ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
04 грудня 2023 рокуСправа № 160/30537/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 21.11.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови надати йому оновлені довідки для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення розрахованого шляхом множення посадового окладу і окладу за військовим званням на прожитковий мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та індексації грошового забезпечення розрахованої у встановленому законом порядку;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати йому оновлені довідки для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення розрахованого шляхом множення посадового окладу і окладу за військовим званням на прожитковий мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та індексації грошового забезпечення розрахованої у встановленому законом порядку, зазначеної окремим рядком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо виготовлення та надання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року та 01.01.2022 року, із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
30.11.2023 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку яка обґрунтована тим, що про порушення своїх прав він дізнався після ознайомлення зі статтею із мережі інтернет. Отже, тримісячний відлік строку звернення до суду повинен був розпочатись якраз 15.11.2023 року, з моменту ознайомлення зі статтею. Також зазначає, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі №1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі №240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а. Також зазначає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними, документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З підстав наведеного, позивач просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Розглянувши подану заяву суд зазначає наступне.
Згідно із вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Так, позивач звернувся до суду з позовом 21.11.2023 року, в якому заявлено позовні вимоги щодо оскарження відмови відповідача, які полягають у ненаданні довідки про розмір грошового забезпечення, зокрема, станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року та 01.01.2022 року.
Матеріали справи містять відповідь відповідача від 19.10.2023 року на заяву позивача до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій він просить скласти та направити до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року та 01.01.2022 року. В свою чергу ухвалою суду від 29.09.2023 року запропоновано позивачу разом із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду надати докази, що підтверджують причини такого пропуску в частині позовних вимог щодо виготовлення та направлення довідок.
З наданої позивачем заяви встановлено, що він просить поновити строк звернення до суду з позовом вказуючи, що про порушення своїх прав він дізнався після ознайомлення зі статтею із мережі інтернет, як доказ ним надано роздруківку з інтернет ресурсу.
В свою чергу суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Наведене застосування норм права відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.04.2023 року у справі №380/14933/22 (ЄДРСР 110187784).
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи, що позивачем, не наведено поважних причин пропуску строку, не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з позовом, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду по адміністративній справі №160/30537/23 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо відмови надати оновлені довідки для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення розрахованого шляхом множення посадового окладу і окладу за військовим званням на прожитковий мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та індексації грошового забезпечення розрахованої у встановленому законом порядку та зобов'язання вчинити певні дії в цій частині - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма