Справа № 758/2746/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишиної К.С.,
учасників справи:
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.11.2017 у розмірі 82462,99 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між сторонами укладеного договір про надання банківських послуг «Monobank» шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до цього договору, яка разом із Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами та Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідно до договору відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, передбачених умовам договору. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірному розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача. Відтак, у відповідності до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України та умов договору, просить позов задовольнити повністю. Разом із тим, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно з ст. 141 ЦПК України.
Відповідачем подано відзив на позов, який містить заперечення на нього. Наводить аргументи про те, що між сторонами відсутні договірні відносини, грошові кошти не отримував, адже доказів цього не подано банком. Окрім цього, банком не подано доказів погодження із відповідачем суми кредитного ліміту. Банком не подано документів, які б підтверджували розмір заборгованості, адже розрахунок заборгованості не є таким доказом.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, який містить наступні пояснення. Кредитний договір вчинено за допомогою електронного засобу зв'язку, а відтак укладений з дотриманням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачу надано кредитний ліміт у розмірі 70000,00 грн. Факт видачі кредиту, рух коштів підтверджено випискою по картковому рахунку, а тому розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором. Просить позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду заперечення на відзив. Наводить пояснення, які є аналогічними, що викладені у відзиві на позов. Додатково зазначив, що банк самостійно змінив розмір кредитного ліміту, хоч відповідач не надавав згоди на це.
24 березня 2023 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником позивача подано клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Просить повністю задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні відповідач та його представник заперечили проти позовних вимог та просять у таких відмовити, з підстав викладених у заяві по суті. Окрім цього, просять застосувати до спірних правовідносин за період до 31.08.2018 строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд установив, 15.11.2017 ОСОБА_1 , звернувся з письмовою анкетою-заявою (б/н) до АТ «Універсал Банк» про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 70000,00 грн на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, зі сплатою відсотків за користування кредитом. У заяві відповідач висловив згоду з тим, що заява разом із Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичної особи при надання банківських послуг щодо карткових рахунків, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону).
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього Кодексу договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Із матеріалів справи суд установив, що кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису, що підтверджено формою підтвердження електронного документу, яка містить у матеріалах справи.
Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що договір, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст. ст. 205, 207 ЦК України.
Разом із тим, аналіз змісту умов договору засвідчує, що останній містить усі істотні умови для відповідного виду договору з яких сторони досягли згоди, а відтак суд прийшов до переконання, що доводи відповідача щодо недотримання письмової форми договору оцінює критично та не бере до уваги, адже спростовані встановленими обставинами.
Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.
Суд установив, що у ОСОБА_1 наявний банківський рахунок у АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , поточний рахунок НОМЕР_2 , тип рахунку - чорна картка, статус картки - активна до 06/24. Дані обставини підтверджено довідкою банку від 21.09.2023.
За договором про надання банківських послуг від 15.11.2017 за карткою № НОМЕР_1 встановлено суму кредитного ліміту 70000,00 грн, що підтверджено довідкою про розмір встановлення кредитного ліміту від 21.09.2023.
Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджено рухом коштів по картковому рахунку відповідача від 21.09.2023. Номер платіжної картки НОМЕР_1 . Номер рахунку НОМЕР_2 , що відповідає номеру, який вказаний у п. 1 анкети-заяви від 15.11.2017.
Окрім цього, із руху коштів убачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами. Такий доказ є належним доказом, який підтверджує факт отримання кредитних коштів у відповідності до вимог укладеного договору.
Таким чином, суд критично оцінює доводи відповідача про не укладення договору та відкриття банківського рахунку, про не надання та отримання кредитних коштів відповідачу банком, щодо непогодження умов такого договору.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, кредитодавець взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу у вигляді кредитного ліміту на кредитну картку. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.
Щодо виконання зобов'язань за кредитним договором із сторони відповідача, то останній ухиляється від їх виконання.
Так, відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, заборгованість відповідача станом на 24 травня 2021 року становить у розмірі 82462,99 грн, що є заборгованістю за наданим кредитом.
Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості за наданим кредитом та за порушення грошового зобов'язання відповідачем не надано, такий не оскаржувався, а відтак є чинним, а тому приймається судом до уваги.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та становлять у розмірі 82462,99 грн, а відтак позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності за період з15.11.2017 по 31.08.2018, суд прийшов до наступного.
Наводить аргументи про те, що кредитним договором передбачено сплату кредиту щомісячно, періодичними платежами. Позов подано до суду у березні 2023 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності, адже після 31.08.2018 було змінено картку, що є підставою для відмовити у стягненні заборгованості.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Відповідно до правововї позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 (справа № № 6-2104цс16) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ПК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту кожного місяця впродовж строку кредитування, а відтак перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Суд установив, що відповідачем 05 квітня 2020 року внесено суму коштів на погашення заборгованості, що підтверджено розрахунком заборгованості за кредитним договором від 15.11.2017 № б/н. Банк звернувся до суду із позовом у 10 березні 2023 року, тобто в межах строку позовної давності виходячи з останнього щомісячного платежу.
У зв'язку із наведеним, сул прийшов до переконання про те, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, а тому у заяві відповідача необхідно відмовити за необґрунтованістю.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг від 15 листопада 2017 року у розмірі 82462 (вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 99 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Універсал банк», місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року.
Суддя О. І. Якимець