печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29591/22-ц
Категорія 64
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.
при секретарі судового засідання - Матвійчуку В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 757/29591/22-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач) про стягнення заборгованості та просить суд: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 51 755,26 грн.; - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» суму інфляційних втрат у розмірі 621,90 грн. та 3 % річних у розмірі 194,57 грн. ; - стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування вказаної позовної заяви, представник позивача зазначив, що 17.05.2022 року згідно Наказу № 11 від 16.05.2022 року позивачем достроково було припинено надання житлово-комунальних послуг у будинку за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з передачею зазначеного будинку в обслуговування Товариства в управління ОСББ «Гарден», однак, згідно розрахунку заборгованості б/н від 12.10.2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з червня 2021 по 16 травня 2022 року включно. На даний час заборгованість не сплачена відповідачем та завдає збитків позивачу у зв'язку з чим здійснюється нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2022 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
02.05.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про доручення доказів понесення позивачем судових витрат.
Представник позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з цим, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Перший український експертний центр» надавало послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 згідно Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 21.06.2018 року.
ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 11.06.2021 року, належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наявного в матеріалах справи.
Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує (ч. 4 цієї статі).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
У будинку, зокрема і квартирі, за вищевказаною адресою, заявником безперебійно надавались житлово-комунальні послуги.
Згідно ч. 1 ст. 6-1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
У відповідності Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п. 6) ч. 1 ст. 1 індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово- комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з п.4 Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від
21.06.2018 року кожен співвласник зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з
управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. У разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому законом/договором. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, відповідно до матеріалів справи з 17.05.2022 року згідно Наказу № 11 від 16.05.2022 року позивачем достроково було припинено надання житлово-комунальних послуг у будинку за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з передачею зазначеного будинку з обслуговування Товариства в управління ОСББ «Гарден»», що підтверджується актом приймання-передачі житлового будинку від 17.05.2022 року.
Однак, згідно розрахунку заборгованості б/н від 12.10.2022 р. по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритому для здійснення запису операцій, що відображають розрахунки власника квартири АДРЕСА_2 з позивачем, існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з червня 2021 по 16 травня 2022р. включно
на суму 51 755,26 (п'ятдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять гривень 26 копійок).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово - комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг, послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Підтвердженням того, що позивачем дійсно надавались житлово-комунальні послуги є,
копії Договору 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012 року, копією Договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012 року, копією Договору №47 від 01.10.2012 року; копією Договору № 16-08-2013то на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем від 01.08.2013 року; копією Договору №6/19 на охорону Об'єкта від 01.02.2019 року, які наявні в матеріалах справи.
Крім того, судом встановлено, що у квітні та травні 2022 року позивачем було виконано перерахунок розміру тарифу і структури тарифу на надання послуг з управління багатоквартирним будинком у березні та квітні 2022 року, що підтверджується Наказом № 9 від 15.04.2022 року та Наказом № 10/1 від 13.05.2022 року.
До того ж , матеріали справи не містять доказів того, що від відповідача за весь час надання послуг з управління багатоквартирним будинком надходили скарги на адресу позивача щодо обсягу та якості наданих позивачем послуг.
Водночас, зменшення розміру плати за послуги з управління багатоквартирним будинком, в разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачена.
З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-
комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013 року.
Враховуючи викладене, відповідач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якими він користувався та які були надані позивачем.
Відповідно до ч. 4 статті 319 ЦК України, власність зобов'язує, а стаття 322 ЦК
України наголошує на те що, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, будучи власником майна, зобов'язаний його утримувати.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 ст. 625 визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% (три проценти) річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК УКраїни нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% (трьох процентів) річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).
Передбачена, п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-
комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини 2 статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив
виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які останній посилається у позовній заяві, а стороною відповідача вони не спростовані.
Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані, і тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем належним чином не спростовано доводів позивача.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи належить витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: копію ордеру, договір та акт прийому-передачі надання послуг.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ст. ст. 316, 319, 322, 525, 526, 610,625 ЦК України, ст.ст. 1-23,76-81,89,95,131,141,258-259,263-265,279, 280-284, 352,354,355 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005» код ЄДРПОУ: 36844047): основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 51 755 (п'ятдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005» код ЄДРПОУ: 36844047): суму інфляційних втрат у розмірі 621 (шістсот двадцять одна) грн. 90 коп. та 3 % річних у розмірі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 57 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005» код ЄДРПОУ: 36844047) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (реквізити для сплати: IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005» код ЄДРПОУ: 36844047) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55 , офіс 1004, IBN НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», МФО: 351005, Код ЄДРПОУ: 36844047.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 29.11.2023.
Суддя О.М.Соколов