ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 грудня 2023 рокуСправа №160/3222/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., перевіривши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вороніна Ігора Олександровича, поданої в порядку ст.383 КАС України, в адміністративній справі №160/3222/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
01.12.2023 засобами поштового зв'язку від 28.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вороніна Ігора Олександровича, подана в порядку ст.383 КАС України, в адміністративній справі №160/3222/22, в якій представник просить суд:
- поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом своїх прав із заявою про визнання протиправною дії відповідача;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3222/22 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% служби місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної грошової винагороди лише за період з 16.09.2015 по 23.09.2021, коли позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 без врахування того, що до виплати мають нараховуватись ще додатково за 9 років 6 місяців 10 днів, коли позивач проходила службу в органах поліції тобто загалом за 14 років 06 місяців 19 днів військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3222/22;
- установити військовій частині НОМЕР_1 30-ти денний строк з дати отримання ухвали суду для подання доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/3222/22.
У зв'язку з перебуванням судді Турлакової Н.В. у тривалій відпустці заява була передана для розгляду судді Кучугурній Н.В. (розпорядження керівника апарату суду від 01.12.2023 №746-д щодо призначення повторного автоматизованого розподілу заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, та протокол від 01.12.2023 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями).
Перевіривши матеріали заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч.4 ст.383 КАС України).
Отже, зі змісту приписів ч.4 ст.383 КАС України слідує, що строк для подання заяви в порядку цієї статті починає свій перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним певних дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві, або ж - про порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб, при цьому, недотримання заявником зазначеного строку звернення до суду з такою заявою тягне за собою повернення цієї заяви заявнику.
Так, у поданій заяві представник позивача зазначає, що на виконання рішення суду у справі №160/3222/22 військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та сплачено позивачу кошти двома платежами, а саме 27.06.2023 в сумі 7003,74 грн та 26.07.20123 - в сумі 39748,99 грн. 26.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 була здійснена остання виплата. Згодом, зовсім нещодавно ОСОБА_1 стало відомо, що будь-яких інших коштів військова частина НОМЕР_1 сплачувати не буде.
З викладеного суд робить висновок про те, що, починаючи з 26.07.2023 позивач дізналася про порушення своїх прав. Але з заявою в порядку ст.383 КАС України представник позивача звернувся засобами поштового зв'язку лише 28.11.2023, тобто, з пропуском 10-тиденного строку, встановленого ст.383 КАС України.
Поряд з цим, у заяві представник позивача просить суд поновити позивачу строк для звернення до суду за захистом своїх прав із заявою про визнання протиправними дій відповідача. Як на поважність причин пропуску строку представник позивача вказує, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебуває у зоні активних бойових дій.
Суд зазначає, що статтею 129-1 Основного Закону України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За статтями 2 та 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
У статті 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення зумовлює відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-11 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.
Поряд з цим, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язане з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Однак варто зазначити й про те, що невиконання або несвоєчасне виконання постановленого на користь особи рішення суду є порушенням (обмеженням) права на справедливий суд.
Передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України строк, упродовж якого особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є спеціальним строком звернення до адміністративного суду, який від загального строку відрізняється лише своєю тривалістю (є коротшим) і обумовлюється специфікою відповідних відносин, у яких визначеності (ясності) у спірних правовідносинах потрібно досягнути якомога швидше.
Законодавчі підходи до визначення початку відліку строку звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на стадії виконання судового рішення, не відрізняються від загальних чи спеціальних для окремих особливих видів правовідносин. Як відомо, початок відліку строку визначається взаємозамінно або від дня, коли особа (1) дізналася або (2) повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку строку звернення береться до уваги, коли особа насправді дізналася про наявність відповідного порушення, чи мала вона реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше або, що дія, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на певний день мали ознаки, за якими можна визначити їхню протиправність.
На стадії виконання судового рішення визначати день відліку строку на подання заяви з підстави, передбаченої частиною першою статті 383 КАС України, потрібно з урахуванням своєрідності відносин, які виникли з приводу протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на цій стадії, яка зазвичай має (може) проявлятися у формі ухвалення/видання певних протиправних рішень, дій чи бездіяльності. Це стадія, на якій судове рішення, що набуло законної сили і є обов'язковим до виконання, має бути таки виконаним, бо в протилежному випадку не буде досягнуто мети правосуддя. На цій стадії особа-позивач (або стягувач) вправі сподіватися, що відповідач (можливо, не щиро, проти власного бажання та волі), не буде опиратися виконанню судового рішення, а, навпаки, виконає його, тож позивач вправі очікувати, що судове рішення буде обов'язково виконане (реалізоване) і порушені права, які були захищені судом, будуть відновлені.
