УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №338/1125/23
06 грудня 2023 року Богородчанський районний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,
з участю секретаря Остапишин І. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич Інна Петрівна щодо списання з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" суму коштів 732,38 гривень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич Інна Петрівна щодо списання з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" суму коштів 732,38 гривень, в рамках виконавчого провадження 73194897, згідно виконавчого листа № 338/1125/23 Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.
Скарга мотивована тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.10.2023р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Богородчанського районного суду від 03 серпня 2023 року, про відмову у відкритті провадження залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 429,44 грн.
31.10.2023р. виконавий лист від 25 вересня 2023 року направлений на виконання до Богородчанського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
26.03.2022 року набрав чинності Закон України 2129-ІХ від 15.03.2022 року, яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено п. 10-2, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Незважаючи на це з картки оформленої на ім'я скаржника ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк, яка призначена для виплати їй пенсії, було списано кошти у сумі 732,38 гривень. Пенсія є єдиним доходом, за який він живе, а тому вважає такі дії державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич Інна Петрівна не законними, щодо списання його пенсійних коштів, тому просить скаргу задовольнити.
05.12.2023р. до суду надійшли заперечення від державного виконавця Дидич Інни Петрівни на скаргу, які мотивовані тим, що її дії є законними та правомірними, оскільки державним виконавцем не виносилась постанова про звернення стягнення на пенсію боржника відповідно до частини 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження». Керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження». Ні зі сторони банку, ні зі сторони боржника не надходило повідомлень чи заяв про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та кошти, що знаходяться на цьому рахунку є кошти пенсії.
Скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Державний виконавець Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич І.П. в судове не з'явилася, в поданих до суду письмових запереченнях просила скаргу розглядати без участі державного виконавця.
Дослідивши матеріали скарги, додані до заперечення копії письмових документів, суд дійшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на виконанні у Богородчанському відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження №73194897 з примусового виконання виконавчого листа № 338/1125/23, виданого 16.10.2023 року Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 429,44 гривень.
02.11.2023р. керуючись статтями 3,4,24,25,26,27 Закону України « Про виконавче провадження» державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 73194897, постанова про відкриття виконавчого провадження цього дня була направлена до відома та виконання боржнику за вихідним № 22227.
02.11.2023р. керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 260 гривень.
02.11.2023р. керуючись статтями 3,27,40 Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 42,94 грн.
02.11.2023р. керуючись ст. 56 Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника в банках - учасниках обміну з АСВП, які були підключені станом на день винесення вказаної постанови.
02.11.2023р. інформація з AT КБ «ПриватБанк» про те, що Згідно до гл. 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004р., арешт накладений.
03.11.2023р. керуючись положенням пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України « Про виконавче провадження», на підставі статті 62 Закону України « Про банки і банківську діяльність» та у порядку, визначеному пунктом 3.10 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006року № 267, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.06.2006 року № 935/12809, державним виконавцем направлено вимогу стосовно наявності коштів на арештованих рахунках боржника.
Згідно інформації AT КБ «ПриватБанку» у боржника наявні три рахунки відкритих у банку, на рахунку НОМЕР_2 коштів було достатньо для виконання постанови.
03.11.2023р. платіжну інструкцію направлено в AT КБ « Приват Банк» на списання коштів з рахунку НОМЕР_2 .
20.11.2023р. на рахунок Богородчанського відділу ДВС надійшли кошти в сумі 732,38
гри.
Розпорядженням від 20.11.2023р. було перераховано 69 грн. витрат за користування АСВП, 191,00 грн. витрат виконавчого провадження, 42,94 грн. було перераховано виконавчий збір та 429,44грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
20.11.2023 року керуючись вимогами п. 9 частини першої ст. 39, статтею 40 Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та знято арешт із рахунків боржника.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають пенсію, як особливий об'єкт на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на пенсію також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція) у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).
При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 дійшла висновку, що не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Далі Велика палата Верховного Суду зазначила, що зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 провадження № К/9901/18373/20), про оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.
У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20) про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що постанова про накладення арешту містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, дійшов до висновку про законність такої постанови виконавця і переконливих підтверджень про спеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивачки.
Виходячи з вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату (пенсію) боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на всі кошти заробітної плати (пенсії) боржника поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань із такої заробітної плати. Якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, які перебувають на рахунках і не є коштами, що становлять заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Якщо на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що перебувають на рахунку боржника та є його заробітною платою (пенсією), виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено Законом України «Про виконавче провадження», то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього.
Доказів тому, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які є його пенсією, з наданням відповідних документів до суду не надано.
Постанова про арешт коштів боржника від 02.11.2023 р. ВП№73194897 містить застереження щодо накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 , крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Разом з тим, суд звертає увагу що додана до скарги довідка АТ КБ «Приват Банк» від 28.05.2023р. про отримання ОСОБА_1 пенсійних виплат на свій рахунок також містить застереження банку про можливість зарахування на такий рахунок будь-якої виплати (переказу).
Правова позиція висловлена у Постанові колегії суддів Першої судової палати КЦС ВС від 26.09.2023р. №462/1268/17 не містить висновків про відступ від вищезазначених правових позицій ВС та аналізує інші обставини справи, зокрема враховує звернення стягнення виконавцем на дохід боржника, який отримує у ГУ ПФУ у Львівській області в розмірі 20% до виплати загальної суми боргу, що суперечить приписам п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час проведення виконавчих дій, чого у даній справі судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що дії державного виконавця щодо списання з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" суму коштів 732,38 гривень, в рамках виконавчого провадження 73194897, з огляду на встановлені обставини справи є правомірними та відповідають вимогам закону, а відтак у задоволенні скарги на підставі ст. 376 ЦПК України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 447-451ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій державного виконавця Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дидич Інна Петрівна щодо списання з карткового рахунку для пенсійних виплат ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" суму коштів 732,38 гривень - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Решетов