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, що оскаржується в апеляційному порядку, оскільки зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції відповідно до положень ст.89 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у скарзі, апеляційний суд не знаходить.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.12.2023.
Головуючий Судді