Справа № 159/3662/23
Провадження № 2/159/908/23
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
секретаря судового засідання Конашук М.А.,
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковель, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що до 2017 року перебував у шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2018 році відповідачка виїхала на роботу та проживання до Німеччини, де перебуває по теперішній час, участі в утриманні дитини не приймає, тільки періодично надсилає їй гостинці та подарунки. Позивач змушений звертатися до суду, оскільки не може досягнути з відповідачкою згоди щодо утримання дитини. Вважає, що відповідачка має змогу сплачувати аліменти на утримання дочки в розмірі 3000 грн, оскільки отримує значну заробітну плату за кордоном. Крім того, ставить питання про стягнення аліментів за минулий час, починаючи з 2018 року, оскільки сторони розірвали шлюб за ініціативою відповідачки, вона виїхала за кордон із того часу дочка знаходиться на повному утриманні позивача.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з 12.03.2019 до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
27.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідачки зазначив, що ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Відповідачка приймає участь в утриманні дитини, починаючи з 2021 щомісячно вона здійснює грошові перекази через «Приват-24» на картковий рахунок доньки, відкрила банківський вклад, де всі права на розпорядження сумою вкладу та нарахованими відсотками переходять до ОСОБА_5 . Станом на 07.06.2023 сума вкладу становить 22251, 76 грн. Крім того, відповідачка застрахувала життя та здоров'я своєї дочки від різних страхових випадків на суму 50 000 грн, купує ОСОБА_4 одяг, взуття, косметику, прикраси, мобільні телефони. Представник відповідачки також зазначив, що на даний час остання перенесла тяжке онкологічне захворювання, фактичним єдиним її доходом є пенсія по інвалідності в розмірі 2760 грн. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
07.08.2023 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.
07.09.2023 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні.
06.10.2023, 31.10.2023 в судовому зсіданні оголошено перерву для виклику свідків.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, повністю підтримали заперечення зазначені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 01.09.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області.
З довідки про реєстрацію місця проживання від 28.09.2020 №14.35/5034 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2019 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ст. 181 СК України за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В позовній заяві позивач зазначає, що намагався з відповідачкою в добровільному порядку вирішити питання утримання дочки, але такої домовленості вони не досягли.
Проте, доказів, які б свідчили про те, що позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідачки, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останньої від їх сплати, останній не надав.
Згідно позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачки аліменти на дитину у щомісячному розмірі 3000 гривень посилаючись на те, що дочка фактично перебуває на його матеріальному утриманні з моменту виїзду відповідачки за кордон. Вважає, що вона може сплачувати на утримання дочки аліменти саме в такому розмірі, оскільки отримує значну заробітну плату.
Доказів матеріального становища відповідачки не надано.
Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини встановлена статтею 141 СК України, відповідно до частин першої та другої якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У цій статті закріплюється одна з характерних ознак батьківських прав та обов'язків - їх належність однаковою мірою обом батькам. Концепція рівності ґрунтується на одному з основних принципів сімейного права України - принципі рівності чоловіка та жінки.
Отже, визначаючи розмір аліментів, які мають стягуватися з матері, в даному випадку 3000 гривень, позивач повинен мати готовність та довести свою можливість виділяти на забезпечення дитини таку ж суму.
Однак, позивач не надав суду доказів того, що має можливість виділяти на матеріальне забезпечення спільної дитини суму в розмірі 3000 гривень, що свідчить про неможливість покладення на позивача тягаря по утриманню дитини у рівному із відповідачкою розмірі.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, факту ухилення відповідачки від сплати аліментів не встановлено. Правові підстави для стягнення з відповідачки аліментів за минулий час відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_2 постійно надає матеріальну допомогу на утримання своєї дочки шляхом надсилання переказів на її картковий рахунок, поповнення мобільного номеру телефону, що підтверджується наданими суду скріншотами здійснених переказів.
Згідно заяви про приєднання SAMDNWFD0072680352300 від 26.02.2020 вбачається, що клієнт ОСОБА_2 з однієї сторони та АТ КБ «Приватбанк» з іншої сторони, уклали договір банківського вкладу, відповідно до умов якого, починаючи з 24.08.2024 всі права на розпорядження сумою вкладу і нарахованими процентами переходять до клієнта ОСОБА_5 , тобто до дочки відповідачки.
З електронного полісу №VFK2HI-23660YX від 06.07.2023, вбачається, що страхувальник ОСОБА_2 уклала договір добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, застрахована особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, факт матеріального утримання своєї дочки відповідачкою, в судовому засіданні підтвердили допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які пояснили, що ОСОБА_2 постійно здійснює грошові перекази своїй дочці ОСОБА_5 , крім того, купує їй одяг, подарунки.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки позивачем не надано беззаперечних доказів того, що лише він утримує дочку ОСОБА_4 , а відповідачка ухиляється від свого батьківського обов'язку і не приймає участі в її утриманні та вихованні, суд приходить до висновку, що обоє батьків по можливості задовольняють потреби своєї дитини, а тому позовні вимоги є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд наголошує, що примусове стягнення аліментів є способом захисту прав і інтересів дітей, а не способом з'ясування особистих стосунків між їх батьками.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З договору про надання правничої допомоги від 06.07.2023, розрахунку наданої правничої допомоги від 30.11.2023, Акта наданої правничої допомоги від 30.11.2023 та квитанції про перерахунок коштів вбачається, що сума витрат відповідачки за надану правничу допомогу складає 6000 гривень, які підлягають стягненню з позивача в її користь.
Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 137, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача: Півень Геннадій Валерійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 449 від 19.05.2010.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 05.12.2023.
Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