Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/2639/23
3/287/1919/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 11.12.1996 року ДАІ МВ УМВС м. Коростень, працюючого в ШБУ №42, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №423452 від 10.10.2023 року вбачається, що 09.10.2023 року, о 23 год. 37 хв., на автодорозі М07, 225 км., поблизу м. Олевськ, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки OPEL COMBO, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager, а також у найближчому закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
Частиною 1 ст. 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) зазначається, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, суд зауважує, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ вказаної категорії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у встановленому законодавством порядку, завчасно повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, належно оформлені клопотання, заяви тощо, які б обґрунтовували неможливість явки до суду ОСОБА_1 , а також про відкладення розгляду справи, відсутні.
Слід зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має встановлений КУпАП строк, тому неодноразове відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відтак, суд, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ч. 1 ст. 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за нею настає за: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п.2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п.2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5ПДР України).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Частиною 5 цієї статті Кодексу встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Норми статті статті 266 КУпАП є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі - Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735).
Згідно Порядку № 1103 передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
При цьому огляд проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків, а результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення вразі встановлення стану сп'яніння.
Розділом ІІ (п.1) Інструкції № 1452/735 визначено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції.
За п.п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст.251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
З відеозапису, долученого до адміністративного протоколу вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі та шляхом продуття алкотестеру «Драгер» та, не дочекавшись відповіді останнього, інспектор поліції сказав «Якщо Ви можливо вживали пиво у незначній кількості, то можете продути Драгер, але якщо вживали спиртні напої міцніші, то я не знаю». На що ОСОБА_1 чіткої відповіді не надав. На повторне запитання інспектора чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння, останній повідомив, що він не відмовляється від цього та як вони скажуть так він і зробить. В подальшому, працівники поліції проігнорувавши те, що ОСОБА_1 повідомив, що він не відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з невідомих на те причин не забезпечили проведення такого огляду та продовжили діалог з останнім. При цьому, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що протокол про адміністративне правопорушення буде складено відносно нього в будь-якому випадку. Враховуючи наведене, із наданого відеозапису суд вбачає, що особа бажала пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте працівники поліції не забезпечили такий огляд, що є порушенням ст. 266 КУпАП України та вимог п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103.
У подальшому працівники поліції, так і не забезпечивши ОСОБА_1 проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, втретє запитали останнього чи згоден він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Слід зазначити, що працівник поліції формулював питання, фактично провокуючи ОСОБА_1 відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він постійно стверджував, що адміністративні матеріали відносно нього будуть складені у будь-якому випадку.
При цьому, законодавцем визначено, що поліцейським має бути проінформовано особу щодо інструкції використання технічного засобу виявлення стану сп'яніння, його технічні дані, а також наслідки відмови від проходження огляду за допомогою техзасобу, як і можливість заперечення результату тесту з подальшим проведенням огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Проте, досліджений судом відеозапис свідчить про недотримання працівниками поліції встановленого законодавством порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що в свою чергу надає підстави вважати, що рішення ОСОБА_1 прийнято внаслідок необізнаності останнього з особливостями проведення оглядів та не бажанням поліцейських у наданні ОСОБА_1 можливості пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, оскільки на початку діалогу він повідомляв працівникам поліції, що не відмовляється від проходження такого огляду.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до п.п. 5 п. ІІ Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 року про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
П.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. № 100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
ВСКАС у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 року вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Проте, вказана вимога дотримана не була.
При цьому, вказаний диск з відеозаписом події не вказаний працівником поліції в якості додатку в протоколі про адміністративне правопорушення, а відтак він не може бути належним та допустимим доказом по справі та слугувати підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, працівник поліції зобов'язаний був вказати про відмову водія пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу у відповідному акті, а далі забезпечити його доставку до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, для встановлення стану алкогольного сп'яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медзакладі, - скласти відповідний протокол.
Проте, в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який би підтверджував факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Також, до матеріалів справи на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак формальне складення працівником поліції направлення на огляд не є достатньою підставою забезпечення можливості проведення такого огляду та відповідно не є доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі.
Додана до протоколу копія постанови серії ЕАТ №7906629 від 10.10.2023 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, не містить відомостей про обставини, які мають значення для даної справи.
Наявна в матеріалах справи розписка до протоколу про відсторонення від керування транспортним засобом, не доводить факту вчинення правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд самостійно збирати докази не має права, поза як обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як наслідок, на переконання суду, дані, відображені працівником поліції, про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст. 283,284,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Вилучене посвідчення водія серії НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 .
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар