Справа № 530/1680/23
2-о/530/83/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМУКРАІНИ
06.12.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Омельченка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зіньків Полтавської області цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Опішня, Зіньківського району, Полтавської області.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.11.2023 року відкрито провадження по цивільній справі.
В судовому засіданні заявник, ОСОБА_1 та його представник адвокат Омельченко М.О. підтримали заявлені вимоги, просили їх задовільнити.
В судове засідання представник заінтересована особа ОСОБА_2 з"явилася, заперечень проти заяви не надала.
Заслухавши заявника, ОСОБА_1 та його представника адвоката Омельченка М.О., свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили факт смерті ОСОБА_3 , дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
В судовому засіданні було встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.8,14).
Згідно довідки від 15.02.2023 р. № 5/215, виданої Полтавським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України молодший сержант ОСОБА_6 1981 р.н. на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» наказом начальника Полтавського районного центру комплектування та соціальної підтримки від 05603.2022 року № 44 призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 (а.с.15).
Відповідно до сповіщення сім'ї № Ів/1/1117 від 14 червня 2023 р. наданого ОСОБА_2 Полтавським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, її син молодший сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу населеного пункту Березняки Куп'янського району Харківської області отримав мінно-вибухову травму, під час евакуації до медичної роти - помер (а.с.16).
Свідоцтво про смерть ОСОБА_6 серія НОМЕР_2 , видане Виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області 22 червня 2023 року ( а.с.17).
З метою отримання компенсації - одноразової грошової допомоги за загиблого сина, передбаченої постановою Кабміну № 168 від 28 лютого 2022 року, заінтересована особа ОСОБА_2 звернулася до Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, де їй повідомили, що згідно їхніх даних у загиблого ОСОБА_6 мається батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який теж має право на одноразову грошову допомогу.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00009532655, сформованого 05 жовтня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, заінтересована особа по справі ОСОБА_2 28 січня 1984 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , актовий запис № 103 (а.с. 12).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Зіньківського районного управління, юстиції Полтавської області 26 січня 2001 року, шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 16 (а.с.13).
Іще до розірвання шлюбу з матір'ю заявника, його батько ОСОБА_3 став проживати окремо від сім'ї, на певний час виїздив до Російської Федерації, де мав рідню, а коли повернувся, то став проживати у громадянина ОСОБА_7 в його будинку на АДРЕСА_2 .
Згідно довідки № 1290 від 23.10.2023 р., виданої Опішнянською селищною радою Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до 24.03.1999 року (а.с.18).
02 червня 2004 року в нічний час до будинку ОСОБА_7 за АДРЕСА_2 , де знаходилися ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , проникли громадяни ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Під час сварки, яка виникла між ОСОБА_3 і ОСОБА_9 , останній наніс декілька ударів ломом по голові і тулубу ОСОБА_3 , заподіявши чисельні рани голови та тупу травму грудної клітки з чисельними переломами ребер, та травматичним розривом серця від чого настала смерть потерпілого.
За висновком судово-медичної експертизи № 72 від 22 липня 2004 року смерть ОСОБА_3 настала внаслідок тупої травми грудної клітки з численними переломами ребер і травматичним розривом серця.
Вище викладені обставини смерті ОСОБА_3 02 червня 2004 року викладені у вироку Судової колегії з кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області від 02 грудня 2004 року у справі № 1-47 2004 р., який набрав законної сили 10.03.2005 р. (а.с.23-28).
ОСОБА_3 на той час не проживав з сім'єю, у його похованні сім'я участі не приймала, поховання ОСОБА_3 проводили співробітники Зіньківського РВ УМВС України в Полтавській області і працівники Опішнянської селищної ради Зіньківського району. При цьому державна реєстрація факту смерті особи органом державної реєстрації актів цивільного стану не проводилася.
З листа-відповіді від 06.10.2023 № 98/20.6-27, наданого на адвокатський запит № 13 від 29.09.2023 р. Зіньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що проведеною перевіркою по первинних та поновлених актових записах про смерть по Зіньківському району Полтавської області за період з 02.06.2004 року по теперішній час, актового запису про смерть на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в архіві відділу не виявлено. Актові записи про смерть по Зіньківському району Полтавської області за вказаний період збереглися повністю. За вирішенням даного питання рекомендовано звернутися до суду (а.с.20).
Питання державної реєстрації смерті регулюються статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», главою 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5).
Державна реєстрація проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я чи судово- медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Таким чином, документально підтвердити факт смерті ОСОБА_3 в певний час, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Опішня, Зіньківського району, Полтавської області не мається можливості, що унеможливлює державну реєстрацію органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Саме для того, щоб його мати заінтересована особа у справі ОСОБА_2 реалізувала своє законне право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого сина ОСОБА_6 , заявнику ОСОБА_1 і потрібне встановлення факту смерті їхнього батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Опішня Зіньківського району Полтавської області.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до п.1 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Оцінюючи докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
За ч.ч.3, 4 ст.49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наявних у справі доказів вбачається, що реєстрація смерті ОСОБА_3 у органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, тому відновлення порушених прав заявника неможливо в іншій спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.
Згідно роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Наведене свідчить, що факт смерті брата заявника є доведеним, а встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть, суд приходить до висновку, що вимоги заявника законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 1, 9, 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 228-229, 258, 263-268, 354, 294 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Опішня, Зіньківського району, Полтавської області.
Рішення суду є підставою для державної реєстрації смерті особи.
Допустити негайне виконання рішення.
Копію рішення надіслати заявнику та заінтересованій особі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області С.Р.Должко