ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2968/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Голіней Я.І., розглянувши матеріали справи
за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ
до Сучевенської сільської ради, Чернівецька обл.
про стягнення заборгованості в сумі 483880,08 грн
представники сторін:
від позивача - Валентинова О.М., довіреність №58 від 04.07.2023
від відповідача - Бігусяк М.В., ордер серія СЕ №1066215 від 26.07.2023
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сучевенської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 483880,08 грн., з яких: 410106,49 грн - заборгованість за поставлену електроенергію, 41628,62 грн - 15% річних, 32144,97 грн - інфляційні втрати.
Позов обгрунтований неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії у січні 2022 у обсязі 73573,00 кВт/год на суму 410106,49 грн. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 32144,97 грн та 15% річних в сумі 41628,62 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 справу №926/2968/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 06.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.07.2023.
Ухвалою від 13.07.2023 задоволено заяву представника позивача від 13.07.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 26.07.2023 продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву до 15.08.2023, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі 926/2968/23 на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 12.09.2023.
18.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що між сторонами не укладалося жодного договору, відповідачу не було відомо про вказаний у позові договір, оскільки сам позивач протягом тривалого часу з моменту нібито поставленої електричної енергії не повідомляв відповідача про наявність між сторонами договірних відносин. У відповідача існували протягом 2021-2022 років договірні відносини лише з товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія». Відповідач зазначає, що між ним та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» було укладено Договір №27 про постачання електричної енергії споживачу від 17.03.2021, згідно якого постачальник зобов'язався передавати електроенергію відповідачу з 01.01.2021. Вказаний договір набув чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діяв до 31.12.2021. Оскільки відповідачу не надходило повідомлення від ТОВ «ЧОЕК» про припинення дії вказаного договору або про зміну його умов, то у січні 2022 договір № 27 був чинним, а тому безпідставною є вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 410106,49 грн., оскільки останній перебував у договірних відносинах у січні 2022 з ТОВ «ЧОЕК». Також зазначає, що сума основного боргу про яку зазначає позивач у позовній заяві, повністю сплачена відповідачем ТОВ «ЧОЕК». Після проведення тендерних процедур, між відповідачем та ТОВ «ЧОЕК» було укладено новий Договір про постачання електричної енергії споживачу №36 від 14.02.2022 року. На підставі вказаного договору, відповідач отримав рахунки за поставлену електричну енергію в період січня-лютого 2022, які в повному обсязі сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями. Відповідач стверджує, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, тому вважає, що заявлені у позові штрафні санкції не підлягають стягненню. Таким чином, відповідач вважає позов безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.
24.08.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що договір № 27 про постачання електричної енергії споживачу від 27.03.2021 діяв до 31.12.2021, постачальник не повинен повідомляти споживача про закінчення дії договору, пролонгація вказаного договору не передбачена. Отже, твердження відповідача про те, що постачальник мав повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача є безпідставним. Позивач стверджує, що відповідно до умов договору №36 від 14.02.2022 початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до Договору, проте, у заяві-приєднанні, дата початку постачання не зазначена. Отже, у сторін виникли права та обов'язки, встановлені договором №36 про постачання електричної енергії споживачу від 14.02.2022 з моменту укладення цього договору. З вищезазначеного можна зробити висновок, що в січні 2022 не існувало договірних відносин між відповідачем та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», оскільки дія договору № 27 від 17.03.2021 закінчилася 31.12.2021, а відповідно до договору №36 від 14.02.2022 постачання електричної енергії відповідачу ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» почалося з лютого 2022. З наданих відповідачем платіжних доручень не вбачається, що здійснювалася оплата за спожиту електричну енергію у січні 2022. Позивач вказує, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір про постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Таким чином, з 01.01.2022 між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого відповідач безакцептно прийняв. Позивач також звертає увагу, що нараховані суми відсотків річних та інфляційних втрат не є значними в порівнянні із сумою заборгованості. Як наслідок, підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 12.09.2023 відкладено підготовче засідання на 28.09.2023.
Ухвалою від 28.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 926/2968/23 та призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2023.
Ухвалою від 24.10.2023 відкладено розгляд справи на 16.11.2023.
У судовому засіданні 16.11.2023 оголошено перерву до 27.11.2023.
22.11.2023 до суду від позивача надійшли пояснення.
В судовому засіданні 27.11.2023 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.
Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Постановою № 312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно, розроблені на основі типових договорів (п. 3.2.1 Правил).
У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне Повідомлення оператора системи (АТ «Чернівціобленерго») про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», згідно якого з січня 2022 електроенергія постачається відповідачу позивачем.
У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (п. 4.10 Правил).
Положеннями пункту 6.2.4 Правил, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
27.12.2018 на виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 до Договору; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
На підставі викладеного, між позивачем та відповідачем фактично укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до пункту 4.7-4.8 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Енергопостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (ч. 1 ст. 57, ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 5.5.5 Правил).
Відповідно до положення пункту 4.4 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору та відповідно до даних оператора системи розподілу АТ «Чернівціобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 20.11.2018 N1462) на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2022 року відповідачу позивачем складено та надіслано Акт №017935 від 31.01.2022 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 та рахунок №000004418506/23/001/25405 від 10.02.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 73573,00 кВт/год. на суму 410106,49 грн. (з ПДВ) та направлено Відповідачу на його електронну адресу (sil-radasucivenu@ukr.net) 19.09.2022.
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (п. 4.3. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).
За умовами пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
При цьому належних та допустимих доказів на спростування факту отримання, обсягів поставленої позивачем та отриманої відповідачем за Договором електроенергії та її вартості, відповідачем як споживачем суду не надано.
Заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за січень 2022 року в кількості 73573,00 кВт/год, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об'єктах споживача (відповідача), а також її вартості за вказаним актом, обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі електричної енергії, з боку споживача не надано.
Щодо тверджень відповідача про наявність у нього у січні 2022 договірних відносин з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2021 між відповідачем та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладений договір №27 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість фактично спожитої електричної енергії та вартість послуг з розподілу електричної енергії, яку постачальником сплачується самостійно оператору системи розподілу у відповідності до умов укладеного між ними договору, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є 01.01.2021 (п. 3.1. договору від 17.03.2021).
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 14.1. договору від 17.03.2021).
14.02.2022 між відповідачем та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладений договір №36 про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно п. 2.1. вказаного договору постачальник зобов'язується поставити споживачу у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію, код ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія в обсягах і в порядку передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 14.1. договору від 14.02.2022).
У п. 3.1 цього договору зазначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до Договору.
Слід зазначити, що у заяві-приєднанні, дата початку постачання не зазначена.
Отже, у сторін виникли права та обов'язки, встановлені договором № 36 про постачання електричної енергії споживачу від 14.02.2022 з моменту укладення цього договору.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що в січні 2022 року не існувало договірних відносин між відповідачем та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», оскільки дія договору № 27 від 17.03.2021 закінчилася 31.12.2021, а відповідно до договору № 36 від 14.02.2022 постачання електричної енергії Відповідачу ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» почалося з лютого 2022 року.
З наданих Відповідачем платіжних доручень не вбачається, що здійснювалася оплата за спожиту електричну енергію у січні 2022 року.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно пункту 2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави (п. 3.1. Договору).
Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п. 3.6. Договору).
У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем (п. 3.7. Договору).
Цей Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних діб (п. 13.1. Договору).
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.1., 5.2. Договору).
Згідно із пунктом 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 5.10 Договору оплата виставленого постачальником рахунку за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Умовами пункту 4.1 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі неотримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
Відповідно до положень п. 4.2 комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі- продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі.
Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності (пункт 4.4 комерційної пропозиції).
Акт №017935 від 31.01.2022 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 та рахунок №000004418506/23/001/25405 від 10.02.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 73573,00 кВт/год. на суму 410106,49 грн. (з ПДВ) надіслано відповідачу на його електронну адресу 19.09.2022.
Таким чином, оплата виставленого постачальником рахунку за договором мала бути здійснена споживачем не пізніше 26.09.2022.
Згідно з вимогами пункту 6.2 Договору споживач, серед іншого, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим Договором.
Доданими до позовної заяви доказами підтверджується, що між сторонами виникли договірні господарсько-правові відносини з постачання електричної енергії споживачу.
Так, відповідно до Звіту щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» та акту №017935 купівлі-продажу електричної енергії обсяг споживання відповідачем електричної енергії становить 73573,00 кВт/год на суму 410106,49 грн.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення розрахунку за отриману у січні 2022 року електроенергію як у визначеному п. 4.10 Правил порядку, так і у строки, обумовлені договором і комерційною пропозицією, а також станом на час розгляду справи у суді.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем як постачальником виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу електричної енергії у відповідності до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в обсягах та на суму, зазначену в акті купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2022, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача електричну енергію у вказаних обсягах.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, незважаючи на отримання акту купівлі-продажу та рахунку, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата проданої позивачем електричної енергії за січень 2022 року здійснена не була.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
За приписами частин першої та другої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII.
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.
Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Оскільки відповідачем в порушення умов Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії, внаслідок цього у останнього утворилась заборгованість на суму 410106,49 грн, а отже позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 41628,62 грн - 15% річних, 32144,97 грн - інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату вартості спожитої електричної енергії не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.4 "Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 передбачено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Положеннями комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором
Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1. Договору).
Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Згідно доданого до позовної заяви Протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня, 15% річних та інфляція за період з 27.09.2022 по 31.05.2023 розмір санкцій, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання становить 73773,59 грн., з яких 41628,62 грн - 15% річних, 32144,97 грн - інфляційні втрати.
За результатами здійсненої перевірки нарахування 15% річних у сумі 41628,62 грн та інфляційних втрат у сумі 32144,97 грн на заборгованість у розмірі 410106,49 грн за період з 27.09.2022 (день початку прострочення виконання зобов'язання, з врахуванням дати отримання відповідачем рахунку - 19.09.2022) по 31.05.2023, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в сумі 483880,08 грн., з яких: 410106,49 грн - заборгованість за поставлену електроенергію, 41628,62 грн - 15% річних, 32144,97 грн - інфляційні втрати, підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сучевенської сільської ради (60422, Чернівецька обл., Глибоцький р-н., с. Сучевени, код ЄДРПОУ 04418506) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість в сумі 483880,08 грн (з яких 410106,49 грн- заборгованість за спожиту електроенергію на рахунок ІВАN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», 41628,62 грн - 15% річних, 32144,97 грн - інфляційні втрати на рахунок ІВАN НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ у Київській області) та судовий збір у сумі 7258,20 грн на рахунок ІВАN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2023.
Суддя С.О.Миронюк