РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Рівне
Справа № 564/2570/22
Провадження № 22-ц/4815/976/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 червня 2023 рокуу складі судді Цвіркуна О. С., постановлене в м. Костопіль Рівненської області о 14 годині 15 хвилини, повний текст рішення складено 23 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 12.10.2021 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 105 000 грн. 00 коп.. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач не виконує зобов'язання, що виникли з договору, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Банком станом на 09.11.2022 року у розмірі 121 746,68 грн. У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору кредиту та судові витрати по справі.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15 червня 2023 рокувказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.10.2021 року в сумі 102 520 грн. 18 коп., яка складається з 102 520 грн. 18 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати, понесені останнім на оплату судового збору в сумі 2 089 грн. 25 коп.. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. При цьому судом взято до уваги, що відповідачем не доведено, що він своїми діями не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, також відхилено посилання відповідача на те, що ним подано заяву від 20.12.2021 року про вчинення злочину та витяг з ЄРДР від 30.12.2021 року щодо протиправного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами з банківської картки, відкритої на ім'я ОСОБА_1 , внаслідок чого і утворилася заборгованість, яка судом стягнута на користь Банку.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення зобов'язання вмотивоване тим, що такі умови кредитування між сторонами погоджені не були, оскільки відповідач як позичальник підписав лише Анкету-заяву, у якій відсутні умови щодо нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені), а тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення цих сум за договором кредиту. Судом також враховано, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, сторони оскаржили його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов Володимир Олександрович вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто із його довірителя заборгованість за простроченим тілом кредиту, оскільки він як користувач платіжної системи позивача не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наголошує, що ОСОБА_1 повідомляв на гарячу лінію ПриватБанку про рух коштів на своїй картці з невідомих телефонних номерів та заблокував її, а після зникнення коштів кредитного ліміту, окрім Банку, також подав заяву до відділу протидії кіберзлочинам в Рівненській області Департаменту кіберполіції про вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що саме позивач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов'язань перед відповідачем як володільцем банківського рахунку щодо захисту інформації при здійсненні переказів, а тому відсутні підстави стягнення з нього коштів. В частині укладення кредитного договору №б/н від 12.10.2021 року між позивачем та відповідачем у виді заяви-анкети зазначає, що вона не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, з огляду на те, що Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 19 226,50 грн.. Заперечує висновок місцевого суду про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач, підписуючи заяву від 12.10.2021 року, був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні Умови та Правила надання банківських послугу ПриватБанку та Тарифи, на які послався Банк як на докази умов кредитного договору від 12.10.2021 року. Звертає увагу, що безпосередньо в Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг всі істотні умови кредитування (розмір відсотків та неустойки тощо) узгоджено у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, що особисто підписана клієнтом, і де відсоткова ставка узгоджена на рівні 40,8%. Покликаючись на те, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, не врахував наведені обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично не вирішив спір по суті в цій частині, просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове судове рішення, задовольнивши яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Банку, а також вирішити питання судових витрат.
Відзивів на апеляційні скарги не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 12.10.2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено договір шляхом підписання заяви, яка разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між сторонами договір про надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування вказаним кредитом (а.с. 14-25).
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 встановлено, що станом на 12.10.2021 року розмір кредитного ліміту становив 25000,00 грн. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 105 000,00 грн.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся з даним позовом до суду.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12.10.2021 року вбачається, що станом на 09.11.2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 121 746,68 грн., що складається з 102 520,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19 226,50 грн. заборгованість за простроченими відсотками.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 стверджував, що кошти з його рахунку були зняті сторонніми особами шахрайським способом, а тому позов не підлягає до задоволення.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно із пунктом 14.16 статті 14 вказаного Закону, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 13.11.2021 року по 10.12.2021 року періодично отримува дзвінки з ПриватБанку про те, що невідома особа намагається увійти до системи «Приват24», зокрема, відповідачу надходили смс-повідомлення із зазначенням кодів для входу до вказаної системи, які відповідач відхиляв. За цей період відповідач телефонував на гарячу лінію ПриватБанку 3700 та повідомляв про вказану ситуацію, а також здійснював блокування карток «Для виплат» та «Універсальна». В подальшому відповідач здійснював перевипуск карток «Для виплат» та «Універсальна» в ПриватБанку.
