ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023м. ХарківСправа № 922/2882/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО"
до Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ"
простягнення коштів
за участю представників:
позивача - Квіцінська А.І.
відповідача - Бірюкова О.П.
ВСТАНОВИВ:
АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 850.254.797,58 грн, де розподілена електрична енергія - 315.485.450,41 грн; пеня - 304.285.055,35 грн; 3% річних - 37.106.429,97 грн; інфляційні - 193.377.861,85 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині своєчасної оплати послуг з розподілу електричної енергії на підставі Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.11.2018 №19/13979.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 у справі №922/2882/23 позовну заяву АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/2882/23.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 у справі №922/2882/23 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/288/23 відмовлено в задоволенні клопотання ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/2882/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судових засіданнях від 31.10.2023, від 21.11.2023 у справі №922/2882/23 оголошувалася перерва до 21.11.2023 та до 28.11.2023 відповідно.
28.11.2023 через канцелярію суд від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. №32595), в якому просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за розподіл електричної енергії за період з серпня 2022 по грудень 2022 у сумі 843.889.514,53 грн.
Представник позивача в судовому засіданні по суті 28.11.2023 позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків річних, інфляційних підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. В частині стягнення заборгованості з розподіленої електричної енергії просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з її повною оплатою відповідачем.
Присутній у судовому засіданні по суті 28.11.2023 представник відповідача просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з розподіленої електричної енергії, щодо решти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
Заявою-приєднання від 28.11.2018 ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" приєдналося до умов публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО".
Згідно з умовами укладеного між АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (оператор системи) та ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (постачальник) Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.11.2018 №19/13979 (далі - Договір) оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за EIC-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договір про постачання електричної енергії здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є Додатком 1 до цього Договору.
Ціна послуг з розподілу визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором. Розрахунком періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (пункти 3.1., 3.2. Договору).
Умовами пункту 4.2. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується, зокрема, здійснювати придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору.
Цей Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (пункт 9.1. Договору).
Як зазначає позивач, ним на виконання умов укладеного Договору в період з серпня 2022 по грудень 2022 були надані відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 843.889.514,53 грн, про що свідчать актами наданих послуг з розподілу електричної енергії.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії за період серпень-грудень 2022 у повному обсязі не виконав, що стало підставою звернення позивача з позовною заявою до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, а також нарахованих штрафних санкцій (пені), відсотків річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати наданих АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" послуг за попередні періоди, починаючи з червня 2020.
З урахуванням проведених часткових оплат за Договором, предметом спору в даній справі, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх. №28084 від 16.10.2023) є заборгованість у сумі 850.254.797,58 грн, де розподілена електрична енергія - 315.485.450,41 грн; пеня - 304.285.055,35 грн; 3% річних - 37.106.429,97 грн; інфляційні - 193.377.861,85 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не надано належних доказів направлення або отримання відповідачем документів, які є підставою для оплати відповідно до пункту 2.4. Додатку 1 до Договору. Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені за періоди, які були предметом судового розгляду у справі №922/17/22, що є підставою для відмови в позові в цій частині. Також, відсутні остаточні дані щодо обсягів розподіленої електричної енергії за заявлені позивачем періоди, а отже здійснені позивачем розрахунки суми основного боргу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат не можуть бути достовірними. Крім того відповідач, зазначає, що неможливість своєчасного виконання відповідачем зобов'язань за Договору пов'язано з форс-мажорними обставинами, які діяли в період з 02.03.2022 до 30.04.2022.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини четвертої статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було зазначено вище, на виконання умов Договору позивач у період серпень-грудень 2022 надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 843.889.514,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами наданих послуг з розподілу електричної енергії (за формою Додатка 3 до Договору), які підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Аргументи відповідача про те, що здійснені позивачем розрахунки вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії за спірний період, не можуть бути достовірними, в т.ч. щодо споживача ОСББ "ПОРИ РОКУ" з посиланням на рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у справі №922/868/21, суд відхиляє, оскільки первинні документи (акти наданих послуг) підписані відповідачем без жодних зауважень. Доказів звернення ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" до АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" щодо невідповідності обсягу наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії за спірний період серпень-грудень 2022 матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження цих обсягів у судовому порядку. А отже, відповідач погодився з відповідним обсягом наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії та в подальшому такі обсяги були сплачені відповідачем у повному обсязі.
Посилання відповідача на недотримання позивачем процедури відключення споживачів за ініціативою споживача, суд вважає безпідставним, оскільки згідно з відповіддю НЕК "УКРЕНЕРГО" від 08.05.2023 вих. №01/22311 звернення ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" щодо невідповідності даних комерційного обліку по споживачам стосувалося лютого 2023 року. В той же час предметом розгляду даної справи є заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії за період серпень-грудень 2022. Таким чином, невідповідність даних комерційного обліку по споживачам за лютий 2023 не може бути предметом дослідження в даній справі.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов'язань відповідача. Так, Розділом 2 Додатку 1 "Порядок розрахунків" до Договору встановлений порядок внесення платежів. Зокрема, згідно з пунктом 2.4. постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта наданих послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи та постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду та рахунку-фактури протягом 5 банківських днів від дня їх отримання.
Порушення строків оплати за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії вбачається з наданих позивачем копій платіжних доручень та всупереч положень статей 13, 74 ГПК України не спростовано відповідачем.
Натомість суд зазначає, що після відкриття провадження в даній справі відповідачем була повністю сплачена заборгованість за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії за Договором у розмірі 315.485.450,41 грн, яка є предметом спору з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог. Дана обставина (погашення заборгованості за Договором) не заперечується й представниками сторін у судовому засіданні від 28.11.2023.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення розподіленої електричної енергії за Договором у розмірі 315.485.450,41 грн, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині вимог.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми заборгованості з розподілу електричної енергії позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 304.285.055,35 грн, 3% річних у сумі 37.106.429,97 грн та інфляційні в розмірі 193.377.861,85 грн.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за порушення строку виконання зобов'язання встановлена пунктом 6.6. Договору. Згідно з ним за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник оплачує оператору системи пеню в розмірі 1/365 подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Доводи відповідача про те, що позивачем повторно заявлені позовні вимоги про стягнення пені за періоди, що були предметом судового розгляду у справі №922/17/22, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 у справі №922/17/22 позовні вимоги АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" стосувалися стягнення пені за несвоєчасне виконання умов Договору за період з листопада 2020 по листопад 2021 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01), яка була нарахована до 30.11.2021 включно. Натомість, у даній справі позивачем нарахована пеня на зобов'язаннями серпня 2020, листопада 2021, грудня 2021, березня-грудня 2022 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01). При цьому, нарахування пені за листопад 2021 здійснено позивачем за період з 18.12.2021 до 17.06.2022, тобто поза межами періоду прострочення, котрий був у справі №922/17/22.
Таким чином, періоди нарахування пені у даній справі жодним чином не пов'язані з періодами нарахування пені у справі №922/17/22. А тому відсутні підстави стверджувати про повторне стягнення пені за зобов'язаннями листопада 2021. Крім цього, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями з листопада 2020 по листопад 2021 не були заявлені під час розгляду справи №922/17/22.
Разом із тим, суд частково погоджується з аргументами відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів отримання відповідачем документів, які є підставою для оплати у п'ятиденний строк відповідно до пункту 2.4. Додатку 1 Договору, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 2.4. Додатку 1 до Договору постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта наданих послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи та постачальником, складеного за підсумками розрахункового періоду та рахунку-фактури протягом 5 банківських днів від дня їх отримання.
Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в Акті наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Положеннями пункту 2.9. Додатку 1 до Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду з 8 по 11 число (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оператором системи складаються та надаються постачальнику у двох примірниках Акт наданих послуг з розподілу електричної енергії за формою додатка 3 до цього Договору та Акт наданих послуг (виконаних робіт) за формою додатка 4 до цього Договору.
Постачальник у п'ятиденний термін після отримання Актів зі свого боку підписує їх у двох примірниках, завіряє печаткою (за наявності) та повертає по одному примірнику до оператора системи.
Аналіз пунктів 2.4., 2.9. Додатку 1 до Договору свідчить, що рахунок-фактура, в якому зазначається сума остаточного боргу за розподілену електричну енергію, складається оператором системи (АТ "ХАРКІВОБЛЕЕРГО") після повернення постачальником (ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ") Акту наданих послуг з розподілу електричної енергії та Акту наданих послуг (виконаних робіт). Це є цілком логічним, адже умовами Договору крім остаточного розрахунку за розподіл електричної енергії, передбачений порядок внесення постачальником авансових платежів протягом розрахункового місяця. Таким чином, остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії здійснюється постачальником протягом 5 банківських днів від дня отримання саме рахунку-фактури, а не одночасного отримання Акта наданих послуг та рахунка-фактури як помилково вважає відповідач.
Зі змісту відзиву на позову заяву вбачається, що відповідач не заперечує отримання рухунків-фактур лише за червень 2020, липень 2020, серпень 2020, листопад 2020, січень 2021. Решта рахунків-фактур та Актів не містить доказів їх отримання відповідачем. Втім, суд частково погоджується з наведеними доводами відповідача, з огляду на наступне.
