Справа № 212/9300/23
2/212/3486/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - ЧАЙКІНА І.Б., за участю: секретаря судового засідання ЛАПІНОЇ А.В, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями. Мотивуючи свою заяву тим, що він протягом тривалого періоду 22 роки перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Звільнений з підприємства 21.08.2021 року на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаної посади за станом здоров'я. Висновком МСЕК від 25.11.2021 року йому первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО. Вважає, відповідачем порушено законодавство про охорону праці щодо забезпечення йому належних, безпечних і здорових умов праці, що в свою чергу стало причиною виникнення в нього професійних захворювань, втрати професійної працездатності та встановленням групи інвалідності. У результаті професійного захворювання виникли незворотні зміни у його здоров'ї, що тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язку, зменшення соціальної активності та потребують додаткових зусиль для організації життя. Звернув увагу суду, що його постійно турбує кашель та ускладнюється дихання під час фізичних навантажень, задишка та важкість у грудях, постійна втома та слабкість, біль у попереку, обмеження рухливості. Акцентував увагу суду, що він не може продовжувати роботу за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов'язану з фізичним навантаженням, через що сталася відсутність постійного доходу. Втрата можливості працювати у своїй обраній професії призвело до відчуття втрати самооцінки та психологічного дискомфорту. Кім того, тривалий час він проходить лікування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах, що призводить до додаткових фінансових затрат. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 312 664, 69 гривень, яку просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.11.2023 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Представник відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» Львов А.Л.. скористався правом подання відзиву, у якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з тим, що вимоги позивача є безпідставними. Звернув увагу суду,що у відповідності до трудової книги позивача на підприємстві відповідача останній працював з 11.10.1999 року по 21.08.2021 року, звільнений у зв'язку з невідповідністю займаної посади за станом здоров'я. Як вбачається з акту П-4 та трудової книги позивача причиною виникнення професійних захворювань стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі. Акцентував увагу суду, що на підприємстві відповідача позивач працював 21 рік 10 місяців 11 днів, в той час як загальний стаж його роботи в шкідливих та небезпечних умовах в шахті становить 27 років 09 місяців 11 днів. Тобто протягом свого професійного маршруту позивач відпрацював у шкідливих умовах на інших підприємствах. Зазначив, що підприємство відповідача не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я, також позивач не повідомляв адміністрацію підприємства про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я та не відмовлявся від дорученої йому роботи. За такої умови, покладення на відповідача обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди за втрату професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих та зважених дій позивача є необґрунтованими, тобто наявності вини підприємства в цьому випадку не має. Позивачем не додано до позовної заяви документів щодо перенесення ним моральних страждань внаслідок професійного захворювання, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Вказали, що позивач у зв'язку з отриманням професійного захворювання права на працю не позбавлений. Просили врахувати, що позивачеві органом Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були призначені соціальні виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували втрачений йому заробіток, що дає дійти висновку позивач не позбавлений засобів існування та задоволення потреб, оскільки отримує пенсію.
На електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в який наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає доводи представника ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ», які викладені у відзиві безпідставними та не аргументованими, зокрема в частині встановлення вини власника як підстави для відшкодування моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно положень до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ». Звільнений з підприємства 21.08.2021 року на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаної посади за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с.32-34).
Згідно Акту Форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.11.2021 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів 27 років 09 місяців 11 днів. Хронічне професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах шкідливих виробничих факторів - пил, робоча поза, шум (п.17 Акту), Враховуючи тривалу роботу ОСОБА_1 в умовах дій шкідливих виробничих факторів, осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити неможливо (а.с. 16-18).
Відповідно до довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 547574 від 25.11.2021 року ОСОБА_1 первинно третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання з 25.11.2021 року -БЕЗСТРОКОВО (а.с. 13, 35).
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності Серії 12 ААА № 106227 від 25.11.2021 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності - БЕЗСТРОКОВО (а.с. 12).
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов'язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об'єктивно призвело до моральних страждань.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював тривалий час в шкідливих умовах праці на підприємстві ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ», зокрема 21 рік 10 місяців 11 днів, що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.
Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 % - БЕЗСТРОКОВО, встановленням третьої групи інвалідності -БЕЗСТРОКОВО, значний період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 190000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо посилань представника відповідача на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю.
Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1900 гривень.
Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюванням - задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 190000 (сто дев'яносто тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В задоволені іншої частини позовних ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» - відмовити.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» на користь держави судовий збір у розмірі 1900 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ», місцезнаходження юридичної особи: 85300, Донецька область, м. Покровськ, площа Шибанкова буд. 1А, код ЄРДПОУ 13498562.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2023 року.
Суддя: І. Б. Чайкін