ЄУН 174/143/21
н/п 1-і/174/11/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021040150000008 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Покотилово Новоархангельського району Кіровоградської області, проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимий 30.04.2015 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу по ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, звільнився 29.02.2016 по відбуттю строку покарання, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він 23.01.2021, близько 22:30 годин, знаходячись в приміщенні передпокою квартири АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, тримаючи в долоні правої руки ніж, який він заздалегідь приніс з собою, умисно наніс ОСОБА_6 один удар в область грудної клітини зліва, в результаті чого заподіяв непроникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 6 діб, але не більше 21 доби.
Після чого, в цей же день, близько 22:35 год., ОСОБА_5 , продовжуючи знаходитись там же, діючи умисно, утримуючи вищевказаний ніж в правій руці, наніс ним два удари ОСОБА_7 в грудну клітину ліворуч в область життєво важливих органів, в результаті чого заподіяв йому проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з наскрізними ушкодженням печінки, шлунку та тонкого кишківника з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також один удар в область грудної клітини ОСОБА_8 , чим заподіяв їй непроникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я не більше 21 доби.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані по ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 днів мотивуючи тим, що відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обвинувачується, у тому числі, у вчиненні тяжкого злочину та продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а строк запобіжного заходу спливає.
Захисник ОСОБА_4 проти клопотання заперечує, мотивуючи тим, що доказів існування зазначених прокурором ризиків та неможливості більш м'якими запобіжними заходами запобігти існуючим ризикам ним не наведено, а обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання, сталі соціальні зв'язки, відшкодував потерпілим завдану шкоду потерпілі допитані , тому просить у задоволенні клопотання відмовити, а запобіжний захід змінити на домашній арешт .
Обвинувачений ОСОБА_5 залишив вирішення клопотання на розсуд суду.
Вислухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.
Так, відповідно до ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021, відносно ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні по даному кримінальному провадженню обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в послідуючому продовжено.
Підставою для обрання вказаного запобіжного заходу слугувала наявність обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних проступків, а також тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та наявність доведених ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливостей переховування обвинуваченого від органів досудового слідства та суду, незаконного впливу на потерпілих.
Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка.
Відповідно до ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення тяжких злочинів та обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років та кримінальних проступків, не одружений, неповнолітніх дітей не має, власного житла та постійного місця роботи у м.Вільногірськ також не має, тобто не має легальних джерел доходів та сталих соціальних зв'язків, раніше знайомий з потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , судовий розгляд справи не закінчено оскільки при постановленні вироку з'ясування обставин справи відновлено, тому зважаючи на дані про особу обвинуваченого та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його винуватості, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливості переховування від суду та здійснення впливу на потерпілих, продовжують існувати, і запобігти вказаним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів неможливо, а відтак, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав та основоположних свобод (п.35 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції від 26.06.1991), обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити строк тримання під вартою на 40 днів, що знаходиться в межах строків, визначених ч.1 ст.197 КПК України та відповідатиме принципу розумності, з урахуванням того, що судовий розгляд справи знаходиться у завершальній стадії, а вимоги клопотання в цій частині слід задовольнити частково.
Підстав для застосування відносно ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.132, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 199 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України, на строк 40 днів, тобто до 15 січня 2024 року включно.
В решті вимог - відмовити.
Строк дії ухвали - до 15 січня 2024 року включно.
На ухвалу на протязі 5 днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.
Головуючий - суддя: підпис ОСОБА_1