10.12.2021 року та 13.12.2021 року з кредитної картки «Універсальна», яка була відкрита на ім'я відповідача, було здійснено поповнення грошовими коштами номерів мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , про які відповідачу не було відомо.
Про цей факт відповідач також повідомив на гарячу лінію ПриватБанку 3700 та заблокував картку «Універсальна».
17.12.2021 року відповідач виявив, що з його кредитної карки № НОМЕР_3 зі строком дії до 12/2025 року, на яку без відома відповідача було встановлено кредитний ліміт 105000 грн. через стороннє втручання невідомих осіб у шахрайський спосіб були перераховані через велику кількість онлайн-платежів на всю суму кредитного ліміту в розмірі 105 000 грн.00 коп.
Щодо вказаної події ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до відділу протидії кіберзлочинам в Рівненській області Департаменту кіберполіції, а також повідомив на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» про вчинення шахрайських дій невідомими особами з його кредитними коштами. В подальшому заява ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення була передана на розгляд до відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, за наслідками якої були внесені відомості в ЄРДР під №12021186150000386 від 30.12.2021 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Згідно з витягом з ЄРДР у фабулі кримінального правопорушення вказано, що невстановлена особа шахрайським способом шляхом збільшення кредитного ліміту заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 .
На час перегляду рішення суду першої інстанції, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР під №12021186150000386 від 30.12.2021 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, проводиться досудове розслідування. В ході цього розслідування встановлено, що в період часу з 13.11.2021 року по 17.12.2021 року до мобільного аккаунта WEB-банкінгу «Приват 24», яким користувався відповідач, було здійснено входи з ІР- адрес різних провайдерів, а також входи з чотирьох різних мобільних пристроїв, якими не користується відповідач.
Крім цього, входи до мобільного аккаунта WEB-банкінгу «Приват 24» здійснено з мобільних номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , якими відповідач не користується.
Також встановлено, можливих та ймовірних осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, проте їх місцезнаходження органом досудового розслідування наразі не встановлено.
Таким чином, в межах кримінального провадження №12021186150000386 від 30.12.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 не здійснював зняття коштів з кредитної карти «Універсальна» № НОМЕР_3 , а такі дії були вчинені з інших мобільних пристроїв та інших мобільних номерів телефонів сторонніми особами.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18 щодо аналогічних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, «Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.».
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 зазначено, що « відповідно до пунктів 6.7, 6.8. Положення №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Надалі ВС КЦС в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 зазначає: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заолоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 вказав, що: «Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОЬА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв'язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 не є підставою для відмови у задоволенні позову».
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги судову практику Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку про те, що Банком не надано належних і достовірних доказіа на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 як володілець та користувач картки своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та вважає, що списання грошових коштів із його карткових рахунків відбулося не з його волі, навпаки, виявивши безпідставне списання, перекази та зняття коштів, повідомив Банк про них та звернувся до правоохоронних органів, а відтак він не несе відповідальності за такі операції, що в свою чергу є підставою для відмови Банку у заявленому позові. Виходячи з того, що суд дійшов висновку про безпідставність вимог Банку до ОСОБА_1 , апеляційна скарга Банку, мотиви якої зводяться до незаконної відмови у стягненні відсотків за користування коштами, не підлягає до задоволення.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи встановлені обставини, досліджені докази в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність підстав про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та, відповідно, відхилення апеляційної скарги позивача та задоволення апеляційної скарги відповідача й ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір при зверненні з позовом та апеляційною скаргою, який, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, залишається за ним та не відшкодовується. Відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги як учасник бойових дій.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Володимира Олександровича задовольнити.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 червня 2023 рокуроку скасувати.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2023 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Хилевич С. В.