Справа № 201/14674/23
Провадження № 1-кс/201/5074/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023041650001402, внесене до ЄРДР 12.09.2023 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Синельникове Дніпропетровської обл., який має середню освіту, неодружений, на утриманні перебуває дитина (2007 р.н.) і матір (1938 р.н.), працюючого фізичною особою-підприємцем, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_3
- слідчий ОСОБА_5
- підозрюваний ОСОБА_4
- захисник ОСОБА_6
ВСТАНОВИВ:
Короткий виклад клопотання.
Слідчим відділом ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023041650001402, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2023 року, в якому ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також у зв'язку з необхідністю виконати ряд слідчих дій, прокурор просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб.
Позиції учасників.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечив.
Захисник підтримав думку підзахисного.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступних висновків.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
В провадженні СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023041650001402 від 12.09.2023 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.09.2023 приблизно о 00:20 год. ОСОБА_4 перебував за адресою свого мешкання АДРЕСА_1 , де також знаходилась ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час, на ґрунті неприязних відносин з потерпілою внаслідок конфлікту в ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
Далі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 приблизно о 00:24 невстановленими досудовим розслідуванням способом та знаряддям наніс не встановлену досудовим розслідування кількість ударів, однак не менше 9, по голові потерпілої, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми - шість синців в лобній ділянці по центру, в лобній ділянці праворуч, на спинці носа, на правій та лівій щоці, в проекції тіла нижньої щелепи праворуч; п'ять крововиливів в товщі м'яких покривних тканин голови в лобній ділянці по центру вище від перенісся, в правій надбрівній ділянці, в правій тім'яно-скроневій ділянці, в лівій тім'яній ділянці в проекції тім'яного горба, в потиличній ділянці ліворуч (гістологічно-вигнищевий інфільтруючий крововилив в м'яких тканинах правої тім'яно-скроневої ділянки з наявністю серед еритроцитів нечисленних макрофагів, лімфоцитів, з проліферацією фібробластів, утворенням поодиноких гемосидерофагів; вогнищевий інфільтруючий крововилив в м'яких тканинах лівої тім'яної ділянки з наявністю серед еритроцитів поодиноких лейкоцитів, нечисленних макрофагів, лімфоцитів, від нечисленних до великої кількості проліферуючих фібробластів, утворенням поодиноких гемосидерофагів; вогнищевий крововилив в м'які тканини з потиличної ділянки ліворуч з наявністю серед еритроцитів поодиноких лейкоцитів відносно помірної кількості макрофагів і фібробластів при негативній реакції Перлса); крововиливи під м'якими мозковими оболонками на бічній поверхні у правій тім'яно-скроневій ділянці по випуклій поверхні лівої потиличної частки, по верхньо-задній поверхні обох гемісфер мозочка, на базальній поверхні обох скроневих часток з наявністю серед еритроцитів поодиноких лейкоцитів, відносно помірної кількості макрофагів, лімфоцитів, фібробластів при негативній реакції Перлса; численні поліморфні часто зливні периваскулярні і не пов'язані з судинами крововиливи в речовині головного мозку з наявністю серед еритроцитів поодиноких лейкоцитів, помірної кількості макрофагів і лімфоцитів, негативною реакцією Перлса та ділянками забиття в товщі правої тім'яної частки та в товщі лівої тім'яної частки з розповсюдженням на потиличну ділянку; рідка кров в бічних шлуночках мозку; дрібний згорток крові в порожнині IV шлуночка мозку; набряк речовини головного мозку, дистрофічні зміни нейронів кори головного мозку та грушоподібних нейронів мозочка. Вищевказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які знаходяться у прямому причинному зв?язку з настанням смерті ОСОБА_7 .
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01:30 год. ОСОБА_7 було госпіталізовано до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР, де ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09:30 остання померла у відділенні анестезії та інтенсивної терапії №2.
Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
29.09.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
03.10.2023 ОСОБА_4 застосованозапобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 на строк досудового розслідування, тобто до 29 листопада 2023 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_4 на строк дії ухвали суду наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не залишати місце постійного проживання з 22-00 години до 07-00 години кожного дня, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до житла після відбою повітряної тривоги;
- не відлучатись з території м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження (за виключенням випадків безпосередньої загрози життю та здоров'ю внаслідок збройної агресії рф проти України);
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- за наявності, здати на зберігання до органів міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснено ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Попереджено ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Виконання ухвали слідчого судді покладено на прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3
27.11.2023 постановою керівника Правобережної окружної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до 3 місяців, тобто до 29.12.2023 року.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри повністю підтверджується доданими до клопотання доказами, а саме:
- Повідомленням від КП «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова'ДОР» про смерть ОСОБА_7
- Лікарським свідоцтвом про смерть №6172;
- Протоколом допиту ОСОБА_8 від 12.09.2023, в якому зазначено, що причетним до спричинення тілесних ушкоджень померлій є ОСОБА_4 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.09.2023 який підтверджує покази ОСОБА_8 ;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 13.09.2023, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мала синець на обличчі та виглядала побитою, а також що остання і раніше часто мала тілесні ушкодження;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 15.09.2023, в якому свідок зазначив, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 скаржилася, що її побив чоловік;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 01.10.2023, в якому свідок яка прибула на виклик 09.09.2023 в складі бригади ШМД зазначила, що донька померлої при огляді ОСОБА_7 вказувала, що матір побив батько;
- Висновком судово-медичної експертизи №6172/4059-Е.
- Іншими матеріалами кримінального провадження.
Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_8 могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, тобто підозра стосовно останнього є обґрунтованою.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність обрання на даній стадії досудового розслідування, підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Більш того, слідчий суддя звертає увагу, що з урахуванням результатів досудового розслідування будуть перевірені доводи сторони захисту щодо існування у захисту сумнівів щодо обґрунтованості підозри.
Слідчий суддя констатує, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту слідчому судді не наведено.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої йому підозри у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Слідчий суддя наголошує, що на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, підозрюваним не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України (переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків).
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_8 спроможний переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. На думку слідчого судді, ОСОБА_8 буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_8 може вчинити психологічний тиск на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Підозрюваному відомі анкетні дані свідків, оскільки у кримінальному провадженні проводилися слідчі дії за їхньої участі. До того ж, ОСОБА_13 є донькою підозрюваного, свідок ОСОБА_9 є близькою особою доньки підозрюваного, свідок ОСОБА_10 працює в магазині на 1-му поверсі будинку, де мешкає підозрюваний. Таким чином ОСОБА_4 має реальну можливість впливати на вказаних з метою зміни їх показів з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Отже, слідчим суддею встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які на теперішній час продовжують існувати.
Вказані ризики продовжують існувати не зменшились та встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Щодо необхідності проведення слідчо-розшукових дій.
Строк дії ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2023 про тримання під домашнім арештом ОСОБА_8 закінчується 29.11.2023, втім у вказаний час завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні не вбачається можливим, оскільки кримінальне правопорушення, за яким проводиться досудове розслідування, згідно з ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, під час досудового розслідування необхідно усунути наявні в матеріалах досудового розслідування суперечності. Крім того у провадженні триває додаткова судово-медична експертиза.
Крім того, внаслідок особливої складності кримінального провадження, ще необхідно виконати певний обсяг слідчих та процесуальних дій, а саме:
- отримати та опрацювати висновок судово-медичної експертизи;
- визначити остаточну кваліфікацію кримінального правопорушення;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Проведення вказаного експертного дослідження та інших дій потребує додаткового часу. Висновок експерта матиме істотне значення для досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, після отримання висновку вищевказаної експертизи, з урахуванням зазначених у ній відомостях, може виникнути потреба в проведенні інших слідчих (розшукових) дій.
Висновки.
Подане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, втім строк дії ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03.10.2023 про тримання під домашнім арештом ОСОБА_8 закінчується 29.11.2023.
При цьому застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_8 суд на даному етапі не встановив.
Тому строк дії застосованого під час досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 слід продовжити з обов'язками, покладеними на нього відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2023.
Щодо строку застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки строк досудового розслідування продовжений до 29.12.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 діб, але не більше строку досудового розслідування, слідчий суддя може продовжити запобіжний захід.
Керуючись ст. ст. 176-178, 206, 309, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Строк дії застосованого під час досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 - продовжити в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 грудня 2023 року включно з обов'язками, покладеними на нього відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2023.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1