Справа № 199/9549/23
(3/199/4700/23)
ПОСТАНОВА
іменем України
06.12.2023 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, 28.10.2023 о 21:11 годині у місті Дніпрі по вул. Незламна, буд. 368 повторно керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою «Alcotest Drager 6820», результат огляду - 0,78 %о, чим водій порушив вимоги п. 2.9-а Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовими повістками, які направлялися поштою, а також через офіційний веб-сайт судової влади, таким чином, судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з неявкою ОСОБА_1 до суду, слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За вказаних обставин, з метою дотримання строку розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 був своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, але не з'явився в судове засідання без поважних причин і від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи, визнано можливим розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, враховуючи і приписи ч. 2 ст. 268 КУпАП, з яких слідує, що при розгляді справ, передбачених ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 557623 від 28.10.2023, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис у протоколі, згідно якого слідує, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, 28.10.2023 о 21:11 годині у місті Дніпрі по вул. Незламна, буд. 368 повторно керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою «Alcotest Drager 6820», результат огляду - 0,78 %о, чим водій порушив вимоги п. 2.9-а Правил дорожнього руху;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820» ОСОБА_1 пройшов огляд для визначення стану сп'яніння. Відповідно до акту огляду та роздруківки результату тесту - проба позитивна - 0,78 %о, ОСОБА_1 власноручним підписом засвідчив свою згоду з результатом огляду в акті огляду та на роздруківці тесту;
- відеозаписом з бодікамери працівника поліції, відповідно до якого слідує, що 28.10.2023 працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора. На пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 відповів позитивно та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора, проба позитивна;
- копією постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16.01.2023, з якої слідує, що ОСОБА_1 накладалося стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9-а Правил дорожнього руху водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, виходжу з того, що ОСОБА_1 відповідно до довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП від 01.11.2023 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Згідно ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, визначено можливість накладення таких видів стягнень:
1) штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого;
2) на інших осіб - штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
У відповідності до висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Таким чином, за наслідком розгляду кримінального провадження, навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено вироком суду права керувати транспортними засобами.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду в п. 21 постанови від 30.08.2023 у справі №208/712/19, розглядаючи заяву захисника про перегляд постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.04.2019 та Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2019 про притягнення особи до адміністративної відповідальності з підстави встановлення ЄСПЛ у рішенні від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, констатувала, що згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
За таких обставин, при вирішенні питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, в межах розгляду справи за КУпАП суддя не може посилатися на висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, та повинен виходити з норм КУпАП, зокрема ч. 2 ст. 30, ч. 2 ст. 130 КУпАП, що також узгоджується із роз'ясненням, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Таким чином, у відношенні ОСОБА_1 неможливо застосувати такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки ОСОБА_1 не надавалося таке право і останній взагалі його не має.
При накладенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 враховую характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху, дані про особу ОСОБА_1 , який офіційно не працевлаштований, не отримував посвідчення водія, ступінь його вини, приймаю до уваги відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, а тому вважаю за необхідне накласти йому основне адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як «іншій особі» у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без оплатного вилучення транспортного засобу.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.О.Лисенко