Справа № 201/13999/23
Провадження № 1-кс/201/4880/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 (відеоконференцзв'язок), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 42023132580000109, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий виклад клопотання.
Прокурор звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що СВ 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42023132580000109, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні набула статусу підозрюваної у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого/прокурора за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, перебуває у розшуку, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник просив вирішити клопотання відповідно до закону.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42023132580000109, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
ОСОБА_5 , будучи громадянкою України скоїла кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.
Законом України від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022 № 206 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та викладено редакцію переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно зазначеного переліку Старобільська міська територіальна громада Старобільського району Луганської області, перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку російської федерації та незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки».
Також, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до яких також з 24.02.2022 віднесено Старобільську міську територіальну громаду Старобільського району Луганської області, яку з 28.02.2022 окуповано.
На окупованій території Старобільського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «луганської народної республіки», підконтрольними державі-агресору російської федерації, організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема наказом голови так званої «луганської народної республіки» від 03.03.2022 № УГ-125/22, створено «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», а також призначено «виконувача обов'язків голови адміністрації».
05.03.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «лнр», які незаконно створені на тимчасово окупованих територіях Луганської області, що є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію території м. Старобільська та Старобільського району Луганської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.
У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Луганської області державою-агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 6 «конституцїї луганської народної республіки»: державна влада в «луганській народній республіці» здійснюється на основі розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні. Державну владу в луганській народній республіці здійснюють голова луганської народної республіки, народна рада луганської народної республіки - парламент луганської народної республіки, рада міністрів луганської народної республіки - уряд луганської народної республіки.
У відповідності до закону луганської народної республіки «Про систему виконавчих органів державної влади луганської народної республіки» (мовою оригіналу російською - «О системе исполнительных органов государственной власти Луганской Народной Республики») визначено систему виконавчих органів державної влади «лнр», а також основні повноваження державної влади «луганської народної республіки».
Згідно зі статтею 8 вказаного закону «виконавчий орган державної влади луганської народної республіки користується правами юридичної особи, має печатку з зображенням державного герба луганської народної республіки і своїм найменуванням, а також відповідні бюджетні та інші рахунки, відкриті в встановленому законодавством порядку.
Права юридичної особи можуть бути також надані державним органам, які входять в структуру виконавчого органу державної влади луганської народної республіки».
Так, відповідно до ст. 9 цього закону «до системи виконавчих органів державної влади луганської народної республіки відносяться міністерства луганської народної республіки».
Функціонування так званого «відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ російської федерації «Старобільський» регламентовано нормативно-правовими актами псевдо утворення «луганської народної республіки» (по тексту скорочено «лнр»), що підпорядковується російської федерації, а саме: «конституція луганської народної республіки» (прийнята народною радою луганської народної республіки від 30.12.2022), законами російської федерації «Про поліцію» та луганської народної республіки «Про поліцію», які визначають правові та організаційні засади діяльності, встановлює права та обов'язки співробітників поліції, гарантії правового та соціального захисту».
У пункті 1 до «указу голови луганської народної республіки від 15.08.2019 № УГ-552/19, «Про керівництво діяльністю виконавчих органів влади луганської народної республіки» визначено: встановити, що голова луганської народної республіки здійснює керівництво діяльністю наступних виконавчих органів державної влади луганської народної республіки (зокрема): міністерством внутрішніх справ (по тексту мвс), народною міліцією луганської народної республіки».
Згідно з ст. 2 закону російської федерації «Про поліцію» (далі - закон): «поліція в своїй діяльності керується також законами суб'єктів російської федерації з питань охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки в межах їх компетенції».
Відповідно до ст. 4 закону «поліція являється складовою частиною єдиної централізованої системи федерального органу виконавчої влади в сфері внутрішніх справ. В склад поліції можуть входити підрозділи, організації і служби, створені для виконання покладених на поліцію обов'язків. Керівництво діяльністю поліції проводять в межах своєї компетенції керівник федерального органу виконавчої влади в сфері внутрішніх справ, керівники територіальних органів федерального органа виконавчої влади в сфері внутрішніх справ та керівники підрозділів поліції».
Згідно зі ст.1 «закону про поліцію луганської народної республіки»: «поліція луганської народної республіки є державним правоохоронним органом виконавчої влади. Поліція є складовою єдиної системи правоохоронних органів луганської народної республіки (ст.5 закону). Структура поліції, її штатна чисельність, порядок створення, реорганізація та ліквідація підрозділів поліції затверджується головою луганської народної республіки за пропозицією міністра внутрішніх справ луганської народної республіки (ст.7 закону)».
Статтею 4 «закону лнр «Про поліцію» встановлено, що «правову основу діяльності поліції складають: «конституція луганської народної республіки, цей закон, загальновизнані засади та норми міжнародного права, міжнародні договори луганської народної республіки, закони, постанови ради міністрів та інші нормативні правові акти луганської народної республіки».
Згідно зі ст. 6 вищезазначеного закону також передбачено, що: «керівництво діяльністю поліції здійснюють у межах своєї компетенції міністр внутрішніх справ лнр, його заступники, керівники галузевих служб міністерства внутрішніх справ, керівники територіальних органів поліції, керівники підрозділів поліції. Керівники зазначених органів та підрозділів несуть відповідальність за виконання покладених на поліцію обов'язків».
