справа № 208/6378/22
№ провадження 2-а/208/15/23
РІШЕННЯ
Іменем України
06 лютого 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд місто Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого, судді - Івченко Т.П.
за участю: секретаря судового засідання - Оніщук Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції «про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення», -
встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог.
28 листопада 2022 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась з позовною заявою до поліцейського роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту ПП НП України молодшого лейтенанту поліції Парій Дмитра Юрійовича «про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення», яку згодом уточнила та залучила у якості відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції та просила суд:
задовольнити адміністративний позов громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 18 квітня 2011 року, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (код 40108646, вулиця Залізнична, 15, Луцьк, Волинська область, 43000) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення;
скасувати постанову, складену поліцейським роти з обслуговування м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, молодшим лейтенантом поліції Парієм Дмитром Юрійовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАБ № 575176 від 19 листопада 2022 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 510 грн., а провадження у справі закрити;
стягнути з Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (код 40108646, вулиця Залізнична, 15, Луцьк, Волинська область, 43000) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВСУкраїни в Дніпропетровській області 18 квітня 2011 року, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн.. 20 коп.
2. Позиція сторони позивача.
В обґрунтування позову адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , зазначає, що 19 листопада 2022 року поліцейський роти з обслуговування м. Ковель/Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України молодшим лейтенантом поліції Парієм Дмитром Юрієвичем, було винесено постанову серія БАБ № 575176 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно вказаної постанови вбачається, що 19 листопада 2022 о 14.54 год. водій ОСОБА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 24.05.2016, рухаючись по автомобільній дорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км, керуючи транспортним засобом автомобілем марка «VOLVO FH 13.400», реєстраційний номер НОМЕР_4 з напівпричепом Н/ПР - цистерна марка «SCHWAZMUELLER», реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» нібито порушив п. 11.6 ПДР - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Проте, вказана постанова була винесене без урахуванням обставин справи, а отже підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало виявлення факту невиконання ним вимог п.11.6. ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За приписами частини 2 статті 122 КУпАП, в редакцій чинній на час винесення спірної постанови, Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями. користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами п початку руху чи зміні його напрямку використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджено від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України) (зі змінами та доповненнями).
Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно п. 11.6. ПДР на дорогах, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку, вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, тракторам, самохідним машинам і механізмам дозволяється виїжджати на крайню ліву смугу лише для повороту ліворуч та розвороту, а у населених пунктах на дорогах з одностороннім рухом, крім цього, - для зупинки зліва, в дозволених випадках, з метою завантаження чи розвантаження.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб. яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Вищезазначена оскаржувана постанова Відповідача таким вимогам не відповідає, оскільки в ній не зазначено належних, достатніх та достовірних доказів якими доводиться факт вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення.
Окрім того, не було враховано ні стан дорожнього покриття під час руху транспортного засобу, ні маневрування та здійснення випередження іншого транспортного засобу.
Окрім того, Відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням прав та правових гарантій Позивача у зв'язку з наступним: - постанову винесено на місці вчинення правопорушення - просто на дорозі та відразу після того, як правопорушення нібито було вчинено. на заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи, для того, щоб він міг підготуватися до її розгляду йому було відмовлено, а за таких умов він не мав часу та фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема подавати докази. користуватися правовою допомогою, тощо. Таким чином, той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходження відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав,, є порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності; - у відповідності до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи, винятків з цього правила для справ, які розглядаються за місцем порушення не передбачено, відтак від виявлення правопорушення до винесення постанови повинно було надати строк для реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, і до того ж, цей строк не може бути меншим за 3 доби, оскільки саме за такий строк повинно бути повідомлено особу про розгляд справи; - відповідачем порушено ст. 278 КУпАП, а саме не проведено підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, ніякого пояснення відповідачем у нього не відбиралося, у оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгоди із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені; - він не міг скористуватися правовою допомогою за такої процедури; - до постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, а саме: пояснень особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, фото- чи відеофіксації, тощо.
Згідно ч. 1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного просить задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови серія БАБ № 575176 від 19 листопада 2022 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн., та за закриття провадження у справі у повному обсязі а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Також адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , після отримання Відзиву на позовну заяву надала Відповідь на Відзив в якому зазначила, що відповідачем не було враховано, що пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Також, Відповідачем не була аргументована необхідність розгляду справи на автомобільній дорозі.
Проте, це є істотним порушенням прав та правових гарантій Позивача у зв'язку з наступним: постанову винесено на місці вчинення правопорушення - просто на дорозі та відразу після того, як правопорушення нібито було вчинено; на заявлене клопотання водія про відкладення розгляду справи, для того, щоб він міг підготуватися до її розгляду йому було відмовлено, а за таких умов він не мав часу та фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП зокрема подавати докази, користуватися правовою допомогою, тощо.
Таким чином, той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходження відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності; у відповідності до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи, винятків з цього правила для справ, які розглядаються за місцем порушення не передбачено, відтак від виявлення правопорушення до винесення постанови повинно було надати строк для реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, і до того ж, цей строк не може бути меншим за 3 доби, оскільки саме за такий строк повинно бути повідомлено особу про розгляд справи; - відповідачем порушено ст. 278 КУпАП, а саме не проведено підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення, ніякого пояснення відповідачем у нього не відбиралося, у оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені; - він не міг скористуватися правовою допомогою за такої процедури; - до постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, а саме: пояснень особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, фото чи відеофіксації, тощо.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність наступає, у тому числі, за порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями.
Згідно з п. 11.6 ПДР, на дорогах, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку, вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, тракторам, самохідним машинам і механізмам дозволяється виїжджати на крайню ліву смугу лише для повороту ліворуч та розвороту, а у населених пунктах на дорогах з одностороннім рухом, крім цього, - для зупинки зліва, в дозволених випадках, з метою завантаження чи розвантаження.
Окрім того, не було враховано тип та стан дорожнього покриття. Проте, водій зазначав, що він здійснював об'їзд пошкодження дорожнього покриття на правій смузі руху, а саме глибокі ями та вибоїни.
Правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 213/1521/16-а передбачає, що Правилами дорожнього руху визначено обставини, за наявності яких водій може здійснити виїзд на крайню ліву смугу, зокрема, з метою об'їзду перешкод.
При цьому, докази належного стану дорожнього покриття на момент вчинення правопорушення до суду має надати Відповідач.
Тому вважає що вимоги позовної заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі та не спростовуються Відзивом на позовну заяву.
3. Позиція сторони відповідача.
Відповідач скористався своїм правом та на офіційну електронну адресу суду представником Відповідача Управління ПП у Волинській області Департаменту ПП Національної поліції України направив Відзив на позовну заяву в якому зазначив, що основною позовною вимогою позивача є визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 575176 від 19.11.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП ОСОБА_2 .
Вважаємо, що дані позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне:
І. Як вбачається із змісту самої постанови, винесена вона посадовою особою органу Національної поліції про притягнення ОСОБА_1 , як водія автомобіля за порушення Правил дорожнього руху.
У відповідності до вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
19.11.2022 року поліцейським роти з обслуговування міста Ковель УПП у Волинській області ДПП Парієм Д.Ю. при здійснені патрулювання на автодорозі М-07 (Київ-Ковель- Ягодин) 488 км о 14 год. 54 хв. було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: водій транспортного засобу Volvo FH13.400 д.н.з. НОМЕР_4 , як було встановлено пізніше ОСОБА_1 , керував вантажним транспортним засобом в составі із напівпричіпом, при цьому рухався у крайній лівій смузі на дорозі, яка має три смуги для руху в одному напрямку не маючи на меті здійснити поворот ліворуч або розворот, чим порушив вимоги п.п. 11.6 ПДР, що є порушенням ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 11.6. ПДР України - на дорогах, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку» вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3.5 т. тракторам, самохідним машинам і механізмам дозволяється виїжджати на крайню ліву смугу лише для повороту ліворуч та розвороту, а у населених пунктах на дорогах з одностороннім рухом, крім цього, - для зупинки зліва, в дозволених випадках, з метою завантаження чи розвантаження.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На підставі ст. 279 КУпАП було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення з оголошення ОСОБА_3 яка саме справа підлягає розгляду, та що він притягається до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.122 КУпАП. Заслухано усні пояснення ОСОБА_2 по факту вчинених ним правопорушень, було роз'яснено порушнику його права та обов'язки відповідно до ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП
Таким чином, оскільки було виявлено правопорушення вчинене ОСОБА_4 - було застосовано превентивні заходи передбачені ст. 32, 35 ЗУ «Про Національну поліцію», такі як зупинення транспортного засобу, з чітким поінформуванням водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу (порушення п. 11.6 ПДР України)
Таким чином, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини вчинення гр. ОСОБА_4 адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, заслухавши та врахувавши його пояснення - поліцейським як уповноваженою особою органу Національної поліції було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 575176 від 19.11.2022 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі - 510 грн. на підставі санкції ч.2 ст.122 КУпАП. Постанову було оголошено порушнику негайно після закінчення розгляду справи.
Враховуючи вище викладене та у відповідності до пункту 7 статті 4, статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд у задоволенні позовних вимог - ОСОБА_1 - відмовити повністю.
4. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
28.11.2022 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подала матеріали позовної заяви «про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення».
28.11.2022 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу передано до провадження судді Івченко Т.П.
29.11.2022 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
06.12.2022 року на виконання Ухвали від 29 листопада 2022 року адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через канцелярію суду надала заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву, згідно до якої відповідачем зазначено Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.
06.12.2022 року Ухвалою судді Івченко Т.П. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
02.01.2023 року на офіційну електронну адресу суду представником Відповідача Управління ПП у Волинській області Департаменту ПП Національної поліції України направив Відзив на позовну заяву в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справи без участі їх представника.
10.01.2023 року через канцелярію суду представником Відповідача Управління ПП у Волинській області Департаменту ПП Національної поліції України направив Відзив на позовну заяву та додано докази на DVD - диску, які долучені до матеріалів справи.
11.01.2023 року через канцелярію суду адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надала заяву в якій просила ознайомити її з матеріалами справи, в той же день була ознайомлена з матеріалами справи про що зазначила в своїй заяві.
16.01.2023 року через канцелярію суду адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надала Відповідь на Відзив на позовну заяву та заяву в якій просила надати можливість ознайомитись з доказами на DVD - диску долученими представником Відповідача до Відзиву на позовну заяву.
01.02.2023 року через канцелярію суду адвокат Коваленко О.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі та клопотання в якому просила долучити до матеріалів справи DVD - диск на якому зафіксовано рух позивача, який було долучено до матеріалів справи.
06.02.2023 року на офіційну електронну адресу суду представником Відповідача Управління ПП у Волинській області Департаменту ПП Національної поліції України направив клопотання про доручення до матеріалів справи доказів направлення позивачу Відзиву на позовну заяву, які були долучені до матеріалів справи.
Розгляд справи по суті відбувся 06.02.2023 року без участі сторін.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в шість днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
02.01.2023 року Відповідач скористався своїм правом та на офіційну електронну адресу суду представником Відповідача Управління ПП у Волинській області Департаменту ПП Національної поліції України направив Відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
5. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 19.11.2022 року було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серія БАБ № 575176 від 19 листопада 2022 року, якою на позивача, ОСОБА_1 за адміністративне порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Підставою для винесення оскаржуваної Постанови серії БАБ № 575176, стало те, що 19.11.2022 року поліцейським роти з обслуговування міста Ковель УПП у Волинській області ДПП Парієм Д.Ю. при здійснені патрулювання на автодорозі М-07 (Київ-Ковель- Ягодин) 488 км о 14 год. 54 хв. було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: водій транспортного засобу Volvo FH13.400 д.н.з. НОМЕР_4 , як було встановлено пізніше ОСОБА_1 , керував вантажним транспортним засобом в составі із напівпричепом, при цьому рухався у крайній лівій смузі на дорозі, яка має три смуги для руху в одному напрямку не маючи на меті здійснити поворот ліворуч або розворот, чим порушив вимоги п.п. 11.6 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, в зв'язку з чим ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «VOLVO FH 13.400», реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричепу Н/ПР - цистерна марки «SCHWAZMUELLER», реєстраційний номер НОМЕР_5 належить ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА».
Як вбачається з копії посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 24.05.2016 року, останній має права з усіма відкритими категоріями, окрім категорій «А», «АІ» та «Т».
Спір між позивачем та відповідачами виник з приводу того, що позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 575176 від 19.11.2022 року, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії БАБ № 575176від 19.11.2022 року, посилаючись на не порушення ним правил дорожнього руху та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористувався своїм правом і звернувся до суду з захистом свого порушеного права.
6. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.
Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.1. ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положення ч.4 ст.126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення» від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016р. у справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, встановлена приписами вищезазначеної статті презумпція вини суб'єкта владних повноважень зобов'язує останнього у разі не згоди з повідомленими позивачем у заяві обставинами спростувати їх.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення, з врахуванням встановлених обставин.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 536/583/17).
Відповідно до роз'яснень, викладених Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 13.02.2020 в справі № 524/9716/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху
Однак при накладенні на позивача адміністративного стягнення доказів про фіксацію таких порушень в режимі фотозйомки відповідачем суду не представлено, як і не зазначено про їх фіксацію, яким саме приладом було її здійснено, і в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином доданий до Відзиву на позовну заяву у якості доказу DVD - диск, суд вважає не належним і не допустимим доказом, оскільки з оскаржуваної постанови серії БАБ № 575176 від 19.11.2022 року не вбачається, що в ній вказано про фіксацію порушення в режимі відео фіксації або фотозйомки відповідачем, також не вказано яким саме приладом було її здійснено.
Суд звертає увагу, що Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення Позивачем Правил дорожнього руху.
Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17.
Будь-які докази, які б спростовували вищенаведені висновки суду, Відповідачем надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду, а саме в рішенні ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10.02.1995 року, зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що виключає підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Завданнями і функціями Департаменту патрульної поліції є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
На підставі ст. 32 Закону «Про Національну поліцію» - поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
Згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 11.6. ПДР України - на дорогах, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку» вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3.5 т. тракторам, самохідним машинам і механізмам дозволяється виїжджати на крайню ліву смугу лише для повороту ліворуч та розвороту, а у населених пунктах на дорогах з одностороннім рухом, крім цього, - для зупинки зліва, в дозволених випадках, з метою завантаження чи розвантаження.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На підставі ст. 279 КУпАП було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення з оголошення ОСОБА_3 яка саме справа підлягає розгляду, та що він притягається до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.122 КУпАП. Заслухано усні пояснення ОСОБА_2 по факту вчинених ним правопорушень, було роз'яснено порушнику його права та обов'язки відповідно до ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП
Оглянувши відеофайл на DVD - диску, вбачається, що позивач був не згоден з притягненням його до відповідальності, оскільки вважав себе не винним та неодноразово на цьому наголошував, також просив працівника поліції відкласти розгляд справи та перенести його до відділу поліції та надати йому змогу скористатись своїм правом відповідно до ст.268 КУпАП, залучити до розгляду справи адвоката, але жодне з заявлених позивачем клопотань, працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови не було задоволено.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Судом було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що неодноразово повідомив відповідачу під час розгляду справи.
Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Таким чином суд приходить до висновку, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Така правова позиція викладена у Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а, де Верховний Суд зазначив, що невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правничої допомоги є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, ст. 280 КУпАП закріплено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за №724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Згідно ч.3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний.
При таких обставинах та відсутності у справі жодного доказу, котрий би відповідав критеріям його належності й допустимості, як і невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правничої допомоги, слід дійти висновку що це є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення із подальшим закриттям провадження у справі на виконання вимог пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, що є обов'язком суду.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд, урахувавши положення ст. 139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов'язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із залученням експерта, виходив із наступного.
Суд дійшов до висновку, що у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред'явлення адміністративної позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок, підлягають стягненню на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 122ч.2, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції «про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення» - задовольнити.
Постанову серії БАБ № 575176 від 19 листопада 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (код 40108646, вулиця Залізнична, 15, Луцьк, Волинська область, 43000) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 3 ст. 243 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646), юридична адреса: вулиця Залізнична, 15, місто Луцьк, Волинська область, 43000;
Суддя Івченко Т. П.