Справа № 185/2684/23
Провадження № 1-кп/185/533/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Павлоград
Дніпропетровська область
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022132370000135 від 07 липня 2022 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В підготовчому судовому прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження в даному кримінальному провадженні, в обґрунтування якого зазначив, що обвинувачений, якому винесено повідомлення про підозру, під час досудового розслідування оголошений в розшук, що, на думку прокурора, враховуючи приписи ч. 3 ст. 323 КПК України, є підставою для призначення судом спеціального судового провадження.
Захисник проти клопотання прокурора заперечувала, зазначила, що правова позиція захисника щодо винуватості або відсутності вини обвинуваченого з останнім не узгоджена, оскільки вона жодного разу не спілкувалася з обвинуваченим, процесуальні документи захисник отримувала, але місцезнаходження обвинуваченого та його позицію по справі захисник не знає, вважає неможливим розгляд кримінального провадження без обвинуваченого.
Суд, заслухавши думки учасників, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, приходить до такого.
Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.
Так, право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Крім того у §3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 даної статті за наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Наведені приписи кримінального процесуального законодавства України повинні застосовуватись з урахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року та є міжнародним договором, а також практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати кримінальне провадження за процедурою іn absentia. Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.
Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Сейдович проти Італії» в разі відсутності даних про інформування в достатній мірі особи про притягнення її до кримінальної відповідальності та про пред'явлені йому обвинувачення, неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.
У справі «Колоцца проти Італії» ЄСПЛ зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді» (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 року. Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.
Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо підсудного, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, підсудний, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки підсудного, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Суд зазначає, що в даному кримінальному провадженні прокурором не надано беззаперечних (недвозначних) доказів, що підтверджують факт інформування ОСОБА_5 про притягнення його до кримінальної відповідальності (а саме, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за наданням стороною обвинувачення будь-яких даних, які підтверджують факт вручення йому письмового повідомлення про підозру або дійсного ознайомлення з його змістом), а також доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.
Крім того, в судовому засіданні захисник обвинуваченого, який здійснює його захист за призначенням, зазначила, що не бачила його жодного разу та узгодити з ним процесуальну позицію по справі змоги не мала.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.
У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, Європейським Судом була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.
Враховуючи норми міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини та наведену практику Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, існують обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.
Крім того, суд зазначає, що здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не свідчить, що суд зобов'язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на даний час.
09 листопада 2022 року слідчим в ОВС слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_5 оголошено у розшук, однак відповідно до відповіді Служби безпеки України в Донецькій та Луганських областях від 20 лютого 2023 року ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області.
Згідно відомостей які містяться в обвинувальному акті, ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак підтверджень де саме перебуває ОСОБА_5 суду не надано.
Для виклику обвинуваченого в підготовче судове засідання судом розміщувалися судові виклики в газету «Урядовий кур?єр».
Таким чином, в даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази про те, що ОСОБА_5 в достатній мірі проінформований про те, що відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, та на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь у розгляді справи.
З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства та враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження необхідно відмовити та зупинити кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 до розшуку обвинуваченого.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 335, 372 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 42022132370000135 від 07 липня 2022 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - відмовити.
Провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 .
Контроль за виконанням постанови прокурора про розшук обвинуваченого ОСОБА_5 доручити старшому групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1