1-кп/278/91/23
273/1237/16-к
ВИРОК
Іменем України
06 грудня 2023 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі колегії:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурорки - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі кримінальне провадження №12016060110000235 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сокірки Херсонського району та області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, особи з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Формулювання обвинувачення визнане судом доведеним
Двадцять шостого червня 2016 року близько 23 години ОСОБА_6 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин з дружиною ОСОБА_9 вирішив спричинити останній тілесні ушкодження. Реалізуючи свій протиправний умисел, у цей же час ОСОБА_6 кулаком наніс удар в обличчя, чим спричинив останній легке тілесне ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока.
Двадцять восьмого червня 2016 близько 15 години 45 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у будинку за вищевказаною адресою, з метою покінчити життя самогубством відкрив вентиль подачі газу в спальній кімнаті будинку та, не запалюючи полум'я, почав заповнювати газовою сумішшю приміщення кімнати будинку.
У той же день близько 16 години ОСОБА_6 відчинив двері будинку та побачив на подвір'ї ОСОБА_9 та її брата ОСОБА_8 , яким повідомив, що у нього не прийомний день і пішов назад до будинку для того, щоб вчинити самогубство. Слідом за обвинуваченим до будинку також пішов ОСОБА_8 .
Коли ОСОБА_6 підійшов до газового вентиля у спальній кімнаті, то розвернувся і побачив у веранді будинку потерпілого ОСОБА_8 , якому повідомив, що у кімнаті газ. Після цього, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи можливість спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_8 внаслідок вибуху газової суміші, ОСОБА_6 з метою самогубства, наявною в нього запальничкою умисно підпалив газову суміш, яка наповняла спальну кімнату будинку, в наслідок чого відбувся вибух. Від згаданого вибуху газової суміші потерпілому ОСОБА_8 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді опікових ран 2-3 АВ ступеня на голові, тулубі, верхніх кінцівках, загальною площею ураження 40-45% до всієї площі тіла, котрі ускладнились розвитком опікового шоку 2-3 ступеню.
Пояснення учасників кримінального провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у спричиненні 26.06.2016 ОСОБА_9 легкого тілесного ушкодження визнав повністю. Водночас заперечив наявність у нього умислу на вбивство потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ствердив, що хотів покінчити життя самогубством. Давати показання з приводу пред'явленого обвинувачення відмовився. Цивільні позови прокурора та потерпілих не визнав.
Потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що 26.06.2016 ОСОБА_6 на ґрунті ревнощів побив її, а саме наніс удари кулаком по голові та обличчю. У зв'язку з чим вона покинула його та пішла жити до батьків. Двадцять восьмого червня 2016 року вона зателефонувала ОСОБА_6 і повідомила, що приїде по свої речі. На автомобілі ОСОБА_10 , який на той час був хлопцем її доньки ОСОБА_11 , разом з ними та братом ОСОБА_8 і його дружиною ОСОБА_12 вони приїхали у с. Вірля до будинку АДРЕСА_1 , де спільно проживали з обвинуваченим. Двері у веранді будинку були зачинені. Вони постукали, але ніхто їх не відчинив. Донька з хлопцем поїхали по дублікат ключів, а вона з братом та його дружиною почали поритися біля будинку. Приблизно через 40 хвилин обвинувачений відчинив двері будинку та повідомив, що у нього не прийомний день і пішов назад. Першим у веранду зайшов брат, а вона йшла за ним за декілька кроків. Коли вона переступила поріг веранди, то стався вибух від якого їх з братом викинуло на вулицю. Запаху газу у веранді вона не чула. Оскільки йшла за братом, то ОСОБА_6 не бачила.
Потерпілий ОСОБА_8 відмовився давати показання.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що 28 червня 2016 року вона разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 приїхали до ОСОБА_6 по речі потерпілої. Двері будинку були замкнені, вони постукали, але їм ніхто не відчинив. Через 20-30 хвилин ОСОБА_6 відчинив двері й повідомив, що у нього сьогодні не прийомний день та зайшов у середину будинку. Її чоловік ОСОБА_8 зайшов у веранду, а за ним йшла ОСОБА_9 . Десь через хвилину стався вибух, після якого з будинку вийшли чоловік та його сестра з опіками. На чоловікові горів одяг та волосся. Швидку та пожежну допомогу викликали сусіди.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10 підтвердили, що 28.06.2016 вони разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 приїжджали до ОСОБА_6 , як стався вибув у будинку не бачили.
Докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 125 КК України
З протоколу прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що вона просить притягнути обвинуваченого до відповідальності за те, що він о 16 годині 30 хвилин 28.06.2016 підпалив будинок АДРЕСА_1 , внаслідок чого вона отримала опіки тіла, а будинок згорів (а.к.п. 98 т. 5).
За даними карток виїзду швидкої медичної допомоги 28.06.2016 о 16 годині 22 хвилин були госпіталізовані ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з тілесними ушкодженнями у вигляді опіків, які деталізовані у висновках судово-медичних експертиз (а.к.п. 124-127 т. 5).
Відповідно до висновку №1760 від 13.07.2016 у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді опікових ран 2-3 АВ ступеня на голові, тулубі, верхніх кінцівках загальною площею ураження 40-45 % до всієї площі тіла, які ускладнились розвитком опікового шоку 2-3 ступеню. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, могли утворитись в термін та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи, тобто 28.06.2016 внаслідок вибуху природнього газу (а.к.п. 128-129 т. 5).
Згідно з висновком №1755 від 13.07.2016 у результаті вибуху в ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді опікових ран 1-2 ступеня на обличчі, верхніх та нижніх кінцівках, грудній клітині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та могли утворитись за обставин та в термін, зазначені у постанові про призначення експертизи (а.к.п. 130 т. 5).
Згідно з висновком №1758 від 13.07.2016 у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді опікових ран 2-3 АВ ступеня на голові, тулубі, верхніх кінцівках загальною площею ураження 40 % до всієї площі тіла, які ускладнились розвитком опікового шоку 2-3 ступеню. Згадані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, могли утворитись в термін та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи (а.к.п. 131-132 т. 5).
Під час огляду місця події від 28.06.2016 зафіксовано, що будинок АДРЕСА_1 зруйновано внаслідок пожежі. Двері веранди на момент огляду відчинені, верх обгорів (а.к.п. 99 т. 5).
Двадцять дев'ятого червня 2016 року під час повторного огляду згаданого домоволодіння встановлено, що біля пошкодженої груби під завалами лежить газова плита до якої веде газова труба, крани якої відчинені (а.к.п. 103-108 т. 5).
З довідки Баранівського районного сектору УДСНС України в Житомирській області №237 від 29.06.2016 вбачається, що пожежа у будинку АДРЕСА_1 сталася через вибух газоповітряної суміші (а.к.п. 109 т. 5).
Відповідно до звіту від 28.06.2016 провідного інспектора Баранівського РС УДСНС ОСОБА_14 , причиною пожежі у будинку є вибух газоповітряної суміші внаслідок умисних дій ОСОБА_6 (а.к.п. 113-114 т. 5).
З висновку №10-354 від 05.082016 вбачається, що на запальничці, яку ОСОБА_6 видав слідчому, виявлені генетичні ознаки, які збігаються з генетичними ознаками букального епітелію обвинуваченого. Водночас експерт виключив можливість походження клітин на цій запальничці від ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 (а.к.п. 100-101, 150-164 т. 5).
Відповідно до протоколу огляду місця пригоди, слідчими 06.07.2016 з місця пожежі було вилучено пічну автоматику та залишки обгорілої деревини (а.к.п. 117-119 т. 5).
За даними висновку №10/89 від 01.09.2016 на залишках вказаної обгорілої деревини слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено (а.к.п. 145-149 т. 5).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту, проведеного 23.07.2016 за участю ОСОБА_8 , потерпілий у ході цієї слідчої дії детально вказав де 28.06.2016 він, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 знаходились на подвір'ї коли ОСОБА_6 відчинив зсередини двері будинку та повідомив, що у нього не прийомний день і зайшов назад в будинок. Потерпілий на місці пригоди показав як він увійшов за обвинуваченим до веранди будинку, де через одвірок побачив як ОСОБА_6 пройшовши по коридору до кімнати розвернувся до нього обличчям й повідомив, що у нього в кімнаті газ, після чого обвинувачений запалив запальничку, яку тримав у правій руці. Внаслідок цього стався вибух від якого одяг загорівся, а його викинуло на подвір'я (а.к.п. 140-144 т. 5).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту, проведеного 13.07.2016 за участю потерпілої ОСОБА_9 , остання у ході цієї слідчої дії відтворила обставини спричинення їй обвинуваченим 26.06.2016 тілесних ушкоджень по голові та обличчю. Також на місці пожежі вказала місце розташування кухні, ванни та кімнат у зруйнованому будинку, зокрема, кімнати, в якій знаходилась газова форсунка. Також потерпіла показала як ОСОБА_6 відімкнув зсередини двері та повідомив, що у нього неприйомний день і зайшов назад у середину будинку. Надалі потерпіла показала як ОСОБА_8 зайшов до веранди, а вона за декілька кроків йшла слідом за ним. Де знаходився ОСОБА_6 у будинку, вона не бачила, бо стояла позаду брата. Показала, що як тільки зайшла у веранду, то відразу відчула велику спеку й вибух (а.к.п. 135-139 т. 5).
