ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2023м. ХарківСправа № 922/3269/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11);
до Державного біотехнологічного університету (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 44).
про стягнення коштів у розмірі 3 031 517, 39 грн
за участю представників:
позивача - Підгорний Б.Б.;
відповідача - Заярний О.С.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного біотехнологічного університету, про стягнення 3 031 517, 39 грн заборгованості по оплаті теплової енергії за договорами № 7092/22/1 від 07.11.2022, за період: січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; липень 2022; грудень 2022 (з урахуванням заяви про зменшення розміру заявлених позовних вимог (вх. № 26202), прийнятою ухвалою суду від 28.09.2023).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 відкрито провадження у справі № 922/3269/23 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07 вересня 2023 року о 14:30 год.
Рух справи під час розгляду даного спору висвітлено також у відповідних ухвалах суду.
22.08.2023 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 22450), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує на те, що пред'являючи у позові вимоги до відповідача щодо оплати за послуги надані за договором, позивач не вказує будь-яких підстав для неврахування платежів, здійснених відповідачем у період з лютого 2022 по грудень 2022 року. Отже, відомості щодо розмірів заборгованості відповідача (помісячно), викладені у доданому до позовної заяви «Розрахунку заборгованості» не відповідають узагальненому акту виконаних робіт від 28.03.20203 № 23, яким визначено помісячно вартість послуг, які були надані у період з лютого 2022 року по лютий 2023, отриманим відповідачем актам виконаних робіт та рахункам фактурам позивача, що виставлялися помісячно для оплати, а також «Розрахунку нарахувань по Державному Біотехнологічному університету об'єднаний особовий/рахунок 17400-5036». Таким чином, вважає, що вимоги позивача щодо сплати відповідачем боргу за договором у розмірі 7 161 754, 53 грн за період з лютого 2022 по грудень 2022 року є безпідставними, оскільки за вказаний період відповідач мав переплату у розмірі 1 161 691,62 грн, що підтверджується наявними платіжними дорученнями, щодо оплати відповідачем за надані послуги. Зважаючи на все вищевикладене, вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
14.09.2023 позивачем надано до суду заяву про зміну підстав позову (вх. № 24943), прийнятою ухвалою суду від 28.09.2023, в якій, посилаючись на невірно вказаний період заборгованості відповідача за договорами № 7092/22/1 від 07.11.2022, просить суд вважати вірним період заборгованості відповідача по оплаті теплової енергії, що є предметом даного розгляду: січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; липень 2022; грудень 2022.
17.10.2023 відповідачем надано до суду заперечення на заяву позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог (вх. № 28243), в яких зазначив про безпідставне заниження позивачем отриманих від відповідача платежів за договором на суму 570 608, 08 грн, через що розмір заборгованості має бути зменшений у порівняні із заявленим за новим розрахунком заборгованості. Крім того, вказує на те, що змінюючи розмір позовних вимог, позивач не надав жодного доказу, щодо наявності заборгованості позивача за договором за січень 2022 року.
21.11.2023 позивачем надано до суду клопотання про долучення доказів (вх. № 31818), в яких просить суд долучити до матеріалів справи № 922/3269/23 копії актів виконаних робіт та рахунків-фактур за січень 2022 року з доказами їх отримання відповідачем.
У судовому засіданні 01.12.2023 представник позивача заявив усне клопотання про поновлення строку для надання додаткових доказів по справі та просив суд прийняти дані докази до розгляду та врахувати під час винесення остаточного процесуального документу. Також представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по оплаті теплової енергії в сумі 3 031 517, 39 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2023 заперечував проти приєднання до матеріалів справи наданих позивачем додаткових доказів, зазначив, що надані позивачем розрахунки за січень 2022 року є незрозумілими та не відповідають дійсним обставинам спору. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, на підставі приписів ст. 119 ГПК України, долучає надані позивачем до матеріалів справи додаткові докази, в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Так, в ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 01.12.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
07.11.2022 між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (позивач) та Державним біотехнологічним університетом (відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 7092/22/1 (договір), відповідно до якого позивач зобов'язується у період дії цього договору поставити відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором. Теплова енергія постачається відповідачу в обсягах, згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання.
Відповідно до розділу 10.1 договору, він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2022 і діє у частині поставки теплової енергії по 20.11.2022 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 4.2. договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.
Відповідно п.4.3. договору споживач, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019 «Про деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати споживач до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 4 числа місяця, наступного за розрахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт.
Згідно до п. 4.8. договору, відповідач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від позивача, наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунки-фактури, акти виконаних робіт. По одному примірнику оформлених актів відповідач повертає позивачу протягом 10 днів після їх отримання.
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача, які зазначені в додатку 4 до договору, що підтверджується актами підключення: № 173/84 від 25.04.2023, № 173/82 від 25.04.2023, № 173/34446 від 06.04.2023, № 173/3442 від 06.04.2023, № 172/16900 від 27.10.2021, № 172/18462 від 22.11.2022, № 173/31041 від 25.10.2021, № 173/31042 від 20.10.2021, № 173/31429 від 26.10.2021, № 173/31531 від 17.11.2021, № 173/32510 від 10.11.2022, № 173/32511 від 16.11.2022, № 173/4847 від 07.11.2022, № 174/34998 від 21.10.2021, № 174/35077 від 22.10.2021, № 174/34184 від 22.10.2021, № 174/34997 від 21.10.2021, № 174/34183 від 22.10.2021, № 174/34996 від 21.10.2021, № 174/34182 від 22.10.2021, № 174/34181 від 22.10.2021, № 174/34995 від 27.10.2021, № 174/34378 від 27.10.2021, № 175/30024 від 20.12.2021, № 175/30412 від 20.10.2021, № 175/30411 від 20.10.2021, № 175/29132 від 17.12.2021, № 175/29133 від 17.12.2021, № 175/28679 від 21.10.2021, № 175/28678 від 21.10.2021.
Також факт отримання відповідачем послуг з теплопостачання підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 173/5163 від 30.05.2023, №173/5164 від 30.05.2023, № 174/6900 від 31.12.2022.
Відключення відповідача здійснено згідно розпорядження Харківського міського голови № 43 від 13.04.2022.
Заборгованість за спожиту теплову енергію за договором обліковуються за особовим рахунком відповідача за кожний розрахунковий період (календарний місяць) і відображується у бухгалтерському обліку по особовому рахунку відповідача (17400-5036) та станом на дату подання позовної заяви складає 7 161 754, 53 грн, яка утворилася за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.
Як вказує позивач, відповідачу надсилалась вимога про сплату заборгованості № 22 від 28.03.2023 та лист з актами виконаних робіт та рахунки-фактури, № 23 від 28.03.2023 станом на 01.03.2023 з доказами направлення поштовим зв'язком, а також лист № 09-47/4484 від 19.04.2023 щодо сплати існуючої заборгованості.
Відповідь на вказані листи відповідачем не надавалась, заборгованість в повному обсязі сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.
В процесі розгляду даного спору, позивачем було зменшено розмір заявлених позовних вимог, та сума заборгованості, яка є предметом розгляду даного спору, складає 3 031 517, 39 грн за період: січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; липень 2022; грудень 2022 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача, які зазначені в додатку 4 до договору № 7092/22/1 від 07.11.2022, що підтверджується актами підключення, наданими до матеріалів справи. Також факт отримання відповідачем послуг з теплопостачання підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту № 173/5163 від 30.05.2023, № 173/5164 від 30.05.2023, № 174/6900 від 31.12.2022. Відключення відповідача здійснено згідно розпорядження Харківського міського голови № 43 від 13.04.2022.
Під час розгляду даного спору, відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту неналежного виконання позивачем послуг з теплопостачання. Таким чином, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача теплової енергії, згідно з умовами договору № 7092/22/1 від 07.11.2022, за період: січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; липень 2022; грудень 2022
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за відповідний період складає 3 031 517, 39 грн, що позивач підтверджує наданими до матеріалів справи актами виконаних робіт по відпуску теплової енергії за зазначений період та рахунками-фактурами, наданими відповідачу.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням зменшення позовних вимог позивач додав до заяви від 27.09.2023 № 960 уточнений розрахунок, вказуючи на те що раніше надані розрахунки були не коректними.
Дослідивши надані позивачем розрахунки, в обґрунтування суми заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.
Так, у розрахунку заборгованості позивач зазначив, що відповідач у березні 2022 року здійснив оплату за договором у сумі 1 362 421,69 грн, в той час, як позивачем за березень 2022 року було фактично сплачено 1 732 197,94 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2302 від 13.12.2022 на суму 862 547,33 грн та платіжним дорученням №2303 від 13.12.2022 на суму 869 650,61 грн.
Також у розрахунку заборгованості позивач зазначив, що відповідач у квітні 2022 року здійснив оплату за договором у сумі 1 690 441,30 грн, в той час, як позивачем за квітень 2022 року було фактично сплачено 1 891 273, 13 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2304 від 13.12.2022 на суму 652 551, 15 грн, № 2305 від 13.12.2022 на суму 9 427, 00 грн, № 2306 від 13.12.2022 на суму 681, 47 грн, № 2599 від 26.12.2022 на суму 1 228 613, 51 грн.
Таким чином, позивачем було безпідставно не враховані отримані від відповідача платежі за спожиту теплову енергію за договором на суму 570 608, 08 грн.
Під час судового розгляду, факт неврахування даних платежів відповідача, позивачем спростовано не було. При цьому, позивачем були надані усні пояснення, з яких вбачається, що дана сума була зарахована позивачем в рахунок заборгованості відповідача за іншим договором та за інший період.
З приводу зазначених пояснень позивача, суд зазначає, що Касаційний адміністративний суд Верховного суду в адміністративній справі № 809/34/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74992539) встановив, що згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, одним з таких інструментів є платіжне доручення, форма якого встановлюються Національним банком України (пункт 6 частини 1 статті 7, пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») і обов'язковим реквізитом якого є «призначення платежу», який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Цим же пунктом встановлено, що повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.
Отже, оскільки відповідач не надав згоди на зміну призначення платежів, зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в односторонньому порядку, не ґрунтується на нормах закону, а тому твердження позивача про зарахування сплаченої відповідачем суми заборгованості в розмірі 570 608, 08 грн за інший період ніж визначено відповідачем або за іншим договором, укладеним між сторонами даного спору, судом відхиляються.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач безпідставно не врахував під час звернення до господарського суду отримані від відповідача платежі за березень та квітень 2022 року за договором на суму 570 608,08 грн.
Решта заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості перевірена судом, розрахунок здійснений у відповідності до норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору від № 7092/22/1 від 07.11.2022 та не спростований відповідачем належними доказами.
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2 460 909, 31 грн, як такі, що доведені матеріалами справи та правомірно заявлені. В решті заявлених позовних вимог у розмірі 570 608, 08 грн, суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Державного біотехнологічного університету (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 44, код ЄДРПОУ 44234755) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за договором № 7092/22/1 від 07.11.2022 по оплаті теплової енергії в сумі - 2 460 909, 31 грн, за період: січень 2022; лютий 2022; березень 2022; квітень 2022; липень 2022; грудень 2022, та судовий збір в сумі 36 913, 64 грн - на р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 351823.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119);
Відповідач - Державний біотехнологічний університет (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 44, код ЄДРПОУ 44234755).
Повне рішення складено 06.12.2023.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/3269/23