Справа № 212/6750/23
2/212/2641/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ведяшкіної Ю.В.,
секретар судового засідання - Івашко А.А.
у цивільній справі № 212/6750/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків,
ВСТАНОВИВ:
04 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь за спричинену моральну шкоду у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві, грошову суму в розмірі 134 000 грн., без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що з 29.08.1997 року по 27.07.2003 року працював на Акціонерному товаристві «Кривбасзалізорудком» у шкідливих умовах 5 років 11 місяців на посаді електрозварником шахто-монтажного управління. Звільнений з роботи відповідно до ст. 38 КЗпПУ. По факту виникнення хронічного професійного захворювання було проведено розслідування та складено Акт за формою П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 грудня 2011 року. Згідно Санітарно-гігієнічної характеристики про умови праці від 02.09.2011 №2-2-11-3-3446, наданої Головним державним санітарним лікарем Дзержинського району м. Кривого Рогу, медичними висновками лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 30.10.2012 року та від 02.06.2023 р. позивачу було встановлено професійне захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії, емфізема легень другої стадії), група «В». Легенева недостатність другого ступеня.
Крім того, Комісією було зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці (п.13 зазначеного вище акту), згідно санітарно-гігієнічної характеристики «2-2-11-3-3446 від 02.09.2011 р. підготовленої ДЗ «Санітарно-епідеміологічна станція Дзержинського району м. Кривого Рогу» умови праці по шкідливим речовинам відносяться до ІІІ класу 1-2 ст. шкідливості. Згідно довідки МСЕК № 043485 Серії 12 ААА № 043485 від 05.01.2017 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25% ( ХОЗЛ), з 01.01.2017 року - безстроково. Потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення.
Зазначив, що у зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням не має змоги вести звичне життя, змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, відчуває задишку при фізичному навантаженні, кашель з виділенням слизового харкотиння, загальну слабкість, швидку втому, періодичний біль в області серця. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача має бути відшкодована моральна шкода, яку він оцінює на рівні 20-ти мінімальних заробітних плат (6700 грн. х 20 = 134 000 грн.).
07 вересня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
25 вересня 2023 року представник відповідач АТ «Криворізький залізорудний комбінат» скористалась правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України, в якому зазначила, що відповідач не визнає вимоги позивача, оскільки, позивач не надав довідку МСЕК про встановлення первинно стійкої втрати працездатності, сума моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я позивачу не доведена, оскільки на підприємстві відповідача позивач проробив 5 років 11 місяців, загальний стаж роботи у шкідливих умовах склав 21 рік 10 місяців. Відсоток стажу роботи на підприємстві відповідача складає 27%. Прогресування хвороби відбулось після спливу 11 років з моменту звільнення з ДП «Криворізький ДЗРК», а саме після завершення роботи позивача в ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» на посаді електрозварювальника ручного зварювання в шкідливих умовах праці, тому вважають, що відповідач не може нести відповідальність за погіршення стану здоров'я, що сталося внаслідок роботи позивача на іншому підприємстві.
07.11.2023 року представник позивача Толстих О.Ю. надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копію довідки МСЕК серії 10ААА №072453 від 05.01.2012 року про встановлення первинно ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1
27.11.2023 року від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання, зазначивши що даний доказ не може бути залучений до матеріалів справи, так як поданий з порушенням процесуального порядку подання доказів.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
При цьому клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтоване необхідністю безпосередньої участі позивача у судовому засіданні, задоволенню не підлягає, оскільки представником відповідача не зазначено, які саме обставини (питання) він вважає за необхідне з'ясувати безпосередньо у позивача, які не можуть бути встановлені з інших жерел доказування, наявних в матеріалах справи.
Клопотання представника відповідача про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи копії довідки МСЕК серії 10ААА №072453 від 05.01.2012 року про встановлення первинно ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає, оскільки зазначений доказ надано на спростування заперечень представника відповідача наведених у відзиві, тому суд визнає зазначений доказ належним та допустимим.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються такими нормами права:
так, відповідно положень до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України;
відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі;
відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.
Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров'я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
У ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ст. 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 29.08.1997 року по 27.07.2003 рік позивач працював на Акціонерному товаристві «Кривбасзалізорудком» у шкідливих умовах 5 років 11 місяців на посаді електрозварником шахто-монтажного управління. Звільнений з роботи відповідно до ст. 38 КЗпПУ ( а.с.17-20).
02.09.2011 року Головним державним санітарним лікарем Дзержинського району м. Кривого Рогу складено Санітарно - гігієнічну характеристику умов праці, відповідно до якого ОСОБА_1 під час роботи електрогазозварником в Тресті «Кривбасшахтобуд» (тепер ПАТ «Кривбасзалізрудком») підпав під дію шкідливих речовин:
- марганець 0,24-1,2 мг/м3 при ГДК 0,2 мг/м3;
-оксид заліза 6,8-12,8 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3;
-оксид азоту 7,31 мг/м3 при ГДК 5,0 мг/м3;
- пил з містом вільного кремнію диоксиду 17,9-22,9 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, 4,0 мг/м3 при ГДК 1,0 мг/м3 ( а.с.11-14).
Отже, встановлено, що загальна оцінка умов праці працівника - відноситься до 3 класу 1-го та 2 -го ступеня (шкідливі).
08.12.2011 року на підприємстві ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.7-9), яким встановлено причини виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання. Так, з п.17 зазначеного Акту вбачається, що протягом 21 року 10 місяців підпав під дію шкідливих речовин:
- марганець 0,24-1,2 мг/м3 при ГДК 0,2 мг/м3;
-оксид заліза 6,8-12,8 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3;
-оксид азоту 7,31 мг/м3 при ГДК 5,0 мг/м3;
- пил з містом вільного кремнію диоксиду 17,9-22,9 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, 4,0 мг/м3 при ГДК 1,0 мг/м3;
з п. 19 вказаного Акту вбачається, що керівництво, яке порушило законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: Криворізьке спецуправління «Металургмонтаж» №209, ПАТ «Дизельнийзавод», ПАТ «Кривбасзалізорудком», ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» .
Згідно довідки МСЕК серії 10ААА№072453 від 05.01.2012 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15% ( ХОЗЛ), потреба у медичній реабілітації, медикаментозному лікування, ВМП, обмеження праці по лінії ЛКК, дата переогляду 01.12.2012р. (а.с.40).
Згідно довідки МСЕК № 043485 Серії 12 ААА № 043485 від 05.01.2017 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25% ( ХОЗЛ), з 01.01.2017 року - безстроково. Потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с.10).
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач перебував на лікуванні у медичному закладі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписними епікризами (а.с. 15, 16).
Конституційний Суд України у пункті 4.1 Рішення від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні і фізичні страждання. Втрата працездатності, яка встановлена висновком медико-соціальною експертною комісією, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.
Отже, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені по справі обставини, суд вважає доведеним факт наявності порушення прав позивача, як працівника у сфері трудових відносин, що полягало у виконанні робіт у небезпечних для здоров'я умовах, яке призвело до заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків, з причини отримання внаслідок наведених факторів хронічних професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності на 25% безстроково. Потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, тобто, суд вважає доведеним наявність моральної (немайнової) шкоди; доведеним обов'язок саме відповідача, як заподіювача такої шкоди по її відшкодуванню, як роботодавця, який не забезпечив належні умови праці позивача; доведеним наявність причинного зв'язку між шкодою і діями (бездіяльністю) відповідача.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3-5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує заявлений позивачем розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, яку він оцінив в 134 000 грн., та наданий позивачем розрахунок наведеної суми;
враховуючи обґрунтування позивача, наведені в позові, відповідно до яких, у зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням не має змоги вести звичне життя, змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, відчуває задишку при фізичному навантаженні, кашель з виділенням слизового харкотиння, загальну слабкість, швидку втому, періодичний біль в області серця. Наведені вище обставини відповідачем не оспорювалися;
враховуючи період роботи позивача на підприємстві відповідача, з повним робочим днем в шкідливих умовах, який становить 05 років 11 місяців;
характер отриманого позивачем хронічного професійного захворювання;
відсоток втрати позивачем професійної працездатності, який позивачу встановлений у 25% безстроково;
тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, глибину фізичних та душевних страждань позивача за наведених обставин,
враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також враховуючи судову практику, що склалася на сьогоднішній день при розгляді аналогічних спорів,
та виходячи з наведених обставин, суд, визначає розмір моральної шкоди в розмірі 70 000 гривень.
Враховуючи зміни до податкового законодавства, які набули чинності з 23 травня 2020 року згідно із законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Оскільки сума стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди складає 70 000,00 грн., що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, як це передбачено законом, тому в даному випадку, підлягає стягненню моральна шкода, з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.
За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 гривень.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст.4, 5, 7 - 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.
Повне судове рішення складено 27.11. 2023 року.
Суддя: Ю. В. Ведяшкіна