Незаконно створений правоохоронний орган «Відділ міністерства внутрішніх справ російської федерації «Старобільский»» являється територіальним відділом міністерства внутрішніх справ федерального суб'єкта російської федерації «луганська народна республіка». Має єдиний державний реєстраційний номер юридичної особи 1239400002170 (згідно з пунктом 8 «правил ведення єдиного державного реєстру юридичних осіб рф») з датою реєстрації від 09 березня 2023 року. Знаходиться за адресою: Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Фрунзе, буд. 20, має індивідуальний податковий номер - 9404010762. На посаді керівника т.зв. «відділу міністерства внутрішніх справ російської федерації «Старобільский» зазначено ОСОБА_6 .
Встановлено, що ОСОБА_5 , приблизно на початку квітня 2023 року (більш точної дати та часу не встановлено),будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 4 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території міста Старобільськ Луганської області діючи умисно, протиправно, достеменно знаючи про те, що окупаційні війська, так званої «луганської народної республіки», є незаконними і провадять свою діяльність на території України всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародних договорів при невстановлених органом досудового слідства обставинах, під час воєнного стану, маючи злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, добровільно склала присягу у незаконно створеному правоохоронному органу та у подальшому була прийнята до штату так званого «відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ російської федерації «Старобільський»», створеного на тимчасово окупованій території Луганської області. У складі даного незаконно створеного правоохоронного органу, остання надає безпосередню допомогу окупаційним структурам російської федерації на території Старобільського району у межах Старобільської міської територіальної громади Луганської області.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянкою України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допиту свідків, протоколами оглядів публікацій на сторінках Інтернет (Берклійський Протокол), іншими документами, здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру.
24 жовтня 2023 року в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_5 до СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (фактична адреса на період військового стану зазначена у повістці) на 28.10.2023, 29.10.2023, 30.10.2023 о 11:00 год., для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Разом з тим на вказані дати та час ОСОБА_5 не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи наведені вище обставини, прокурором 31.10.2023, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_5 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 31.10.2023 та в газеті «Урядовий кур'єр» № 218 (7616) від ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, 31.10.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянкою України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Після повідомлення ОСОБА_5 про підозру в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» 218 (7616) від 31.10.2023, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_5 до СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях (фактична адреса на період військового стану зазначена у повістці) на 06.11.2023, 07.11.2023, 08.11.2023 о 10:00 год., для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Разом з тим на вказані дати та час ОСОБА_5 знову не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_5 переховується від слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із чим її місцезнаходження слідству невідоме, крім того наявні відомості про перебування ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України у Старобільській міській територіальної громади Старобільського району Луганської області.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких (ч. 7 ст. 111-1 КК України), вагомість наявних достатніх доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, неприбуття на виклики до прокурора (викликалася двічі, кожного разу на три дати), при цьому не повідомивши про неможливість прибути чи наявність поважних причин неприбуття.
В ході досудового розслідування існує необхідність проведення комплексу слідчих дій, спрямованих на відшукування доказів вини підозрюваної та встановлення обставин, які мають значення, тому існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, пов'язаний із можливістю знищити, сховати або спотворити ОСОБА_5 будь-яку із речей чи документів (уставні, реєстраційні документи, накази, кадрова документація, функціональні обов'язки, посадові інструкції) «відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ російської федерації «Старобільський»», створеного на тимчасово окупованій території Старобільського районуЛуганської області, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_5 відомі свідки вчинення злочину, у якому вона підозрюється, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з боку ОСОБА_5 незаконно впливати в майбутньому на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Також, існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином та ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки ОСОБА_5 обіймає незаконну посаду штатного співробітника «відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ російської федерації «Старобільський»», та фактично продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, що випливає із виконання нею своїх службових обов'язків у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області.
Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що незастосування запобіжного заходу або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, до підозрюваної фактично призведе до її переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності, а також до продовження протиправної поведінки і вчинення злочину.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у підозрюваної будь - яких моральних, патріотичних та ідеологічних принципів, та дає підстави вважати, що вона, розуміючи невідворотність покарання за вчинене нею діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності.
Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрювана зможе продовжити злочини, в яких вона підозрюється, або вчинити інші злочини на шкоду України.
Щодо перебування підозрюваної на окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 червня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 24 червня 2022 року № 134) Старобільська міська територіальна громада Луганської області є тимчасово окупованою територією України.
Таким чином, факт тимчасової окупації території Старобільської міської територіальної громади Луганської області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження Радою національної безпеки і оборони України та Президентом України, крім того він визнаний Кабінетом Міністрів України.
Факт, що підозрювана ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується матеріалами кримінального провадження, переліченими вище.
Щодо розшуку.
Постановою прокурора від 09.11.2023 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Висновки.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Враховуючи факт переховування ОСОБА_5 від слідства, а також те, що у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності свідчать про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги його тяжкість та специфіку, а також те, що у разі визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні інкримінованого злочину їй може бути призначено покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років, є підстави вважати, що запобіжним заходом, який здатний забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 є тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, підозрювана перебуває у розшуку, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, її оголошено у розшук, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
УХВАЛИВ:
Клопотання - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 42023132580000109, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2023 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Старобільської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1