Постанова
Іменем України
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 759/12015/16
провадження № 61-10269св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому, змінивши в жовтні 2021 року підставу та предмет позову, просило в рахунок погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами № 11304182000 від 03 березня 2008 року в розмірі 779 929,95 грн, № 11303359000 від 03 березня 2008 року в розмірі 309 404,41 доларів США, що еквівалентно 8 233 251,35 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1046 га за цією ж адресою, що належать відповідачу на праві власності, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 серпня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11304182000, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 631 000,00 грн на строк до 10 березня 2015 року.
Також 03 березня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11303359000, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 150 000,00 доларів США на строк до 03 березня 2015 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника за цими договорами відповідач передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальна ринкова вартість яких становить 2 385 807,00 грн.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитних договорів виникла заборгованість за кредитними договорами й АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовами про стягнення заборгованості з відповідача та фінансового поручителя ТОВ «Авто-Лайн».
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Авто-Лайн» заборгованість за кредитним договором № 11304182000 в розмірі 312 451,10 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Авто-Лайн» заборгованість за кредитним договором № 11303359000 в загальному розмірі 120 653,56 доларів США.
Однак рішення суду не виконані, а заборгованість за кредитними договорами, яка продовжує збільшуватися, не сплачена.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2019 року, позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами в розмірі 659 750,00 грн, 181 865,18 доларів США та 3 768,14 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що суди не перевірили правильність здійсненого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , у межах якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а також суд першої інстанції не надав правової оцінки заяві відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11304182000 від 03 березня 2008 року в розмірі 248 984,46 грн, яка складається з 245 744,69 грн заборгованості за кредитом та 3 239,77 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, та за кредитним договором № 11303359000 від 03 березня 2008 року в розмірі 72 149,65 доларів США, яка складається з 57 524,44 доларів США заборгованості за кредитом та 14 625,21 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок на АДРЕСА_1 , який є власністю іпотекодавця, а також на земельну ділянку площею 0,1046 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за цією ж адресою, та є власністю іпотекодавця, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону. В іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив питання обґрунтованості позовних вимог. Безпідставно прийняв подану позивачем у жовтні 2021 року з порушенням частини четвертої статті 49 ЦПК України заяву про збільшення позовних вимог, у якій він заявив нову вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Разом з тим, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитними договорами, апеляційний суд встановив, що вимоги банку про стягнення процентів за кредитним договором № 11304182000 після 07 листопада 2013 року та за кредитним договором № 11303359000 після 06 жовтня 2013 року безпідставні, оскільки такі проценти нараховані після закінчення строку кредитування.
Вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за основними сумами кредитів та процентами, нарахованими до закінчення строку кредитування, апеляційний суд вважав обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню. При цьому позовна давність щодо них не пропущена.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року й залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Не врахував, що він вже тривалий час не виконує умови кредитних договорів, тому безпідставно вважав, що банк не пропустив позовну давність.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині постанова в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
01 грудня 2022 року справа № 759/12015/16 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
03 березня 2008 року АТ «УкрСиббанк» та суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11303359000, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 150 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом на строк до 03 березня 2015 року.
Також 03 березня 2008 року АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11304182000, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 631 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на строк до 10 березня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за № 11303359000 та № 11304182000 від 03 березня 2008 року, 03 березня 2008 року АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 78012/6066, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1046 га, розташовану за цією ж адресою. Загальна вартість предмета іпотеки становить 2 385 807,00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитних договорів, АТ «УкрСиббанк» 26 вересня 2013 року надіслало йому вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 11304182000, яка виникла станом на 16 вересня 2013 року (отримана ним 07 жовтня 2013 року), та 04 жовтня 2013 року вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 11303359000, яка виникла станом на 24 вересня 2013 року (отримана ним 06 жовтня 2013 року). У випадку невиконання вимог протягом 31 календарного дня відповідача попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року в справі № 759/19616/13-ц задоволено позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Авто-Лайн» про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11304182000 від 03 березня 2008 року в розмірі 312 451,10 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2014 року в справі № 910/896/14 задоволено позов АТ «УкрСиббанк» до ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Авто-Лайн» про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11303359000 від 03 березня 2008 року в розмірі 87 524,44 доларів США заборгованості за кредитом, 33 047,69 доларів США заборгованості за процентами, 55,19 доларів США пені за кредитом та 26,24 доларів США пені за процентами.
Відомостей про виконання рішень судів матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною першою цієї статті у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Установивши, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитними договорами, внаслідок чого виникла заборгованість, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Визначений судом апеляційної інстанції розмір заборгованості, у рахунок якої звернено стягнення на предмет іпотеки, відповідач у касаційній скарзі не оспорює, тому висновки апеляційного суду в цій частині Верховний Суд у силу вимог статті 400 ЦПК України не перевіряє.
Водночас доводи ОСОБА_1 про сплив позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позивача виникло після спливу 31 календарного дня з моменту отримання відповідачем вимог про дострокову сплату заборгованості за кредитними договорами, які отримані ним у жовтні 2013 року, а з цим позовом до суду банк звернувся у вересні 2016 року, тобто в межах трирічного строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року в частині задоволених позовних вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов