Справа № 756/15597/23
Провадження № 2/756/5856/23
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
04 грудня 2023 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності шляхом виплати компенсації та визнання права власності,
УСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності шляхом виплати компенсації та визнання права власності.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 справу розподілено судді Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М.
Суддею скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
01.12.2023 на адресу суду надійшла відповідь.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК зазначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви надано клопотання, у якому просить звільнити її від сплати судового збору за подачу до суду позову, на підставі пп. «г», п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із тим, що вона є пенсіонером та не має матеріальної можливості сплатити судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч. 3 ст. 136 ЦПК України). Зміст цієї статті передбачає право суду, а не обов'язок, на свій розсуд відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору.
Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
У пункті 29 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" роз'яснено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Таким чином у клопотанні про звільнення від сплати судового збору заявник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.
Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження відсутності у неї коштів на сплату судового збору долучає до клопотання про звільнення від сплати судового збору лише пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , довідку про розмір нарахованої пенсії за період з листопада 2022 року по жовтень 2023 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та війського збору за період з 1 кварталу 2023 по 2 квартал 2023 року.
Зазначені позивачем у клопотанні обставини не можуть свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про її скрутне матеріальне становище; довідку про склад сім'ї; наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідку про відсутність інших доходів тощо.
Враховуючи те, що надані позивачем докази не підтверджують того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, позовну заяву позивачем було подано до суду з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.
Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 гривень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420,00 грн.); за подання до суду позовної заяви немайнового характеру яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.).
Як убачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру.
Одночасно, слід зазначити, що відсутність зазначення у прохальній частині позову розміру грошової компенсації позбавляє суд можливості зазначити точну суму судового збору, яку повинен заплатити позивач за вимогу майнового характеру.
Ураховуючи викладене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги у частині розміру грошової компенсації.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у відповідності до кількості заявлених вимог, а саме: за одну вимогу майнового характеру, з урахуванням розміру заявлених вимог, станом на дату подачі позову у розмірі за ставкою судового збору визначеного ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн., а також надати до суду оригінал квитанції або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, позивачу рекомендовано усунути вищевказані недоліки позовної заяви для подальшого вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.
Суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності шляхом виплати компенсації та визнання права власності - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.М. Ткач