ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/11451/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (далі - ТУ ССО у Волинській області, відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 30000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно;
зобов'язання винести наказ (накази) про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023;
стягнути на користь позивача додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 в розмірі 325 357,15 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує, що з 03.11.2020 по 03.04.2023 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області.
Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з пунктом 9 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Позивач вважає, що має право на отримання вказаної винагороди за період з 24.02.2022 по 20.01.2023, проте відповідачем не видавались накази, на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, така бездіяльність відповідача, на переконання позивача, є протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 дану справу визнано типовою, провадження у типовій адміністративній справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального Управління Служби судової охорони у Закарпатській області, за участю третьої особи - Служби судової охорони - про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні. Вказує, що для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та ТУ ССО у Волинській області відповідних коштів на її виплату. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня не виділені, то управління позбавлене можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат.
Ухвалою суду від 01.11.2023 поновлено провадження у справі.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від сторін не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в ТУ ССО у Волинській області з 03.11.2020 по 03.04.2023 на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ ССО у Волинській області, що підтверджується наказами ТУ ССО у Волинській області від 03.11.2020 №196к та від 03.04.2023 №131 о/с.
На звернення позивача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди згідно Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 03.04.2023, відповідач листом від 20.04.2023 №34.06.-242 відмовив у виплаті позивачу додаткової винагороди з огляду на те, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим, існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби судової охорони не дозволяв здійснити зазначене нарахування.
Позивач, вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Згідно із частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією України.
На виконання статті 165 Закону № 1402-VIII та постанови Кабінету Міністрів України №289 Державна судова адміністрація України наказом №384 від 26.08.2020 затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок №384), згідно з пунктом 1 розділу І якого, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Таким чином, Постановою №168 установлено, зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 (далі - Постанова №793), опублікованою 19.07.2022, до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: «2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі- Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
При цьому, як у пункті 2 Постанови №793, так і в пункті 4 Порядку №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
Зважаючи на вищенаведене, починаючи з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.
Поряд з цим суд не вбачає підстав для застосування при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункту 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» Державна судова адміністрація України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Одночасно, суд звертає увагу, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 06.04.2023 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22.
Суд враховує, що дана справа є типовою справою щодо справи №260/3564/22, яка розглядалась Верховним Судом як зразкова, а тому відповідно до вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
В межах спірних правовідносин, відповідачем не заперечується факт невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Водночас суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що в затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не передбачались та не затверджувались, оскільки право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.
Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.
Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
Відтак, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитися від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.
Також суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 внесено зміни до Постанови № 168, відповідно до яких постановлено, зокрема, у пункті 1 Постанови № 168 слова «співробітникам Служби судової охорони» виключити. Вказані зміни набрали чинності 21.01.2023.
З огляду на зазначене, починаючи з 21.01.2023 у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди, яка була передбачена Постановою №168.
Таким чином, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення без додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач порушив право позивача та отримання належного розміру грошового забезпечення, у спірний період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Враховуючи викладене, та з огляду на висновок Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 про те, що співробітник Служби судової охорони має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції, за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця, суд у цій справі вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Волинській області щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, у розмірі 30000 грн. на місяць, у період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення і повністю узгоджується із тим, що, застосований Верховним Судом у справі №260/3564/22.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача зобов'язання винести наказ (накази) про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 та стягнути на користь позивача додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 в розмірі 325 357,15 грн., то такі задоволенню не підлягають, оскільки видача наказів про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 є способом виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, а конкретну суму такої додаткової виплати суд не може визначити, оскільки Постанова №168 наділила керівника ТУ ССО у Волинській області дискреційними повноваженнями щодо визначення конкретної суми додаткової виплати.
Відтак, позов слід задовольнити частково.
Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби. Окрім того, у разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (45605, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вулиця Центральна, 2А, код ЄДРПОУ 43258822) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 грн. на місяць, у період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк