ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/712/23 Справа № 697/910/23 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора в режимі відеоконференції з Канівським міськрайонним судом Черкаської області ОСОБА_6 ,
обвинуваченого в режимі
відеоконференції
з ДУ «Черкаський слідчий
ізолятор» ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 жовтня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23.12.2023, -
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023250340000074 щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів.
25.10.2023 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23.12.2023.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій, вважаючи її незаконною, просила скасувати та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що жоден ризик прокурором не доведений .
Прокурор звернувся до суду з клопотанням в порушення строків, передбачених ч. 1 ст. 199 КПК України.
Судом першої інстанції не враховано поганий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , який не отримує відповідного лікування в умовах СІЗО. Також ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити з наведених в ній підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, виділені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду клопотання прокурора, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 , може переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке є умисним тяжким кримінальним правопорушенням у сфері обігу наркотичних засобів, вчиненим з корисливих мотивів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.
Суд першої інстанції врахував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. При апеляційному розгляді встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлена обґрунтована наявність ризиків, визначених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що у кримінальному провадженні в суді першої інстанції не завершено судове слідство, не допитані всі свідки, не досліджені письмові докази.
При цьому суд врахував, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності , не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків, а також законних джерел існування, за даним кримінальним провадженням інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, обвинуваченому не обирався, однак зазначені обставини не є беззаперечно стримуючими факторами.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, з огляду на стадію судового розгляду, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, характер і обставини вчинення кримінального правопорушення, надав оцінку особі останнього, з врахуванням чого дійшов вірних висновків про те, що ризики, наведені прокурором, існують і є доведеними, що не дає підстав для обрання обвинуваченому інших більш м'яких запобіжних заходів, зважаючи на серйозність висунутого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, а тому він може переховуватися від суду, а також зважаючи, що допит свідків судом ще не здійснено та не досліджено докази у справі.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої особи кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий , прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи захисника про недоведеність ризиків, які обумовлюють продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що клопотання про продовження строків тримання під вартою прокурором було подано з порушенням строку, визначеного ч.1 ст.199 КПК України, колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 199 КПК України встановлено строк подачі прокурором, слідчим за погодженням з прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою - не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Проте, встановлений ст. 199 КПК України процесуальний строк, за своєю юридичною природою, відноситься до строку виконання обов'язку. Закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків коли виконання обов'язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження.
Оскільки, строки встановлені ст. 199 КПК України є строками виконання обов'язку, а отже не можуть бути поновлені, зокрема п'ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, тому, що він носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч. 5 ст. 199 КПК України не пов'язує обов'язок слідчого судді (судді) відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв'язку з його недотриманням, так само, як і строк розгляду клопотання слідчим суддею (суддею), - тому його поновлення призведе до порушення гарантованих Конституцією прав підозрюваного, обвинуваченого.
Такі висновки повністю узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 263/15845/2019 від 08 квітня 2020 року.
Отже, недотримання прокурором строків подання до суду клопотання про продовження запобіжного заходу не є підставою для відмови у задоволенні такого клопотання чи його повернення.
Частинами 4 та 5 ст. 199 КПК України передбачено обов'язок слідчого судді розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, при цьому слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовження строку тримання під вартою лише, якщо прокурор, слідчий не доведе, що існують ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Враховуючи, що прокурором доведено наявність обставин щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 лише найсуворішого запобіжного заходу, подання прокурором до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою з недотриманням строків, передбачених ст. 199 КПК України, не свідчить про незаконність ухвали суду. Таким чином доводи апеляційної скарги захисника з цих підстав, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час її апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника ОСОБА_8 про необхідність зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 через його незадовільний стан здоров'я були предметом оцінки судом першої інстанції та не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, оскільки суду не було надано жодних доказів про суттєве погіршення стану здоров'я, що унеможливлює його перебування в умовах слідчого ізолятора, а також, що ОСОБА_7 позбавлений можливості отримувати належну медичну допомогу, перебуваючи під вартою, таких доказів не надано і апеляційному суду.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Порушень вимог КПК України, які б істотно обмежували права обвинуваченого та могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів, існування ризиків у ході судового розгляду було доведено прокурором, наявність цих ризиків обґрунтовано відображено в ухвалі суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст.183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,-
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 жовтня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23.12.2023 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді