Справа № 212/9740/23
1-кп/212/687/23
УХВАЛА
07 грудня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041730001435 від 13 жовтня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
ВСТАНОВИВ:
30 листопада 2023 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
07 грудня 2023 року прокурор подав до суду клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час існують ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_5 знаходячись на волі зможе переховуватися від суду, а також є ризики перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилався на незадовільний стан здоров'я, необхідність щорічного стаціонарного лікування з приводу хвороби спини, проходження медичного обстеження МСЕК, яким йому два роки тому, тобто до березня 2024 року встановлено 3-ю групу інвалідності, що унеможливлює ризик переховування. Також зазначив, що не може впливати на свідків, які вже допитані, будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню він також не може оскільки усі слідчі дії проведені. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та продовження тримання під вартою, вважав заявлені прокурором ризики необґрунтовані, а також прокурором не доведено, що інший запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою слідчого судді від 15 жовтня 2023 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 грудня 2023 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд враховує дані про особу обвинуваченого, а саме обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей не має, має фактичне місце проживання без реєстрації, є особою з інвалідністю третьої групи.
Також, суд враховує характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, що в сукупності вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні, а також те, що цей злочин віднесено згідно статті 12 КК України до тяжкого злочину, а саме ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які є реальними, а саме ризик переховування та ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів без визначення застави на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
При цьому суд зауважує, що заявлений прокурором ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором не був заявлений, і в даному судовому засіданні прокурором не доведено його існування та як наслідок збільшення ризиків.
Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не наведені.
Суд також зазначає, що на теперішній час судовий розгляд не розпочатий, як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про безпідставність ризику незаконного впливу на свідків, оскільки виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, зокрема на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, які ще не допитані судом, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченого та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 177, 183, 314-316, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 04 лютого 2024 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1