ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/28001/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним рішення №104450009756 від 16.06.2023, яке полягає у непризначені пенсії; зобов'язання врахувати страховий стаж за період з квітня 1999 року по грудень 2003 року та з травня 2006 року по грудень 2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 09.06.2023 звернулася до Ірпінського ОУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком та відповідними документами. Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 16.06.2023 №104450009756 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 не долучено пенсійну справу та довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії. На думку позивача, відсутність саме зазначених документів стала підставою для відмови у призначені пенсії за віком.
Позивач зазначає, що при зверненні на урядову «Гарячу лінію» 09.06.2023 ОСОБА_1 отримала відповідь про те, що питання призначення пенсії особам, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території АР Крим і які перемістились на підконтрольну українській владі територію, законодавчо не врегульовано. Однак позивач вважає, що подібне обмеження права на пенсію на підставі минулого зареєстрованого місця проживання є дискримінаційним та суперечить закону.
Також, посилаючись на протиправність оскаржуваного рішення, позивач зазначає, що їй відмовлено у прийнятті свідоцтва про державну реєстрацію ФОП від 25.02.1999 та довідки про сплату податків, виданої 16.09.2014 за №639/17-01 Джанкойською об'єднаною податковою інспекцією податкової служби Республіки Крим, тобто вже під час анексії АР Крим, з огляду на що в рішенні встановлено, що її страховий стаж становить 29 років 08 місяць 3 дні. На думку позивача, оскільки у вказаній довідці зазначено, що підприємницька діяльність припинена 13.03.2012, тобто податки були сплачені до відповідного бюджету, визначеного нормативно-правовими актами, що діяли на території України, а тому відповідачем безпідставно не враховано страховий стаж за період з квітня 1999 року по грудень 2003 року та з травня 2006 року по грудень 2009 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії страховий стаж становить 29 років 8 місяців 03 дні. Для призначення пенсії при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, основним документом є пенсійна справа, в якій зібрано усі документи і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці отримував пенсію. Вказані документи, а також довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання пенсіонеру потрібно подати до органу Пенсійного фонду України за місцем свого постійного або тимчасового проживання. Позивач для призначення пенсії до переліку документів не долучила пенсійну справу та довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії, що унеможливлює призначення пенсії (взяття на облік) за місцем постійного або тимчасового проживання. Оскільки позивачем не дотримано пункт 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.06.2023 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії та наявними у неї документами. При цьому у заяві вказала, що інших документів не має та пенсія їй була призначена в АР Крим, пенсійна справа знаходиться там.
16.06.2023 ГУ ПФУ у Волинській області прийняло рішення №104450009756 про відмову в призначенні пенсії (взяття на облік з АР Крим). Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем до переліку документів не долучено пенсійну справу та довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії, що унеможливлює призначення пенсії (взяття на облік до органу Пенсійного фонду України) за місцем постійного або тимчасового проживання пенсіонера. Водночас у даному рішенні пенсійний орган зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 8 місяців 03 дні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2023 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 30 років.
Судом встановлено, що з 29.08.2014 позивачу була призначена пенсія територіальним відділом пенсійного фонду російської федерації, що підтверджується листом управління пенсійного фонду російської федерації в Джанкойському районі республіки Крим від 13.07.2016.
З 15.01.2021 позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання особи, видана Немішаївською селищною радою Бучанського району Київської області від 08.04.2021 №46.
У зв'язку із зміною місця проживання ОСОБА_1 звернулася до територіального відділення ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії та наявними у неї документами, зазначивши, що пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі на території АР Крим.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою ГУ УПФУ у Волинській області у призначенні пенсії, оскільки позивачем до переліку документів не долучено пенсійну справу та довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії, що унеможливлює призначення пенсії (взяття на облік до органу Пенсійного фонду України) за місцем постійного або тимчасового проживання пенсіонера.
Так, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №234 (далі - Порядок №234).
Відповідно до пункту 4 Порядку 234 територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Отже, згідно з вимогами Порядку 234 обов'язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається саме на територіальні органи Пенсійного фонду.
Водночас, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу, що унеможливлює з об'єктивних підстав надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
Разом з тим, на думку суду, вказана обставина не може позбавити позивача права на пенсійне забезпечення як особу, яка є громадянином України, станом на даний час проживає на території України та має зареєстроване місце проживання.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17, про те, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії з підстав не подання позивачем пенсійної справи та довідки-атестата про дату припинення виплати пенсії прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо зарахування періодів з квітня 1999 року по грудень 2003 року та з травня 2006 по грудень 2009 року до страхового стажу ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до проведеного відповідачем розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 загальний страховий стаж становить 29 років 8 місяців 3 дні. При цьому в межах спірного періоду зараховано частково деякі місяці та дні трудової діяльності позивача за даними трудової книжки та Реєстру застрахованих осіб без врахування періоду здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
За приписами пункту 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно із пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин), періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Абзацом третім підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто, за змістом пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV, пункту 4 Порядку №637 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Як слідує зі свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виданого Управлінням економіки та власності Червоногвардіської райдержадміністрації, позивач з 25.02.1999 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
Крім того, факт реєстрації позивача суб'єктом підприємницької діяльності в період з 15.02.2006 по 06.03.2012 підтверджується відповіддю №344941 від 01.12.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З довідки про сплату податків за попередній звітний період (роки) від 16.09.2014 №639/17-01, виданої Джанкойською об'єднаною податковою інспекцією податкової служби республіки Крим, слідує, що періоди, за які ОСОБА_1 здійснена сплата фіксованому податку (в гривнях), з 01.04.1999 по 31.12.2003, з 04.05.2006 по 13.12.2009.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 22.10.2019 у справі №235/2357/17 дійшов висновку про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, поданими документами підтверджено, що позивач у спірний період проводила підприємницьку діяльність, сплачувала фіксований податок, а тому періоди з 01.04.1999 по 31.12.2003, з 04.05.2006 по 13.12.2009 слід зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 .
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, ГУ ПФУ в Волинській області таким правом не скористалося.
Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об'єму необхідних для реалізації її прав документів, а також неможливість їх подання з огляду на військову агресію російської федерації проти України.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 16.06.2023 №104450009756 про відмову в призначенні пенсії (взяття на облік з АР Крим); зобов'язання відповідача зарахувати до її страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1999 по 31.12.2003, з 04.05.2006 по 13.12.2009.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 1073,60 грн, сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16.06.2023 №104450009756 про відмову в призначенні пенсії (взяття на облік з АР Крим).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.04.1999 по 31.12.2003, з 04.05.2006 по 13.12.2009.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій