ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 736/296/23
провадження № 51-5082 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року щодо нього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023270290000020, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корюківка Корюківського району Чернігівської області,неодноразово судимого, останній раз 01 липня 2021 року вироком Корюківського районного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2
ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
4 роки, 04 лютого 2022 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 10 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання.
У решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у денну пору доби, в березні 2022 року, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав предмети ззовні схожі на корпус гранати РГД - 5 та запал від гранати, які відповідно є корпусом ручної осколкової гранати дистанційної дії
РГД-5 та запалом ручних гранат УЗРГМ-2, які при конструктивному поєднані являються ручною осколковою гранатою дистанційної дії РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів.
У подальшому, 05 січня 2023 під час огляду місця події на території прилеглої до господарства, розташованого за адресою:
АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено вказані предмети, які відносяться до боєприпасу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок суду апеляційної інстанції змінити, призначити йому за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі положень ст. 75 цього Кодексу звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. В обґрунтування вказує, що при призначенні покарання апеляційним судом належним чином не враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність негативних наслідків, стан здоров'я та висновок органу пробації щодо можливості його виправлення без позбавлення або обмеження волі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановленні в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У ст. 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Як убачається з вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, неодружений, не працює, притягався до адміністративної відповідальності, є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в наркологічному кабінеті КНП «Корюківська ЦРЛ» з 25.11.2022 з діагнозом: «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності від опіоїдів», отримує протитуберкульозне лікування.
Крім цього враховано обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, та обставину, що його обтяжує, - рецидив злочинів.
Разом з тим, місцевим судом взято до уваги висновок органу з питань пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, покладання обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.
Із врахуванням усіх обставин кримінального провадження та зважаючи на відомості про особу обвинуваченого, стан його здоров'я, щире каяття, суд першої інстанції вважав, що зазначене дає підстави для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Не погодившись із вироком суду прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставив питання про його скасування та ухвалення нового вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м'якість та відсутністю підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
За результатами апеляційного розгляду вказаний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і ухвалиі свій вирок, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
В обґрунтування прийнятого рішення апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини кримінального провадження, своє рішення належним чином не обґрунтував та не навів переконливих мотивів, з яких дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
При призначенні ОСОБА_6 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, апеляційний суд взяв до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в наркологічному кабінеті КНП «Корюківська ЦРЛ» з 25 листопада 2022 року, отримує протитуберкульозне лікування, обставини, які пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, рецидив, як обставину, що обтяжує покарання, висновок органу пробації, та вважав за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення, яке він має відбувати реально, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
На переконання Верховного Суду, вказаний суд дійшов належного висновку, що наведені вище дані про особу винного не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та в обґрунтування слушно зазначив, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, новий злочин скоїв через місяць після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для застосування положень ст. 75 КК України відсутні.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, при цьому відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.
Вирок суду апеляційної інстанції належним чином вмотивований та відповідає вимогам статей 370, 420 КПКУкраїни.
Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Чернігівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3