Як вбачається з акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів від 06.09.2016 ОСОБА_6 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, примусового лікування не потребує.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №322-2016 від 06.09.2016, останній в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, психічними захворюваннями не страждав. Вчинки, які йому інкримінують і потребували від нього послідовних, цілеспрямованих дій, були достатньо складними, пролонгованими у часі, зв'язок з навколишнім середовищем не втрачав, цілеспрямовано рухався в просторі та розподіляв власну увагу. Добре їх пам'ятає, відтворює відповідно своєї версії. По своєму психічному стану не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру або примусового лікування (а.к.п. 165-168 т. 5).
Дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , протоколами слідчих експериментів, висновками та іншими письмовими доказами підтверджується, що 28.06.2016 обвинувачений своїми діями, а саме внаслідок підпалу газу у будинку спричинив потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження.
Те, що обвинувачений заповнив газом спальню кімнату будинку доводиться звітом та довідкою УДСНС, згідно з якими пожежа у будинку АДРЕСА_1 сталась внаслідок вибуху газоповітряної суміші, якою обвинувачений заповнив будинок шляхом відкриття крану.
Висновком №10/89 доводиться, що саме газ був причиною вибуху, бо на залишках обгорілої деревини слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено.
З показань потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_6 знаходився у будинку та не відкривав їм двері, а після того як відкрив стався вибух.
Показання ОСОБА_9 доводяться протоколом слідчого експерименту за її участі під час якого остання вказала, де перебував ОСОБА_8 у веранді, коли стався вибух, а також пояснила, що відчула велику спеку коли увійшла за ОСОБА_16 до будинку.
Її показання узгоджуються з протоколом слідчого експерименту проведеного з ОСОБА_8 , де останній на місці події детально відтворив обставини спричинення йому тілесних ушкоджень, а саме внаслідок підпалу газу обвинуваченим ОСОБА_6 .
З відтворених ОСОБА_8 під час слідчого експерименту обставин вбачається, що потерпілий знаходився у веранді, а обвинувачений, коли підпалював газову суміш, стояв за дверною коробкою у коридорі біля кімнати з газом. При цьому ОСОБА_6 , перебуваючи у коридорі біля кімнати з газом, тобто на відстані від ОСОБА_8 , який, у свою чергу, перебував у веранді та намагався пройти до обвинуваченого, попередив його, що у кімнаті газ і лише тоді підпалив запальничку.
Отже вказаним слідчим експериментом доводиться, що обвинувачений не знав, що в будинку окрім ОСОБА_8 знаходиться інші особи.
Також цей експеримент свідчить про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вбивство потерпілого, бо в іншому випадку обвинувачений не повідомляв би ОСОБА_8 про наявність у кімнаті газу, а дочекався б поки той за ним увійде до коридору чи до кімнати й тоді б підпалив запальничку. Проте ОСОБА_6 побачивши ОСОБА_8 відразу попередив, що у кімнаті газова суміш та бажаючи вчинити самогубство підпалив її.
Про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вбивство двох потерпілих свідчать показання потерпілої ОСОБА_9 та слідчий експеримент проведений з нею, які узгоджуються між собою.
Зокрема, показаннями ОСОБА_9 доводиться, що ОСОБА_6 не бачив, як вона зайшла у веранду. Ці показання повністю підтверджується протоколами слідчих експериментів з останньою та потерпілим ОСОБА_8 , які доводять той факт, що ОСОБА_6 в той момент, коли підпалював запальничку, не знав, що ОСОБА_9 зайшла до веранди будинку.
Отже, судом достеменно встановлено, що на момент, коли обвинувачений підпалював запальничку, він не бачив у будинку нікого, окрім ОСОБА_8 .
У свою чергу з висновку №1760 та карток виїзду швидкої медичної допомоги вбачається, що ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді опіків внаслідок пожежі, яка сталась від вибуху газу.
Таким чином, перелічені вище докази доводить механізм спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за обставин описаних в обвинуваченні та відтворених під час слідчих експериментів.
Оцінивши вказані вище докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 28 червня 2016 року шляхом підпалу газоповітряної суміші заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечним для життя у момент заподіяння, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.
Стороною обвинувачення ОСОБА_6 інкримінується те, що він бажаючи позбавити життя дружину та її родичів, 28.06.2016 заповнив газовою сумішшю всі кімнати будинку. А потім, дочекавшись коли дочка дружини зі своїм хлопцем поїхали, а поряд із будинком залишилась лише ОСОБА_9 , її брат ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_17 , відчинив двері будинку, до яких зайшов ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Впевнившись у тому, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходяться у будинку, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що його дії завдадуть потерпілим особливих страждань, нестерпного болю, бажаючи позбавити життя двох осіб таким способом, запальничкою підпалив газову суміш, внаслідок чого відбувся вибух. Від вибуху ОСОБА_9 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді опіків 1-2 ступеню обличчя, кінцівок та грудної клітки, а ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді опіків 2-3 АВ ступеню на голові, тулубі, кінцівках, які небезпечні для життя в момент заподіяння.
Таким чином діяння ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за п. 2 ст. 15 п.п. 1, 4 та 5 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, вчинене з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Дослідивши всі обставини даного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні закінченого замаху на вбивство потерпілих з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції ст. 115 КК України умисне вбивство може бути вчинено з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом - коли винний хоча і не бажав настання смерті, але свідомо припускав її настання.
Отже, для правильної кваліфікації дій обвинуваченого суд має встановити суб'єктивну сторону злочину, а саме умисел обвинуваченого.
Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку, а саме смерті людини. Відсутність такого наслідку виключає можливість притягнення до відповідальності за закінчений злочин. У таких випадках в діях винного можуть бути ознаки готування до вбивства або замаху на вбивство.
Статтею 15 КК України визначено, що замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Таким чином замах на будь-який умисний злочин, у тому числі на вбивство, вчиняється лише з прямим умислом, коли особа не лише передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а й бажала їх настання.
Відповідно до ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Законодавче визначення прямого і непрямого умислу містить три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків, а саме усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння, передбачення його суспільно небезпечних наслідків, бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання. Перші дві ознаки (усвідомлення і передбачення) характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб'єкта і тому складають інтелектуальний момент умислу. Третя ознака (бажання чи свідоме припущення наслідків) характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу.
Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного.
При цьому винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого діяння. Передбачення має конкретний характер, коли особа має чітке уявлення про те, що саме від її конкретного діяння неминуче настануть або мають настати певні наслідки. У разі ж коли особа передбачає наслідки свого діяння як декілька можливих альтернатив, і при цьому свідомо припускає настання будь-якого з цих наслідків (байдуже ставиться до того, який саме з цих наслідків настане), в такому випадку має місце непрямий умисел, який виключає замах на злочин, а діяння особи в такому випадку кваліфікується як закінчений злочин за наслідками діяння, які настали.
З огляду на судову практику, що викладена у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Так судом встановлені обставини спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень та ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень внаслідок вибуху, що стався від підпалу газової суміші ОСОБА_6 , якою він же і заповнював кімнату будинку, що доводиться звітом та довідкою УДСНС.
Крім того, з показань ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_12 та слідчих експериментів вбачається, що ОСОБА_6 потерпілих до будинку не запрошував, а навпаки повідомив, що у нього не прийомний день і закривши за собою двері зайшов у будинок, та лише обернувшись побачив, що у веранді стоїть ОСОБА_8 . Про те, що в будинку перебувала ОСОБА_9 обвинувачений не знав, що також доводиться показаннями останньої, яка бачила лише спину брата і не бачила обвинуваченого та протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 з якого вбачається, що ОСОБА_8 дізнався про те, що сестра зайшла до будинку, вже після вибуху.
Таким чином стороною обвинувачення не доведений той факт, що обвинувачений підпалив запальничку лише після того, як переконався, що обоє потерпілих зайшли до будинку. Встановлені обставини вказують на вірогідність версії сторони захисту про те, що ОСОБА_6 таким способом намагався покінчити життя самогубство, оскільки він попередив ОСОБА_8 про те, що у будинку газ, а сам не вжив жодних заходів для забезпечення власної безпеки у випадку якби хотів позбавити лише життя дружину та її брата.
Разом з цим, обвинувачений, після того як побачив ОСОБА_8 у веранді передбачав можливість завдання вибухом шкоди його здоров'ю, в тому числі й смерті, однак при цьому хоча і не бажав настання певного наслідку, проте свідомо припускав настання таких наслідків та передбачав можливість спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , оскільки усвідомлював, що підпал газової суміші призведе до вибуху.
Передбачення можливості вибухом спричинити тяжку шкоду здоров'ю людині, яка заходить до приміщення, де вибух має відбутись, й навіть призвести до її смерті не потребує якихось спеціальних знань, а обвинувачений на час вчинення діяння міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Викладене свідчить про наявність в діянні обвинуваченого умислу, проте непрямого, що виключає можливість кваліфікації його діяння як замах на злочин, а відтак такі його дії необхідно кваліфікувати за наслідками, що фактично настали від цього діяння, зокрема, у вигляді спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1, 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, а тому, в межах ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне змінити обвинувачення прокурора та кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення потерпілому ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
У свою чергу, оцінюючи такий наслідок діяння обвинуваченого, як спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 , суд виходить з того, що обвинувачений не бачив її в будинку, тому він не передбачав спричинення вибухом шкоди її здоров'ю, проте міг і повинен був передбачити, що вона може зайти до будинку або знаходитись поруч нього та її здоров'ю або іншим особам таким чином буде завдано шкоду вибухом. Отже, ставлення ОСОБА_6 до спричинення його діями легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 є неумисним. Водночас спричинення з необережності легких тілесних ушкоджень не є кримінально караним діянням, а тому суд виключає з обсягу обвинувачення спричинення ОСОБА_6 внаслідок вибуху легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Окрім того, стороною обвинувачення ОСОБА_6 ставилось у провину, що він 26.06.2016 спричинив потерпілій ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження у вигляді забоїв лівого плеча, лівої гомілки, спини, забоїв та гематоми правої повіки, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Суд вважає, що пред'явлене обвинувачення у виді спричинення потерплій згаданих тілесних ушкоджень доведене частково з огляду на таке.
Факт заподіяння тілесних ушкоджень доводиться протоколом прийняття заяви 27.06.2016 від потерпілої ОСОБА_9 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 26.06.2016 близько 23 години у будинку АДРЕСА_1 , спричинив їй тілесні ушкодження (а.к.п. 97 т. 5).
Довідкою Баранівської районної лікарні №830 від 05.07.2016 про те, що ОСОБА_9 27.06.2016 о 05 годині 30 хвилин зверталась з приводу забоїв лівого плеча, лівої гомілки, спини, забоїв та гематоми правої повіки (а.к.п. 115 т. 5).
Довідкою Баранівської районної лікарні №2799 від 29.08.2016 про те, що ОСОБА_9 27.06.2016 зверталась з приводу гематоми навколо лівого ока, а також забоїв лівого плеча, лівої гомілки, спини, (а.к.п. 133 т. 5).
Разом з тим, характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України (в редакції, чинній на час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження) встановлюється експертом.
За даними висновку судово-медичної експертизи №546 від 03.10.2016 у потерпілої ОСОБА_9 виявлене легке тілесне ушкодження у вигляді синця (гематоми) навколо лівого ока, який виник від одноразової дії тупого предмета за механізмом удару можливо 27.06.2016 за обставин описаних у постанові про призначення експертизи.
Водночас тілесні ушкодження у вигляді забоїв лівого плеча, лівої гомілки та спини не підтвердились об'єктивними клінічними ознаками (а.к.п. 134 т. 5).
Таким чином, за наявними у справі достатніми й допустимим доказами судом встановлено, що ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_9 легке тілесне ушкодження лише у виді синця навколо лівого ока, що не заперечується обвинуваченим та доводиться показаннями потерпілої ОСОБА_9 .
Показання потерпілої підтверджуються довідкою №2799, яка покладена в основу висновку №546 щодо спричинення обвинуваченим потерпілій синця на лівому оці.
Суд не приймає як доказ довідку Баранівської районної лікарні №830 від 05.07.2016 про те, що ОСОБА_9 27.06.2016 о 05 годині 30 хвилин зверталась з приводу забоїв лівого плеча, лівої гомілки, спини, забоїв та гематоми правої повіки (а.к.п. 115 т. 5), оскільки вона суперечить вказаним висновку та довідці.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Цією ж нормою визначено, що суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, поза розумним сумнівом, вважає доведеною вину ОСОБА_6 у спричиненні 26.06.2016 близько 23 години потерпілій ОСОБА_9 , а саме легкого тілесного ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока та кваліфікує такі його дії за ч. 1 ст. 125 КК України.
Мотиви призначення покарання, вирішення питання щодо цивільних позовів, речових доказів та процесуальних витрат
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжким злочином та кримінальним проступком.
Основним об'єктом вказаних кримінальних правопорушень є здоров'я особи.
Крім цього, суд бере до уваги особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, розлучений, є особою з інвалідністю ІІ групи, визнав свою вину у спричиненні легкого тілесного ушкодження, виключно позитивно характеризується за місцем проживання на час вчинення кримінальних правопорушень, а також думку потерпілих, які наполягали на суворості покарання та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому є визнання ним вини у спричиненні ОСОБА_9 26.06.2016 легких тілесних ушкоджень.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України, є вчинення злочину загальнонебезпечним способом (п. 12 ст. 67 КК України). Оскільки судом не встановлено, що ОСОБА_6 , здійснюючи підпал газової суміші, мав на меті завдати ОСОБА_8 особливих страждань, суд не визнає вчинення злочину з особливою жорстокістю, як обтяжуючу покарання обставину (п. 10 ст. 67 КК України).
Водночас кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України є кримінальним проступком. Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
З огляду на те, що з дня вчинення 26.06.2016 кримінального проступку минуло більше ніж два роки, суд на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільняє ОСОБА_6 від призначеного покарання.
Враховуючи особу винного, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, наслідки вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість спричинених ушкоджень потерпілим та їх думку, правову позицію прокурора, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з обвинуваченого 30000 грн матеріальної шкоди, тобто вартість зруйнованого будинку та 200000 грн моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Позовні вимоги в частині стягнення збитків внаслідок знищення будинку виходять за межі обвинувачення, а тому суд залишає їх без розгляду.
При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди суд керується відповідними положеннями Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з завданням шкоди її здоров'ю. Тому враховуючи характер вчиненого кримінального проступку, глибину душевних страждань потерпілої, які вона зазнала від протиправних дій обвинуваченого, враховуючи часу на лікування і відновлення стану, що існував до вказаних подій, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди, а тому стягує на її користь із обвинуваченого грошовий еквівалент цієї моральної (немайнової) шкоди, який, на думку суду, дорівнює 5000 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого витрат на лікування та транспортні послуги у розмірі 20425 грн, які підтверджені відповідними чеками, суд задовольняє у повному обсязі.
При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди суд керується згаданими вище положеннями Цивільного кодексу України, враховуючи тяжкість тілесних ушкоджень, часу на лікування і відновлення стану, що існував до вказаних подій, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди, а тому стягує на його користь із обвинуваченого грошовий еквівалент цієї моральної (немайнової) шкоди, який, на думку суду, дорівнює 60000 грн.
Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого на користь медичних установ витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_8 у розмірі 1092 грн 13 коп. та 6688 грн 22 коп., суд задовольняє в повному обсязі, оскільки дані вимоги повністю підтверджуються довідками про вартість перебування потерпілого на лікуванні.
Цивільний позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_9 суд залишає без розгляду, оскільки вказані позовні вимоги виходять за межі обвинувачення, яке суд вважає доведеним.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України витрати за проведення експертиз суд стягує з обвинуваченого.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи особу обвинуваченого, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, а також, що на даний час на території України діє воєнний стан, суд не вбачає підстав для обрання останньому запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня звернення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 5000 (п'ять тисяч) грн моральної шкоди.
Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 20425 (двадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн матеріальної шкоди та 60000 (шістдесят тисяч) грн моральної шкоди.
Цивільний позов прокурора щодо лікування ОСОБА_8 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Управління фінансів Баранівської районної державної адміністрації 1092 (одну тисячу дев'яносто дві) грн 13 коп. та на користь Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації 6688 (шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 22 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_6 витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_9 залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 5732 (п'ять тисяч сімсот тридцять дві) грн 60 коп. витрат на проведення експертиз.
Речові докази, які знаходяться у камері схову відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, а саме зразки букального епітелію та запальничку - знищити, а медичні картки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , повернути особам, у яких вони були вилучені.
На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Потерпілим, які не були присутні у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення.
Головуючий суддя:
Судді: