справа № 208/2289/23
№ провадження 2/208/707/23
РІШЕННЯ
Іменем України
06 листопада 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майна Кам'янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцев Вячеслав Олександрович, про скасування державної реєстрації права власності нерухомого майна,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач представник Кам'янської міської ради Дніпропетровської області звернувся до суду із позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майна Кам'янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцев Вячеслав Олександрович, про скасування державної реєстрації права власності нерухомого майна.
У своєму позові позивач просить суд:
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на частку нерухомого майна - торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 24573440 від 29.01.2018 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1407149312104.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на частку нерухомого майна - торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 24655303 від 02.02.2018 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1407149312104.
Стягнути з відповідачів на користь Кам'янської міської ради всі витрати пов'язані з розглядом цієї справи.
В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017р. у справі №207/865/17 затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Приватним підприємством «Паланка» та ОСОБА_4 та провадження закрито. Визнано, зокрема за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на об'єкт нерухомості - торгівельний павільйон А-1 загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
02.11.2017 на підставі ухвали Баглійського районного суду від 28.04.2017 справа 207/865/17 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвою С.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності (номер запису про право власності 23353045) на об'єкт спірного нерухомого майна - торговельний павільйон, загальною площею 53,6 кв.м. з присвоєнням реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна 1407149312104, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28.04.2017 по справі № 207/865/17 Баглійський районний суд визнав право власності на самочинно збудоване нерухоме майно чим порушив інтереси власника земельної ділянки - територіальної громади м. Кам'янське, в особі Кам'янської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном.
29.01.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування частки торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 122.
На підставі цього договору право власності на частки торговельного павільйону загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано, як спільна часткова власність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності: 24573440 від 29.01.2018р. за ОСОБА_2 .
Також, 02.02.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений ще один договір дарування частки торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 138.
Тож, на підставі відповідного договору право власності на частки торговельного павільйону загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано, як спільна часткова власність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності: 24655303 від 02.02.2018р. за ОСОБА_2 .
Відповідно до п.1.3 вищезазначених договорів дарування однієї другої частки торговельного павільйону, сторонами було обумовлено, що частки торговельного павільйону належить ОСОБА_5 на праві приватної власності та була отримана нею згідно ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017р., справа №207/865/17, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 09.11.2017.
22.01.2020 року Дніпровським апеляційним судом було винесено постанову по справі №207/865/17, якою ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017 року було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. .
03.11.2020 Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська у справі № 207/865/17 ухвалив позовну заяву залишити без розгляду. (Дата набрання законної сили: 19.11.2020) .
Постанова Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 року по справі №207/865/17 набрала законної сили 22.01.2020 року. Переглядаючи справу Судом апеляційної інстанції було встановлено, що: «.. Таким чином, суд першої інстанції, не дослідивши наявність у сторін спору правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, в порушення ст.ст.375, 376 ЦК України, за мировою угодою, визнав право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Спірне нерухоме майно не прийнято в експлуатацію, а тому не є створеним в розумінні ст.331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за учасниками справи.»
Оскаржуваною ухвалою Баглійського районного суду було визнано право власності на об'єкт, який фактично має статус самочинного будівництва; оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 зайнята ОСОБА_1 самовільно. Рішень про надання у користування цієї земельної ділянки або надання її у власність Кам'янською міською радою не приймалося; а отже встановлено факт самовільного будівництва спірного нерухомого майна без необхідних дозвільних документів та без вводу в експлуатацію у порядку передбаченому чинним законодавством України. У ОСОБА_1 під час розгляду справи № 207/865/17 були відсутні правовстановлюючі документи на спірний об'єкт нерухомості.
Отже, ОСОБА_1 здійснила самочинну забудову не маючи жодних дозвільних та правовстановлюючих документів, без вводу цього об'єкта в експлуатацію на земельній ділянці, яка не була відведена їй для цієї мети та щодо якої вона не мала жодного речового права.
Проте, відповідно до акту самоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, щодо обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 21.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що: «..фактично на момент візуального обстеження, за вказаною вище адресою, згідно з план-схемою земельної длянки, відсутні будь-які будівлі або споруди. Торгівельний павільйон демонтовано. Земельна ділянка вільна.»
Тобто земельна ділянка звільнена, шляхом знесення торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважаємо, що забезпеченням ефективного поновлення в правах позивача є не тільки фактичне звільнення земельної ділянки від самочинного будівництва, а й скасування державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці позивача.
З набранням законної сили Постанови Дніпровського апеляційного суду, тобто з 22 січня 2020р. підстава виникнення права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості- торговельний павільйон загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасована.
Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягали скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускалось виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
27 лютого 2020 року Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 51367967, з посиланням на внесення змін до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було відмовлено у скасуванні запису про право власності за номером 23353045 на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1407149312104.
Підставою відмови у скасуванні запису у державному реєстрі, державний реєстратор зазначив, що визнання недійсним чи скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Також державним реєстратором було зазначено, що як підставу для скасування було подано постанова Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 справа № 207/865/17, проте згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за № 23353045 в стані припинення, оскільки відбувся перехід прав.
Законом України від 12 травня 2022 року № 2255-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» знов внесені зміни до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч.3.ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачалось, що на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як:1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Ухвалення зазначених судових рішень обов'язково мало супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Чинна редакція ст.26 Закону України від 12 травня 2022 року № 2255-IX "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
Судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
Судове рішення про визнання недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
Судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Ухвалення зазначених судових рішень тепер не має обов'язково супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Таким чином, з 12.05.2022 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації з одночасним визнанням, зміною та припиненням цим рішенням речових прав.
Відповідно до редакції ст.26 Закону України від 12 травня 2022 року № 2255-IX "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
В зв'язку з внесенням змін до законодавчих актів, 02.03.2023 була подана до державного реєстратора повторна заява про скасування права власності.
06.03.2023 рішенням № 66666375 державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій, зазначивши що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за № 23353045 в стані припинення.
Тобто на сьогодні відбувся перехід прав. Право власності зареєстровано за ОСОБА_2 згідно двох договорів дарування частки, про що є записи в Державному реєстрі які є актуальними та чинними.
Підстава виникнення права приватної власності на спірний об'єкт у ОСОБА_1 скасована і здійснено набуття права приватної власності (перехід права власності) на цей же об'єкт до ОСОБА_2 , а також, оскільки спірний об'єкт є самочинною забудовою, а тому виникла необхідність для скасування державної реєстрації прав: відомості про речове право № 24573440 від 29.01.2018; відомості про речове право № 24655303 від 02.02.2018 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1407149312104) зареєстровані на підставі договорів дарування частки нерухомого майна від 29.01.2018 та 02.02.2018 укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були посвідчені приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., у зв'язку з безпідставністю набуття права власності ОСОБА_1 .
В судове засіданні позивач- Представник Кам'янської міської ради Дніпропетровської області - Тарасюк О.А. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, щодо стягнення судового збору, заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, щодо стягнення судового збору, заперечує.
Представник третьої особи треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майна Кам'янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, в судове засідання не з'явились про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцев Вячеслав Олександрович, в судове засідання не з'явився, про слухання пправи повідомлений належним чином.
18 квітня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
18 квітня 2023 року ухвалою суду забезпечено позов.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, дійшов до такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Судом встановлено, що Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017р. у справі № 207/865/17 затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Приватним підприємством «Паланка» та ОСОБА_4 та провадження закрито. Визнано, зокрема за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на об'єкт нерухомості - торгівельний павільйон А-1 загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-28).
02.11.2017 на підставі ухвали Баглійського районного суду від 28.04.2017 справа 207/865/17 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвою С.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності (номер запису про право власності 23353045) на об'єкт спірного нерухомого майна - торговельний павільйон, загальною площею 53,6 кв.м. з присвоєнням реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна 1407149312104, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28.04.2017 по справі № 207/865/17 Баглійський районний суд визнав право власності на самочинно збудоване нерухоме майно чим порушив інтереси власника земельної ділянки - територіальної громади м. Кам'янське, в особі Кам'янської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном.
29.01.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування частки торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 122 (а.с.18-19).
На підставі цього договору право власності на частки торговельного павільйону загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано, як спільна часткова власність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності: 24573440 від 29.01.2018р. за ОСОБА_2 .
Також, 02.02.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений ще один договір дарування частки торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 138 (а.с.20-21).
Так на підставі відповідного договору право власності на частки торговельного павільйону загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано, як спільна часткова власність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності: 24655303 від 02.02.2018р. за ОСОБА_2 .
Відповідно до п.1.3 вищезазначених договорів дарування однієї другої частки торговельного павільйону, сторонами було обумовлено, що частки торговельного павільйону належить ОСОБА_5 на праві приватної власності та була отримана нею згідно ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017р., справа №207/865/17, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 09.11.2017.
22.01.2020 року Дніпровським апеляційним судом було винесено постанову по справі №207/865/17, якою ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017 року було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.29-31).
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.11.2020 р. у справі № 207/865/17 позовну заяву залишили без розгляду. (Дата набрання законної сили: 19.11.2020) .
Постанова Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 року по справі №207/865/17 набрала законної сили 22.01.2020 року. Переглядаючи справу Судом апеляційної інстанції було встановлено, що: «.. Таким чином, суд першої інстанції, не дослідивши наявність у сторін спору правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, в порушення ст.ст.375, 376 ЦК України, за мировою угодою, визнав право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Спірне нерухоме майно не прийнято в експлуатацію, а тому не є створеним в розумінні ст.331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за учасниками справи.»
Оскаржуваною ухвалою Баглійського районного суду було визнано право власності на об'єкт, який фактично має статус самочинного будівництва; оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 зайнята ОСОБА_1 самовільно. Рішень про надання у користування цієї земельної ділянки або надання її у власність Кам'янською міською радою не приймалося; а отже встановлено факт самовільного будівництва спірного нерухомого майна без необхідних дозвільних документів та без вводу в експлуатацію у порядку передбаченому чинним законодавством України. У ОСОБА_1 під час розгляду справи № 207/865/17 були відсутні правовстановлюючі документи на спірний об'єкт нерухомості.
Отже, ОСОБА_1 здійснила самочинну забудову не маючи жодних дозвільних та правовстановлюючих документів, без вводу цього об'єкта в експлуатацію на земельній ділянці, яка не була відведена їй для цієї мети та щодо якої вона не мала жодного речового права.
Відповідно до акту самоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, щодо обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 21.02.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що: «..фактично на момент візуального обстеження, за вказаною вище адресою, згідно з план-схемою земельної ділянки, відсутні будь-які будівлі або споруди Торгівельний павільйон з літнім майданчиком демонтовано. Земельна ділянка вільна.»(а.с.22-23).
Тобто земельна ділянка звільнена, шляхом знесення торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 .
З набранням законної сили Постанови Дніпровського апеляційного суду, тобто з 22 січня 2020р. підстава виникнення права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості - торговельний павільйон А-1, загальною площею 53,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасована.
Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягали скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускалось виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
27 лютого 2020 року Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 51367967, з посиланням на внесення змін до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було відмовлено у скасуванні запису про право власності за номером 23353045 на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1407149312104 (а.с.32).
Підставою відмови у скасуванні запису у державному реєстрі, державний реєстратор зазначив, що визнання недійсним чи скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Також державним реєстратором було зазначено, що як підставу для скасування було подано постанова Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 справа № 207/865/17, проте згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за № 23353045 в стані припинення, оскільки відбувся перехід прав.
Законом України від 12 травня 2022 року № 2255-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» знов внесені зміни до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч.3.ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачалось, що на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як:1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Ухвалення зазначених судових рішень обов'язково мало супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Чинна редакція ст.26 Закону України від 12 травня 2022 року № 2255-IX "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
Судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
Судове рішення про визнання недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
Судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Ухвалення зазначених судових рішень тепер не має обов'язково супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Таким чином, з 12.05.2022 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації з одночасним визнанням, зміною та припиненням цим рішенням речових прав.
Відповідно до редакції ст.26 Закону України від 12 травня 2022 року № 2255-IX"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
В зв'язку з внесенням змін до законодавчих актів, 02.03.2023 була подана до державного реєстратора повторна заява про скасування права власності.
06.03.2023 рішенням № 66666375 державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій, зазначивши що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за № 23353045 в стані припинення (а.с.33).
Тобто на сьогодні відбувся перехід прав. Право власності зареєстровано за ОСОБА_2 згідно двох договорів дарування частки, про що є записи в Державному реєстрі які є актуальними та чинними.
Отже, оскільки, підстава виникнення права приватної власності на спірний об'єкт у ОСОБА_1 скасована і здійснено набуття права приватної власності (перехід права власності) на цей же об'єкт до ОСОБА_2 , а також, оскільки спірний об'єкт є самочинною забудовою, а тому виникла необхідність для скасування державної рестрації прав: відомості про речове право № 24573440 від 29.01.2018; відомості про речове право № 24655303 від 02.02.2018 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1407149312104) зареєстровані на підставі договорів дарування частки нерухомого майна від 29.01.2018 та 02.02.2018 укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були посвідчені приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцевим В.О., у зв'язку з безпідставністю набуття права власності ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
За змістом ч.4 ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачам земельних ділянок у такому порядку: 1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3)затвердження проектної документації; 4)виконання підготовчих та будівельних робіт; 5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6)реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку ст.331 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Водночас згідно із ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).
З контексту ч.ч.3,4 ст.376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.
Аналіз норм ч.3 ст.376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
При цьому слід ураховувати положення ч.1 ст.376 ЦК України, а саме: наявність в особи що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Саме до таких правових висновків щодо застосування ст.ст.331,376 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 січня 2015 року (справа №6-225цс14).
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Всі землі в межах міста Кам'янського належать територіальній громаді міста.
Згідно ч.1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Згідно ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальної громади.
Згідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно приписів ст.189 Земельного кодексу України та ст. 20 Закону України «Про охорону земель», сільські, селищні, міські районні та обласні ради здійснюють самоврядний контроль за використанням та охороною земель.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статей 86, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права ,або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3 ст.388 ЦК України).
Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).
Також за змістом ст.388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але на далі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові ВСУ 24.06.2015 (провадження № 6-251цс15).
Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду , зокрема у постановах від 05.12.2018р. (провадження № 14-247цс18 та №14-179цс18).
Статтями 328, 329 ЦК України, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як визначено ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Право власності або користування землею набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.13,14), Земельного кодексу України (ст.ст.78,92,93,102-1,116,118,119,123,125,126) та інших Законів України.
Положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено принцип непорушності права власності та зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст.152 ЗК України цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки та зазначено, що це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Отже, вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - торговельний павільйон, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є законними та підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Пунктом 18 Постанови №9 Пленуму ВСУ від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ПВСУ визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України).
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).
Так, ч. 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Визначення нерухомого майна у ст. 181 ЦК України є узагальненим та характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об'єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме:
- розташування на земельній ділянці:
- переміщення неможливе без його знецінення;
- переміщення неможливе без зміни його призначення.
Також, така норма кореспондується у ч.1ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Аналогічне визначення тимчасової споруди закріплене також у п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, згідно якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно ч. 4 ст. 5 вказаного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Відповідно до даних з Державного реєстру та договорів дарування частки спірне майно не має фундаменту, що робить можливим їх вільне переміщення без знецінення та зміни призначення.
Отже, торговий павільйон загальною площею 53,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є тимчасовою (некапітальною) спорудою то спірне майно взагалі не мало реєструватись в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як це визначено вимогами ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вимоги Кам'янської міської ради, як заінтересованої особи, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб заінтересована особа відновила своє правове становище, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її права, щодо можливості виконання рішення суду по справі №207/865/17 та можливості приведення та відновлення земельної ділянки та права комунальної власності власником якої є Кам'янська міська рада (заінтересована особа) до придатного початкового стану до порушення прав землевласника.
Таким чином, скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 двох часток нерухомого майна - торговельного павільйону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є належною формою захисту.
Порядок прийняття об'єктів будівництва до експлуатації визначений ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Навіть для державної реєстрації права власності на об'єкт будівництва, право на який визнано за рішенням суду, згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, об'єкт приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
У відповідачів відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об'єкту до експлуатації, а отже, реєстрація прав на нього проведена з порушенням вимог діючого законодавства, що є порушенням ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно вимог якої проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок виключно у наступному порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних:
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами та доповненнями) якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Тобто, зареєструвавши право власності на спірний об'єкт, відповідачі фактично оминули законодавчо встановлену процедуру будівництва, чим позбавили контролюючі органи можливості будь-якого реагування.
Таким чином, зареєстроване речове право (номера відомостей 24655303 від 02.02.2018; 24573440 від 29.01.2018) про державну реєстрацію права власності об'єкту нерухомого майна торговельний павільйон за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1407149312104) є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Окрім того Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017р. у справі №207/865/17, яка скасована Апеляційним судом, було визнано право власності за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на об'єкт нерухомості - торгівельний павільйон загальною площею 53,6 кв.м. з зазначенням адреси: АДРЕСА_1 .
Всупереч існування Рішення Кам'янської міської ради від 23.06.2017 № 734-17/VII «Про затвердження Порядку надання адрес земельним ділянкам та об'єктам нерухомого майна у м. Кам'янському», яким передбачений порядок надання об єктам нерухомого майна адреси, судом в незаконний спосіб була надана адреса тимчасовій споруді, адже згідно п.п. 2.16.1 п.2.16 Порядку надання адрес земельним ділянкам та об'єктам нерухомого майна в м. Кам'янському, затвердженого Рішенням міської ради від 23.06.2017 № 734-17/VII адреси не надаються тимчасовим спорудам та земельним ділянкам, визначеним для їх розміщення.
Рішенням Кам'янської міської ради від 23.06.2017 № 734-17/VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлений єдиний функціональний механізм надання адрес земельним ділянкам та об'єктам нерухомого майна, розташованим на території міста Кам'янське.
Згідно з п. 2.3. Порядку №734-17/VII, цей порядок діє на території міста Кам'янське і є обов'язковим для виконання громадянами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності.
Відповідно до п.2.9. Порядку №734-17/VII, адреса земельній ділянці або об'єкту нерухомого майна надається розпорядженням міського голови про надання адреси земельній ділянці або об'єкту нерухомого майна.
Надана адреса заноситься до реєстру адрес на території міста в системі містобудівного кадастру на підставі топографічних планів та розпорядження міського голови про надання адреси об'єкту нерухомого майна або земельній ділянці. (п.2.11 Порядку).
Отже, адреса, яка визначена судом для тимчасової споруди є незаконною, яка надана не в порядку та не у спосіб надання адрес, що передбачено Порядком №734-17/VII, що також підтверджує незаконність зареєстрованої спірної споруди, як об'єкту нерухомого майна.
Торговельний павільйон за вказаною адресою, на який відповідач набув в незаконний спосіб право власності не є капітальною спорудою, тому відноситься до тимчасових споруд, що унеможливлює набуття права власності не неї.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки були порушені інтереси держави в особі Кам'янської міської ради, яке полягає в тому, що Баглійський районний суд, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушив інтереси власника земельної ділянки Кам'янської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під самочинним збудованим нерухомим майном та інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі управління Державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, як органу контролю, який уповноважений на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та враховуючи положення ч.4 ст.206 ЦПК України суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 50 відсотків, сплаченого при поданні позову, оскільки відповідачі визнали позов до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 81, 141,142, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Кам'янської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майна Кам'янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцев Вячеслав Олександрович, про скасування державної реєстрації права власності нерухомого майна, задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на частку нерухомого майна - торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 24573440 від 29.01.2018 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1407149312104.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на частку нерухомого майна - торговельного павільйону, загальною площею 53,6 кв.м. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право: 24655303 від 02.02.2018 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1407149312104.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ) на користь Кам'янської міської ради ( код ЄДРПОУ: 24604168, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2 - 50 відсотків судового збору у розмірі 6 710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп. в рівних частках по 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 50 коп. з кожної.
Повернути Кам'янській міській раді ( код ЄДРПОУ: 24604168, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при подачі даного позову на підставі платіжної інструкції № 221 № 263274716 від 22 березня 2023 року, платіжної інструкції № 217 № 263274712 від 22 березня 2023 року що становить 3 355 (три тисячі триста тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач - Кам'янська міська рада, код ЄДРПОУ: 24604168, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2.
Відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майна міської ради код ЄДРПОУ 20268696 адреса: проспект Василя Стуса10/12, м. Кам' янське, Дніпропетровська обл., 51900.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам'янської міської ради, (ЄДРПОУ: 40419648, Дніпропетровська область м. Кам'янське, вул. Москворецька,14).
Приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Кудрявцев Вячеслав Олександрович, адреса: Дніпропетровська область м. Кам'янське, вул.Мурахтова,6/3.
Суддя Похваліта С. М.