Справа № 201/11058/23
Провадження № 2/201/3474/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
23 листопада 2023 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,
при секретарі Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
14 вересня 2023 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить його дружині ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2004 року посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори, реєстровий запис 4-2177, який було зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.06.2004 року номер витягу 4006213, яке розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:111:0004 та на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить його дружині ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Румянцевою І.О., реєстровий запис 1835, який було зареєстровано в державному реєстрі правочинів 17.08.2011 року номер витягу 10271611, зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.09.2011 року, номер витягу 31348394.
В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 в позовній заяві посилався на те, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з листопада 2000 року по теперішній час, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневої районної ради міста Дніпропетровська від 11.11.2020 року, актовий запис № 1010. У період перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно: -домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2004 року посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори, реєстровий запис 4-2177, який було зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.06.2004 року номер витягу 4006213. Яке розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:111:0004; - квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Румянцевою І.О., реєстровий запис 1835, який було зареєстровано в державному реєстрі правочинів 17.08.2011 року номер витягу 10271611, зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.09.2011 року, номер витягу 31348394. Оскільки, майно було придбане Позивачем та Відповідачем в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому Позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за мною права власності на частки домоволодіння та частки квартири, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 14 вересня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
До суду надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою судді від 15 вересня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Від представника позивача 23 листопада 2023 року до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11.11.2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 11.11.2000 року. Прізвища після одруження: чоловіка - ОСОБА_4 , жінки - ОСОБА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.05.2004 року посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори, реєстровий запис 4-2177, який було зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.06.2004 року номер витягу 4006213, яке розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:111:0004 відповідач ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 набула право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, 17.08.2011 року також перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 набула право власності на кв. АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Румянцевою І.О., реєстровий запис 1835, який було зареєстровано в державному реєстрі правочинів 17.08.2011 року номер витягу 10271611, зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.09.2011 року, номер витягу 31348394.
Зазначене нерухоме майно було придбане ОСОБА_2 в період шлюбу з ОСОБА_1 , відповідно воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, та підлягає поділу як об'єкти права спільної сумісної власності подружжя.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (друга статті 71 Сімейного кодексу України).
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 Сімейного кодексу України).
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «від 21грудня 2007року №11 (надалі - Постанова), сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Частиною 1 ст. 316 ЦУ України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтями 181 та 182ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема, їх виникнення підлягають державній реєстрації.
Згідно з положеннями ст.328Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст.41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є окрім іншого судовий захист цивільного права та інтересу.
Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що відповідач набула права власності на нерухоме майно під час перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить його дружині ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 25.05.2004 року посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори, реєстровий запис 4-2177, який було зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.06.2004 року номер витягу 4006213, яке розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:111:0004.
Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить його дружині ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Румянцевою І.О., реєстровий запис 1835, який було зареєстровано в державному реєстрі правочинів 17.08.2011 року номер витягу 10271611, зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.09.2011 року, номер витягу 31348394.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Суддя С.С. Федоріщев