Однак це не означає, що в такій проєкції відносин стягувач може займати пасивну, винятково очікувальну позицію й безвідносно до поведінки відповідача чекати на позитивний для нього результат. Навпаки, на цій стадії для визначення початку відліку строку оскарження протиправної бездіяльності, дій чи рішення суб'єкта владних повноважень потрібно брати до уваги поведінку стягувача та встановлені законом заходи, до яких останній має вдатися, аби виконати рішення суду. Якщо суб'єкт владних повноважень не виконує судове рішення й чинить це протиправно, то особа-позивач, якщо не відмовився (а далі наполягає) від захисту свого порушеного права, вправі домагатися виконання судового рішення засобами примусу, які встановлені законом.
Власне установлений частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб'єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).
Для визнання моменту відліку строку подання заяви має значення також обставина чи були дії, бездіяльність, рішення відповідача протиправними і чи особа-позивач мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про юридичну природу такої поведінки (рішення, дії, бездіяльності), тобто коли вона насправді стала суб'єктом відповідних правовідносин, зумовлених протиправною поведінкою відповідача на стадії виконання рішення.
Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність.
Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб'єктів виконавчого провадження.
Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.
Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов'язковості судового рішення.
Суд мав би звернути увагу на конкретні обставини справи, зокрема на поведінку заявника, на його дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готування до звернення до суду, та оцінювати їх у сукупності, а не обмежитись формальним застосування положень частини четвертої статті 383 КАС України.
Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 9901/226/19.
Як установив суд, починаючи з 26.07.2023 позивач дізналася про порушення своїх прав. Але з заявою в порядку ст.383 КАС України представник позивача звернувся засобами поштового зв'язку лише 28.11.2023, тобто, з пропуском 10-тиденного строку, встановленого ст.383 КАС України.
Поряд з цим, як на поважність причин пропуску строку представник позивача вказує, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та перебуває у зоні активних бойових дій.
Відповідно до частин 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проте, представником позивача на підтвердження обставин поважності причин пропуску строку не надано жодних доказів, що свідчили б про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , який перебуває в зоні активних бойових дій. У військовому квитку позивача останній запис здійснено про те, що позивач є молодшим сержантом військової частини НОМЕР_1 .Про службу у військовій частині НОМЕР_1 , а не НОМЕР_2 , свідчить і втяг з послужного списку молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Крім цього, суд зазначає, що 10.09.2023 ОСОБА_1 та адвокат Воронін І.О. уклали договір про надання правової допомоги, однак, як свідчать дані КП «ДСС» вперше з заявою в порядку статті 383 КАС України адвокат звернувся лише 14.11.2023 - через два місяці після укладення договору.
У постанові від 07 липня 2021 року у справі № 9901/226/19 Велика Палата вказала, що погоджується з висновком про те, що частина п'ята статті 383 КАС України є нормою прямої дії, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви, у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху, але не може погодитися з висновками щодо пропуску строку звернення до суду в порядку статті 383 КАС України та відсутності підстав для поновлення пропущеного строку, вважаючи такі висновки передчасними та прийнятими без урахування всіх обставин справи, зокрема щодо недобросовісної поведінки боржника та активної та небайдужої поведінки стягувача.
Поряд з цим, у справі №160/3222/22 представник позивача взагалі не надав доказів поважності причин пропуску строку на звернення із заявою.
Крім цього, частиною 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, вказано, що у такій заяві зазначаються: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; інформація про хід виконавчого провадження.
Згідно з ч.3 ст.383 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Суд зазначає, що у поданій представником позивача заяві відсутні відомості про хід виконавчого провадження, яке здійснюється органами державної виконавчої служби.
Частиною шостою статті 18 КАС України (з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 18 жовтня 2023 року) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Заява подана представником позивача засобами поштового зв'язку в паперовій формі.
Проте, в заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін у цій справі.
Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 2 частини 2 статті 383 КАС України.
Через встановлені вище недоліки заяви, а також з огляду на вказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подана у порядку статті 383 КАС України заява, підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 256, 383 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Повернути заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вороніна Ігора Олександровича, подану в порядку ст.383 КАС України, в адміністративній справі №160/3222/22.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили 05.12.2023.
Ухвала можу бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна