ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20676/15-ц
провадження № 2/753/2385/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецька О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача Євдотьєва А.О. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернулось до суду з позовом до відповідачів, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.07.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 306/АПМК/39/2008/980, відповідно до умов якого КБ «Надра» надав ОСОБА_4 кредит у сумі 189 337 грн. 00 коп., зі сплатою 19,50 % річних з кінцевим терміном повернення до 20.07.2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 30.07.2008 року, відповідно до якого остання прийняла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором. В порушення умов договору, відповідачі свої зобов'язання у частині повернення кредиту та процентів не виконали, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 632 117 грн. 40 коп.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2015 р. відкрито провадження у справі з вказаним позовом.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.02.2016 р. даний позов було задоволено.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києві від 25.09.2020 р. замінено первісного стягувача АТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2021 р. заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 12.07.2022 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 13.12.2022 р. поновлено провадження у справі.
06.01.2022 р. від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову. Послалась на те, що не підписувала кредитний договір № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008. Підпис в кредитному договорі від її імені зроблений невідомою особою та є підробленим.
Ухвалою суду від 07.02.2023 року повторно призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
25.04.2023 р. до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів №12090/12091/23-32 від 21.04.2023 р.
Ухвалою суду від 26.04.2023 р. поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.05.2023 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 23.06.2023 р. поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 11.07.2023 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
15.09.2023 р. до суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023 р.
Ухвалою суду від 18.09.2023 р. поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 10.10.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні, призначеному на 09.11.2023 р. представник позивача позовні вимоги щодо ОСОБА_4 підтримав, щодо позовних вимог в частині до ОСОБА_2 поклався на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні, призначеному на 09.11.2023 р. просили відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.07.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 (позичальник), ОСОБА_2 (поручитель) було укладено кредитний договір № 306/АПМК/39/2008/980, відповідно до умов якого КБ «Надра» надав ОСОБА_4 кредит у сумі 189 337 грн. 00 коп., зі сплатою 19,50 % річних з кінцевим терміном повернення до 20.07.2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі.
Відповідно до кредитного договору № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед КБ «Надра» у повному обсязі за своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит в порядку і на умовах, визначеним цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.2.3.1 договору відсотки на рахунок у порядку передбаченому п. 2.2.3 договору, шляхом сплати суми мінімального необхідного платежу, яка складає 4 159, 40 грн.
Відповідно до п. 3.2.1 кредитного договору поручитель безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору.
Згідно з п. 3.2.4 кредитного договору поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
Встановлено, що Банк повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008 року.
Однак, позичальник ОСОБА_4 свої зобов'язання за вказаним договором по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки належним чином не виконує, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем станом на 05.10.2015 року заборгованість Позичальника за кредитом складає 632 117 грн. 40 коп. з яких: 183 113 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом;244 905 грн. 48 коп. - заборгованість по сплаті відсотків; 185.164 грн. 60 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту;18 933 грн. 70 коп. - штраф за порушення умов кредитного договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем ОСОБА_4 суду не надано.
Суд дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, враховуючи, що позичальником ОСОБА_4 порушувалося зобов'язання з повернення коштів та сплаті процентів за користування ними, що встановлені умовами договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008 року у розмірі 632 117 грн. 40 коп. з яких: 183 113 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом;244 905 грн. 48 коп. - заборгованість по сплаті відсотків; 185.164 грн. 60 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту;18 933 грн. 70 коп. - штраф за порушення умов кредитного договору.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 суд вважає, що в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що вона особисто не підписувала кредитний договір № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008. Підпис в кредитному договорі від її імені зроблений невідомою особою та є підробленим.
Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №12090/12091/23-32 від 21.04.2023 р., вирішити питання: «Чи виконано підпис у графі «Поручитель» напроти друкованого запису «ОСОБА_2» договору «Автопакет» №306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008 р., (укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», в особі начальника відділення №39 філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 , чи іншою особою ?» - не виявилося можливим, у зв'язку з тим, що при порівнянні досліджуваного підпису з наданими на дослідження зразками підписів ОСОБА_2 встановлено, що вони неспівставні за транскрипцією, що не дає змоги провести порівняльне дослідження підписів та виділити комплекс як співпадаючих так і розбіжних ознак для отримання висновку як позитивного так і негативного характеру у будь-якій формі. (т.2 а.с.30-33)
Разом з цим, відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023 р., підпис на 7 (сьомому) аркуші в пункті 9 «Реквізити та підписи сторін» під ідентифікаційним номером: «2828209188», на лінії пере текстом «/ОСОБА_2/» у Договорі «Автопакет» №306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008 р., (укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», в особі начальника відділення №39 філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ) виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. (т.2 а.с.94-97)
При оцінці доказу - висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023 суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З Висновку експерта №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023 року вбачається, що проведення судової експертизи доручено головному судовому експерту відділу почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС УкраїниВапіровій Н., яка має вищу юридичну, спеціальність правознавство, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку та підписів», стаж експертної роботи з 2004 року.
Згідно Висновку експерта №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023 року підтверджується, що судового експерта Вапірову Н. було попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що Висновок експерта №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023 року містить відомості щодо питань, які стосуються предмету спору у даній справі.
Будь-яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності вказаного висновку експерта, чи доказів пов'язаних з недостатньою професійною кваліфікацією експерта, сторонами надано не було, а тому суд вважає вказаний висновок вірними та обґрунтованими і такими, що не суперечать матеріалам справи, і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.
З урахуванням Висновку експерта №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023 року, у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008 відповідач ОСОБА_2 не підписувала.
Щодо висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №12090/12091/23-32 від 21.04.2023, то він не може бути взятий судом до уваги, оскільки останній не узгоджується з матеріалами справи.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом надана правова оцінка посиланням сторони позивача, у зв'язку із чим суд не приймає їх до уваги, оскільки обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог не знайшли свого підтвердження підчас судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 не підписувала кредитний договір № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на їх необґрунтованість.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Положеннями частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
За ухвалою суду експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено судову почеркознавчу експертизу (висновок №12090/12091/23-32 від 21.04.2023 р.) за проведення якої ОСОБА_2 сплатила 9 439 грн., що підтверджується копією квитанції від 08.11.2022 р. (т.1 а.с.245)
На виконання ухвали суду, експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України також проведено судову почеркознавчу експертизу (висновок №СЕ-19/111-23/42668-ПЧ від 11.09.2023) за проведення якої ОСОБА_2 сплатила 2 868 грн., що підтверджується копією квитанції від 05.09.2023 р. (т.2 а.с.89)
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 слід стягнути витрати, пов'язані з проведенням експертиз в сумі 12 307 грн. (9 439 грн. + 2 868 грн. = 12 307 грн.)
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів - 496 грн. 20 коп., з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України
ВИРІШИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) заборгованість за кредитним договором № 306/АПМК/39/2008/980 від 30.07.2008 року у розмірі 632 117 грн. 40 коп. з яких: 183 113 (сто вісімдесят три тисячі сто тринадцять) грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 244 905 (двісті сорок чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 48 коп. - заборгованість по сплаті відсотків; 185.164 (сто вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 60 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 18 933 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 70 коп. - штраф за порушення умов кредитного договору .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) судовий збір у розмірі 9 481 грн. 76 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (код ЄДРПОУ 41661563) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 12 307 грн., та судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА