ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 грудня 2023 рокуСправа № 160/29492/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
09.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби 65 відсотків, надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 15 відсотків, премії 140 відсотків для перерахунку із 01 січня 2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, виходячи із розрахункової величини:
1) прожитковий мінімум на 01.01.2023 -2684 грн;
2) 23 тарифний розряд коефіцієнт 2,8;
3) військове звання підполковник коефіцієнт 0,8;
4) посадовий оклад 23 тарифний розряд 2684 на коефіцієнт 2,8 = 7520,00 грн;
5) оклад за військовим званням 2684 на коефіцієнт 0,58 = 2150,00 грн;
6) надбавка за вислугу років 50% = 4835,00 грн;
7) надбавка за особливості проходження служби 65% = 9428,25 грн;
8) надбавка за роботу з таємними документами 15% = 1128,00 грн;
за класну кваліфікацію:
9) премія 23 тарифний розряд 140% = 10528,00 грн;
всього 35589,25 грн,
відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; надбавки за особливості проходження служби 65 відсотків, надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 15 відсотків, премії 140 відсотків для перерахунку із 01 січня 2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 . Копію довідки надати позивачу ОСОБА_1 поштою або особисто.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десять) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, а також доказів на підтвердження такої інформації, в примірниках відповідно до кількості учасників справи.
28.11.2023 року, на виконання ухвали суду від 16.11.2023 року, до суду від позивача надійшла заява про поновлення строків подання позовної заяви.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач дізнався про порушення свої прав, свобод та інтересів 17.08.2023 року у зв'язку з відмовою та не своєчасним наданням довідки про грошове забезпечення Дніпропетровським ОТЦК та СП станом на 01.01.2023 року відповідно до постанови КМУ №704, постанови КМУ №481, та згідно роз'яснення Департаменту соціального забезпечення МО України №423/6682 та відповідно до Закону України про державний бюджет на 2023 рік. Зазначає, що після отримання відповіді від ОТЦК та СП від 08.08.2023 року, позивачем не пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду.
Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строків звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
У цій справі спір стосується наявності підстав для складення відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року, із визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Згідно з частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вжиття конструкції “повинен був дізнатись” в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Заявнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі №820/6514/17 є необґрунтованим, оскільки правовідносини не є подібними.
Так, встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі №480/3318/21.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №910/719/19.
Натомість у справі №820/6514/17 предметом спору була бездіяльність управління Пенсійного фонду України щодо непроведення перерахунку, обґрунтована відсутністю фінансування. Відповідно, нормативне положення ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ є релевантним, оскільки перерахунок не проводився саме з вини органу Пенсійного фонду України та за наявності підстав для такого перерахунку.
В цій же справі суб'єкт проведення перерахунку не бере участі, обставини його бездіяльності відсутні. При цьому сам позивач звертає позовні вимоги до іншого суб'єкта, за змістом правової поведінки якого саме така поведінка є підставою для непроведення перерахунку позивача (відповідач не складає довідку, на підставі якої орган Пенсійного фонду України мав би провести перерахунок). Підстави ж вважати наявною вину Пенсійного фонду України у непроведенні перерахунку пенсії позивача, та як наслідок застосовувати необмежений строк проведення перерахунку згідно ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ, відсутні, оскільки відсутні фактичні обставини для застосування цієї норми права. Отже, за суб'єктним та предметним складом правовідносини є суттєво відмінними, в зв'язку з чим відповідний правовий висновок застосуванню не підлягає.
В той же час, питання строків звернення особи до суду з наведеними вимогами було розглянуте та вирішено Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, висновки якого судом викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Приписами частини 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно, застосуванню підлягає саме правовий висновок Касаційного адміністративного суду, сформований у постанові від 12.04.2023 року №380/14933/22.
За викладених обставин, з огляду на те, що заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтувань та належних доказів на підтвердження того, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, позивачем не доведено пропуск звернення до суду з поважних причин, тому така заява задоволенню не підлягає.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі викладеного суд у відповідності до вимог ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що підстави, вказані представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, відповідно, в задоволенні такої заяви належить відмовити.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви належним чином та у визначений судом в ухвалі від 16 листопада 2023 року спосіб і строк.
За приписами п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві: - у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; - у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, та враховуючи відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна