Справа № 161/11834/23
Провадження № 2/161/3167/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Гриня О. М.,
за участю секретаря судового засідання Жежерун Д. А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Андріяш Н. В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Солтисюка А. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Андріяш Н. В. звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
Позов обґрунтовано тим, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, однак рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2022 року шлюб між ними розірвано. В цьому шлюбі в них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір'ю, яка їх доглядає та матеріально утримує. У позасудовому порядку сторони не можуть досягнути між собою згоди щодо належного утримання та виховання дітей. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі по 2000 гривень щомісячно на кожну дитину. Вказане рішення суду відповідач належним чином не виконує, в зв'язку з чим має заборгованість по сплаті аліментів.
Позивач несе додаткові витрати на утримання дітей, що пов'язані з їх лікуванням, відвідуванням гуртків та розвитком творчих здібностей. На переконання позивача такі витрати в рівній мірі мають покладатись і на відповідача, адже стягнення аліментів не звільняє батька від обов'язку брати матеріальну участь в додаткових витратах на дітей.
Представник позивача додає, що додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Позивач уже фактично понесла додаткові витрати на утримання дітей, загальна сума яких становить 29 268,71 гривень, а тому відповідач зобов'язаний компенсувати їй половину таких витрат, тобто 14 634,36 гривень.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в розмірі 14 634,36 гривень, а також сплачений судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 гривень.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
07 вересня 2023 року від представника відповідача адвоката Солтисюка А. П. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що не можуть бути належними доказами понесення додаткових витрат на утримання дітей консультативні висновки педіатрів приватних клінік, адже позивач могла звернутись до лікаря-педіатра в державному або комунальному закладі та отримати відповідні консультації безкоштовно. Крім того, з наданих позивачем доказів вбачається, що діти хворіли на сезонні простудні та інфекційні хвороби, тобто такі захворювання не потребували особливого дороговартісного лікування. На думку відповідача, такі витрати позивача є побутовими, а не зумовлені особливими обставинами. Також відповідач зазначає, що деякі додані до позову квитанції про придбання ліків не підтверджені призначенням лікаря. Лікування зубів сину ОСОБА_7 (дороговартісне пломбування молочних зубів) також не підтверджено висновком лікаря про необхідність саме такої пломби, а також про необхідність загальної анестезії. Такий метод лікування зубів сину відповідач вважає ініціативою позивача, тобто є витратами, що не пов'язані з особливими обставинами. Витрати позивача, пов'язані з перебуванням дітей в закладах позашкільної освіти не свідчать про необхідність розвитку особливих здібностей дітей, оскільки це були послуги літнього табору, тобто є послугами з організації дозвілля. Також відповідач вказує, що він сплачує аліменти на утримання дітей та несе додаткові витрати на придбання їм одягу, продуктів харчування, іграшок, зокрема оплатив сину випускний у школі. Відповідач давно хворіє на кістозний церебральний арахноїдит, кісту ЗЧЯ, проходить курси лікування, в зв'язку з чим несе витрати на своє лікування, а тому не має матеріальної змоги оплачувати всі звернення позивача до приватних клінік. На підставі наведеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Андріяш Н. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, які зазначені в позовній заяві, просили позов задовольнити. Крім того, представник позивача на спростування аргументів сторони відповідача пояснила, що відвідування медичних закладів державної та/або комунальної форми власності пов'язане з тривалим перебуванням у чергах під кабінетом лікаря, що є неефективним для дитини, яка хворіє, та несе ризик інфікування іншими хворобами. Відповідач не появляв ініціативи щодо проходження медичних оглядів дітей, не займався їхнім лікуванням.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Солтисюк А. П. у судовому засіданні позов заперечували з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву, просили в задоволенні позову відмовити за безпідставністю вимог, оскільки заявлені позивачем до стягнення витрати не пов'язані з особливими обставинами (хворобою, каліцтвом) чи з розвитком особливих здібностей дітей.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Судом встановлено, що сторони є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а. с. 9, 10).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2023 року ухвалено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі по 2000 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01 вересня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку (а. с. 11-12).
Відповідно до розрахунку державного виконавця ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в боржника ОСОБА_2 станом на 13 червня 2023 року наявна заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 10 000 гривень (а. с. 17).
Предметом спору в цій справі є стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та курортного відпочинку.
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 320/383/19.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 29 квітня 2022 року в справі № 761/27222/20.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовує понесення додаткових витрат на утримання дочки ОСОБА_9 та сина ОСОБА_10 необхідністю діагностування стану здоров'я дітей, лікування та сприяння розвитку їх здібностей.
Суд частково погоджується з такими обґрунтуваннями позову та ураховує, що актом виконаних робіт стоматологічної клініки «Пріма Дент» від 05 червня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_8 запломбовано два молочних зуба фотополімерною пломбою (ціна однієї пломби - 750 гривень), зроблено прицільний знімок вартістю 100 гривень, а також виконано вітальну терапію пульпи з використанням біокераміки вартістю 900 гривень (а. с. 46). Таким чином, документально підтверджено надання дитині ОСОБА_5 стоматологічного лікування 05 червня 2023 року загальною вартістю 2500 гривень. Оплата вартості вищевказаних стоматологічних послуг підтверджується копією квитанції від 05 червня 2023 року (а. с. 46).
Відповідно до акту виконаних робіт стоматологічної клініки «Пріма Дент» від 05 червня 2023 року ОСОБА_7 здійснено стоматологічне лікування загальною вартістю 2 000 гривень, з яких: індивідуальна маска для седації - 500 гривень, анестезія - 150 гривень, склоіномерна пломба на молочний зуб - 550 гривень, седація закисом азоту - 800 гривень (а. с. 47).
Копією акту виконаних робіт стоматологічної клініки «Пріма Дент» від 08 червня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_11 виконано ортопантомограму вартістю 200 гривень та надано консультацію лікаря вартістю 300 гривень (а. с. 48).
Крім того, копією акту виконаних робіт стоматологічної клініки «Пріма Дент» від 12 червня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_11 зроблено силіконовий відбиток щелепи вартістю 250 гривень (а. с. 49). 22 червня 2023 року ОСОБА_11 виконано стоматологічну процедуру «space maintainer» вартістю 4000 гривень (а. с. 50). З відкритих джерел, а також з пояснень позивача суд установив, що «space maintainer» - стоматологічна процедура зі встановлення приладу, який допомагає утримувати простір для прорізування постійного зуба.
Досліджені судом письмові докази в своїй сукупності свідчать про об'єктивну потребу стоматологічного лікування дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке було проведено клінікою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Загальна вартість вказаного лікування становить 7 250 гривень.
Однак, суд вважає доведеними витрати позивача на стоматологічне лікування дітей на загальну суму 6750 гривень (а. с. 46, 49, 50), оскільки саме ці витрати підтверджені відповідними квитанціями.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що вказані стоматологічні послуги позивач могла отримати за дешевшими цінами в іншому медичному закладі. Зазначаючи такий аргумент, відповідач документально не підтвердив завищені ціни на стоматологічні послуги з лікування зубів дітей в клініці « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в порівнянні з іншими медичними закладами, що надають такі послуги.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення решти вимог позивача з огляду на таке.
На підтвердження понесення додаткових витрат на утримання дітей позивач надає такі докази:
-бланк замовлення дослідження в медичній лабораторії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (загальний аналіз сечі, пацієнт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 67007706 від 20 квітня 2023 року (а. с. 18);
-бланк замовлення дослідження в медичній лабораторії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (відбір біоматералу, загальний аналіз сечі, пакет № 10.4 Тиреоїдний-7), пацієнт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 5988180 від 11 січня 2023 року (а. с. 19);
-бланк замовлення дослідження в медичній лабораторії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (відбір біоматерілу, загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові, печінкові проби, пацієнт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 5988112 від 11 січня 2023 року (а. с. 20);
-бланк замовлення дослідження в медичній лабораторії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (відбір біоматералу, ЗАК з ШОЕ по ОСОБА_12 , загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові), пацієнт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 5954108 від 04 січня 2023 року (а. с. 21);
-бланк замовлення дослідження в медичній лабораторії « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (відбір біоматералу, ЗАК з ШОЕ по ОСОБА_12 , загальний аналіз сечі, загальний аналіз крові, контейнер для сечі), пацієнт ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 5954172 від 04 січня 2023 року (а. с. 22);
Вищевказані докази суд не враховує, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про призначення (направлення) лікаря на проведення відповідних лабораторних досліджень в зв'язку з хворобою дитини. Також суд ураховує, що за призначенням сімейного лікаря загальні аналізи крові та сечі виконуються безкоштовно; позивачем не доведено об'єктивної необхідності проведення відповідних лабораторних досліджень, не надано направлення сімейного лікаря, не підтверджено наявність певних хвороб дітей.
Крім того, суд не враховує надані позивачем докази:
-консультативний висновок педіатра медичного центру «Благомед» від 31 серпня 2016 року, пацієнт ОСОБА_7 (а. с. 23);
-консультативний висновок педіатра медичного центру «Благомед» від 31 серпня 2016 року, пацієнт ОСОБА_7 (а. с. 27);
-консультативний висновок педіатра медичного центру «Благомед» від 31 серпня 2016 року, пацієнт ОСОБА_7 (а. с. 31);
-консультативний висновок педіатра медичного центру «Благомед» від 04 серпня 2018 року, пацієнт ОСОБА_8 (а. с. 34);
-консультативний висновок педіатра медичного центру «Благомед» від 04 серпня 2018 року, пацієнт ОСОБА_8 (а. с. 36);
-довідка про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відвідував колектив з 12 травня 2023 року по 22 травня 2023 року в зв'язку з встановленим діагнозом «вітряна віспа» (а. с. 38);
-консультативний висновок педіатра медичного центру «Благомед» від 04 серпня 2018 року, пацієнт ОСОБА_8 (а. с. 42).
Досліджений зміст вказаних доказів свідчить про те, що витрати понесені в зв'язку з оплатою вартості консультацій лікаря приватного медзакладу не є тими витратами, що викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України. Позивач належним чином не підтвердила об'єктивної необхідності діагностування стану здоров'я дітей саме в приватних медичних закладах. Докази наявності в дітей тяжких та/або хронічних хвороб в матеріалах справи відсутні. Простудні, інфекційні хвороби дітей (наприклад, ГРВІ) в розумінні ст. 185 СК України не відносяться до тих хвороб, в зв'язку з якими є необхідність додаткових витрат на лікування. До особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, якщо вона страждає на тяжку хворобу.
Суд погоджується з аргументами сторони відповідача про те, що витрати позивача, понесені відповідно до Договору про надання освітніх послуг позашкільної освіти від 07 червня 2023 року «STEM» школою «INVENTOR» не є витратами, що пов'язані із особливими здібностями дитини, оскільки вказаними закладами позашкільної освіти дітям надавались послуги літнього табору, тобто є послугою з організації дозвілля. Позивач не зазначила та документально не підтвердила на розвиток яких саме особливих здібностей дітей були спрямовані заняття в школі «INVENTOR».
Ухвалюючи рішення в цій справі, суд також ураховує стан здоров'я відповідача, який документально підтвердив наявність в нього діагнозу: атактична хода, кістозний церебральний арахноїдит, кіста ЗЧЯ та ін. В зв'язку з діагностованими захворюваннями відповідач проходить відповідне лікування, що також впливає на його матеріальне становище.
З наведених мотивів, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 375 гривень додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей.
Інші аргументи сторін не потребують окремої правової оцінки, оскільки не впливають на висновок суду щодо часткового задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме на 23,06 % від заявлених вимог.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 247,57 гривень слід стягнути з відповідача на користь держави.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,279,352,354,430 ЦПК України, ст. ст. 110, 111, 112, 180-182, 184 СК України, Законом України «Про судовий збір», суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 247 (двісті сорок сім) гривень 57 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складання повного тексту рішення - 05 грудня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь