Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4216/23
Провадження № 2/711/1575/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 22.11.2021 року № 5108486.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.11.2021 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений електронний Договір № 5108486 про надання споживчого кредиту. Зазначений Кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн. (п. 1.3. кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (22.12.2021 року) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору (п. 1.4. кредитного договору).
Зазначає, що ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
22.12.2021 року відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктом 4.3 Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом був продовжений на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
Підпунктом 3 п. 5.1. Кредитного договору передбачено, що ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 01.12.2022 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, був укладений договір факторингу №01.12/2022-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача, шляхом направлення на електронну пошту zxz2014@ukr.net зазначену при укладенні Кредитного договору, відповідного повідомлення.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 20 000 грн. - тіло кредиту та 35 720 грн. - нараховані проценти, а всього - 55 720 грн.
ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022 року, видане НБУ. Також, позивач має витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі і на надання послуг факторингу, яка була видана позивачу НБУ від 24.01.2022 року. В зв'язку з чим, позивач вважає, що мав право на укладення договору факторингу та є новим кредитором відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнта) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно з п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта (ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (позивача) права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальній сумі 55 720 грн., судовий збір в розмірі 2 147 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката - 10 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.09.2023 року прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача - ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» не з'явилась, однак, 01.12.2023 року від представника Крюкової М.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без її часті у зв'язку з неможливістю прибути до суду, в якій вона одночасно вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився повторно, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання та шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України».
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_1 , повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 22.11.2021 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений електронний Договір № 5108486 про надання споживчого кредиту. Зазначений Кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 року.
Відповідно до умов кредитного договору № 5108486 позикодавець - ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов'язався надати позичальнику - споживачу ОСОБА_1 кредит у гривні, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.2 Договору). Сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн. (п. 1.3 Договору), строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентної ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Пунктом 1.5 Договору визначено, що стандартна процентна ставка за Договором становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Дата повернення кредиту - 22.12.2021 року зазначена в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору та є невід'ємною його частиною. Строк кредиту може бути продовжений у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору (п. 1.4. Кредитного договору).
Пунктом 2.1 вищевказаного Договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5 Договору).
Розділом 5 Договору передбачено, що Товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором, а споживач в свою чергу зобов'язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.
В матеріалах справи наявні погодження позичальника, скріплені його електронним цифровим підписом, щодо умов кредитування, зокрема, в частині нарахування відсотків за користування кредитом.
В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за Договором № 5108486 про надання споживчого кредиту від 22.11.2021 року виконало та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 20 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом від 21.12.2022 року №2310, наданого ТзОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (а.с. 28).
Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед ТзОВ «АВЕНТУС Україна» щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначені вищевказаним Договором строки, а саме в строк до 22.12.2021 року, не виконав. Крім того, останній і не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, на підставі п. 4.3 Договору, такий Договір був пролонгований автоматично, а строк користування кредитом був продовжений на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль. Разом з тим, останній (відповідач) і надалі не здійснював погашень заборгованості за вказаним Договором, кредит та відсотки позичальнику не повернув.
Також, в судовому засіданні встановлено, що 01.12.2022 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, був укладений Договір факторингу №01.12/2022-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, в тому числі і до позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується як самим Договором факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022 року, так і актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022р. та самим Реєстром боржників від 01.12.2022 року, який є Додатком 1 до Договору факторингу Договором факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022р. (а.с. 29-34).
Право ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача передбачене п.п. 3 п. 5.1 Договору № 5108486 про надання споживчого кредиту від 22.11.2021 року.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (позивача) права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Реєстру боржників, як додатку до Договору факторингу №01.12/22-Ф від 01.12.2022 року, до ТзОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло від ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором № 5108486 про надання споживчого кредиту від 22.11.2021 року на загальну суду заборгованості - 55 720 грн., з яких: тіло кредиту 20 000 грн., проценти за користування кредитом 35 720 грн. (а.с. 34).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача, шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. Однак відповідач, і після придбання позивачем права вимоги до нього (відповідача), не здійснював жодних платежів на погашення існуючої в нього заборгованості, а сам позивач здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за кредитним договором.
Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість за Договором №5108486 про надання споживчого кредиту від 22.11.2021 року відповідачем ОСОБА_1 не сплачена та складає 55 720 грн., з яких 20 000 грн. - тіло кредиту, 35 720 грн. - проценти, які нараховані за період з 22.11.2021 року по 24.02.2022 року, що підтверджується даними картки обліку договору (розрахунок заборгованості) /а.с. 35-44/, Даний розрахунок відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено право позикодавця в разі прострочення позичальником чергової частини повернення позики вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних процентів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у користування. Крім того, самим відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що жодних виплат на погашення заборгованості ним здійснено не було.
Оскільки, в судовому засіданні, на підставі наданих позивачем доказів, встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором № 5108486 про надання споживчого кредиту від 22.11.2021 року, в результаті чого в нього утворилась заборгованість в загальній сумі 55 720 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 20 000 грн., заборгованість за відсотками - 35 720 грн., тому позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 147 грн. 20 коп. (за подачу позову в системі «Електронний суд»), що підтверджується платіжною інструкцією №582 від 26.06.2023 року. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати всі витрати, пов'язані з оплатою судового збору.
Стосовно заявленої в позові вимоги про відшкодування витрат на оплату правової допомоги в сумі 10 000 грн., то слід зауважити наступне.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід також звернути увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правової допомоги від 23.06.2023 року, укладений з адвокатом Комарницькою О.Б., посвідчення адвоката Комарницької О.Б.; ордер адвоката Комарницької О.Б. серія АА № 1318956; звіт про надання правової допомоги згідно Договору від 23.06.2023 року № 23.06.23 на загальну вартість послуг адвоката в розмірі 10 000 грн.; рахунок заповнення платіжного доручення на суму 10 000 грн.; платіжну інструкцію № 571 від 26.06.2023 року на суму 10 000 грн. Дані докази є належними та допустимими.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів, а саме Звіту про надання правової допомоги згідно Договору від 23.06.2023 року №23.06.23 та рахунку на оплату таких послуг від 23.06.2023 року правова допомога полягає у наступних діях:
- збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 3,5 години на суму 3 500 грн.;
- складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором - 5 годин на суму 5 000 грн.;
- подання позовної заяви в інтересах клієнта - 1,4 годин на суму 1500 грн.
Разом з тим, враховуючи зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, суд вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
А тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви в цій частині та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., оскільки саме така сума, на думку суду, буде відповідати принципам співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та відповідатиме критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
На підставі викладеного вище та, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 141, 133, 137, 259, 268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість Договором №5108486 від 22.11.2021 року в загальній сумі 55 720 грн., судовий збір в розмірі 2 147 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 06.12.2023 року.
Головуючий : В.М. Скляренко