Справа № 201/14783/23
Провадження № 1-кс/201/5106/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22023050000004192, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, не одруженого, утриманців не маючого, з неповною вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- слідчий ОСОБА_3
- підозрюваний ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_6 (відеоконференцзв'язок)
ВСТАНОВИВ:
Короткий виклад клопотання.
Слідчими відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва прокурорів відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023050000004192, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2023 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
Прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.
Підозрюваний підтвердив вчинення інкримінованого йому злочину, свою вину визнав, розкаявся, повідомив, що співпрацює з органом досудового розслідування, проти задоволення клопотання не заперечив.
Захисник підтримав думку свого підзахисного.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
У провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях під процесуальним керівництвом прокурорів Донецької обласної прокуратури перебуває кримінальне провадження № 22023050000004192, внесеному до ЄРДР 27.10.2023, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4
ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 № 734/2023, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб, до 14.02.2024.
Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану та з метою надання такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, перебуваючи у м. Краматорськ Донецької області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), за допомогою власного мобільного телефону марки «Redmi», модель «Redmi Note 9 (M2003J15SJ)», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Telegram», зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 під псевдонімом « ОСОБА_8 » (Telegram ID « ОСОБА_9 »), в особистій переписці з користувачем мобільного застосунку «Telegram», що зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_4 під псевдонімом « ОСОБА_10 », який має відношення до представників держави, що здійснює збройну агресію проти України, поширив останньому інформацію про місця розташування підрозділів ЗС України, а саме:
- 23.09.2023 у період часу з 13 год 17 хв до 13 год 37 хв, поширив інформацію про розташування військовослужбовців Збройних Сил України на території м. Краматорськ Донецької області, шляхом надсилання текстових повідомлень та графічного зображення, яке являє собою знімок екрану із зображенням карти місцевості у мобільному застосунку «Maps» компанії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », із зазначеними на ньому GPS координатами: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;
- 07.11.2023 у період часу з 15 год 03 хв до 15 год 05 хв, поширив інформацію про розташування військовослужбовців Збройних Сил України на території м. Краматорськ Донецької області, шляхом надсилання текстових повідомлень та графічного зображення, яке являє собою знімок екрану із зображенням карти місцевості у мобільному застосунку «Maps» компанії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », із зазначеними на ньому GPS координатами: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .
Також, діючи умисно, з вищевикладеного мотиву та метою, 07.11.2023 у період часу з 12 год 33 хв до 12 год 34 хв, ОСОБА_5 , використовуючи обліковий запис мобільного застосунку «Telegram» зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 під псевдонімом « ОСОБА_8 » (Telegram ID « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), в особистій переписці з користувачем « ОСОБА_11 » поширив останньому інформацію про розташування військовослужбовців Збройних Сил України на території АДРЕСА_3 , шляхом надсилання текстових повідомлень та графічного зображення, яке являє собою знімок екрану із зображенням карти місцевості у мобільному застосунку «Maps» компанії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », із зазначеними на ньому GPS координатами: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .
При цьому, поширена ОСОБА_5 інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
ОСОБА_5 підозрюється у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану та з метою надання такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
30.11.2023 о 11:30 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, про що складено відповідний протокол.
30.11.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Підозра у вчиненні ОСОБА_5 злочину підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема:
- повідомленням про виявлення кримінального правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_5 в умовах воєнного стану поширив представнику РФ інформацію про місця розташування підрозділів ЗС України у м. Краматорськ Донецької області;
- протоколом затримання особи, складеним відповідно до вимог ст. 615 КПК України, в ході якого підозрюваний пояснив, що добровільно поширив представнику РФ інформацію про місця розташування підрозділів ЗС України у АДРЕСА_3 ;
- протоколом огляду мобільного телефону, виявленого в ході обшуку місця проживання ОСОБА_5 , в ході якого виявлено переписки із відповідними особами;
- протоколом слідчого експерименту, в ході якого підозрюваний ОСОБА_5 підтвердив спосіб поширення інформації представнику РФ;
- протоколами НСРД, в ході якого отримано доступ до відповідних переписок.
Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_5 могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 114-2 КК України, тобто підозра стосовно останнього є обґрунтованою.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.
Підозрюваний ОСОБА_5 спроможний:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, тому підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або на тимчасово окуповану територію.
2) підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів, про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, а саме, маючи доступ до власного облікового запису в застосунку «Телеграм» може за допомогою іншого пристрою видалити відповідні дані, які стосуються вчинення ним протиправних дій та повідомити осіб, котрим він поширював відповідну інформацію та які також можуть видалити сліди переписок із ним;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Беручи до уваги той факт, що підозрюваний в умовах воєнного стану ініціативно поширював інформацію про розташування ЗС України, зважаючи на лояльність підозрюваного до ЗС РФ, котрі здійснюють збройну агресію проти України, існує ризик вчинення цього ж злочину, або подібних злочинів, що можливо нівелювати виключно шляхом тримання підозрюваного під вартою.
Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, під час воєнного стану, введеного 24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_12 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Крім того, на даний час органом досудового слідства не встановлені всі особи причетні до вчинення даного злочину, що у випадку застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, створить передумови для продовження спілкування ним з вказаними особами та впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри. Крім того, слідчим суддею встановлені ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Оскільки інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, клопотання підлягає задоволенню.
При застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, внаслідок військових дій військовослужбовців та керівництва Російської Федерації, поширювана ним інформація завдає шкоди суверенітетові, обороноздатності, територіальній цілісності та недоторканності України, обороноздатності, державній безпеці України.
Крім того, враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_5 до терористичної організації «ДНР», країни агресора - РФ, незастосування стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може створити передумови для вчинення ним нового кримінального правопорушення у вигляді поширення інформації про місце розташування ЗСУ.
Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дають підстави вважати, що він без застосування запобіжного заходу може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи характер дій підозрюваної, які пов'язані з проведенням військової агресії Російської Федерації проти України.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру 30.11.2023, то досудове розслідування має бути закінченим до 30.01.2024 року, а тому саме до цього строку, в межах 60 днів з дати затримання слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Щодо застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, розмір застави слідчий суддя не визначає, оскільки застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187,193-194,196-197,205,369-372,392-393 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 11:30 години 28 січня 2024 року, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1