Додані до позовної заяви Акти наданих послуг з розподіл електричної енергії за періоди червень-грудень 2020, січень-грудень 2021, березень-грудень 2022 підписані як зі сторони АТ "ХАРКІВОБЛЕНРГО" так і ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", а тому з урахуванням пункту 2.9. Додатку 1 до Договору такі Акти були отримані відповідачем та є у нього в наявності. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
Суд зазначає, що з метою встановлення періодів прострочення за спірними Актами наданих послуг з розподіл електричної енергії ключовим фактором є наявність доказів надсилання саме рахунків-фактур за ці періоди, адже після їх отримання у відповідача виникає відповідний обов'язок з остаточного розрахунку за надані позивачем послуг з розподілу електричної енергії.
По-перше, судом встановлено, що на листі АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" від 09.11.2020 №56к-01/04-7138, яким надавалися відповідачу, зокрема, рахунки-фактури від 31.10.2020 за жовтень 2020, наявна відмітка про отримання цього листа 10.11.2020 Романенко О.Ю. А отже, матеріалами справи підтверджено отримання рахунку-фактуру за жовтень 2020.
По-друге, рахунки-фактури за період з листопада 2020 по листопад 2021 були предметом розгляду в господарській справі №922/17/22.
Частиною четвертої статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, під час розгляду даної справи у суду відсутні підстави стверджувати, що рахунки-фактури за період з листопада 2020 по листопад 2021 не були отримані ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", а періоди прострочення виконання зобов'язання за цими рахунками є такими, що не відповідають умовам Договору та чинному законодавству.
По-третє, рахунок-фактура за грудень 2020 у відповідності до положень пункту 2.6. Додатку 1 до Договору був надісланий позивачем відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа від 13.01.2022 та накладною №6103720333978. А тому, такий рахунок є отриманим відповідачем 13.01.2022 як встановлено умовами пункту 2.6. Додатку 1 до Договору.
По-четверте, рахунки-фактури за період квітень-серпень 2022 були надіслані 12.05.2022, 15.06.2022, 11.07.2022, 11.08.2022, 12.09.2022 позивачем на електронну адресу відповідача zbutenergo@ukr.net, яка зазначена ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у заяві-приєднання від 28.11.2018. Посилання відповідача на відсутність електронного підпису суд оцінює критично, оскільки умовами Договору не передбачено надсилання документів на електронні адреси сторін з обов'язковим накладенням електронного підпису.
З огляду на вищенаведене суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено надсилання позивачем відповідачу рахунків-фактур за періоди червень-грудень 2020, січень-грудень 2021, квітень-серпень 2022.
Натомість, доказів надсилання інших рахунків, а саме: за березень 2022, вересень-грудень 2022 матеріали справи не містять, а надані позивачем докази не підтверджують надсилання цих рахунків на електронну адресу відповідача zbutenergo@ukr.net, яка зазначена ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" у заяві-приєднання від 28.11.2018.
Відсутність доказів надсилання рахунків-фактур за березень 2022 та вересень-грудень 2022 унеможливлює встановити кінцевий строк оплати таких рахунків та, відповідно, встановити дійсні періоди прострочення виконання зобов'язання з метою перевірки правильності здійснених позивачем нарахувань пені, відсотків річних та інфляційних.
За таких обставин, здійсненні позивачем нарахування пені в загальному розмірі 153.569.528,16 грн, 3% річних у загальній сумі 9.398.777,07 грн та інфляційних у загальному розмірі 27.528.619,24 грн за зобов'язаннями березня 2022 та вересня-грудня 2022 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01) задоволенню не підлягають.
Щодо решти позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії за зобов'язаннями червня-грудня 2020, січня-грудня 2021, квітня-серпня 2022, суд зазначає наступне.
Нарахування позивачем пені за період за зобов'язаннями листопада-грудня 2021, квітень-серпень 2022 здійснено позивачем з порушенням актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в України з 24.02.2022, потім продовжено строк його дії по теперішній час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.
Підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови (в редакції від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
В даній справі спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до цих спірних правовідносин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Отже, враховуючи приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, починаючи з 26.04.2022.
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Здійснивши перерахунок пені за зобов'язаннями листопада-грудня 2021 (о/р 93001 вільні ціни; постачання універсальних послуг о/р 93001,01), суд зазначає, що арифметично правильний розмір пені за зобов'язаннями листопада 2021 за період з 18.12.2021 до 25.04.2022 включно становить 1.942.042,41 грн; за зобов'язаннями грудня 2021 становить за період з 21.01.2022 до 25.04.2022 включно становить 2.167.148,94 грн. В інших частинах 928.460,02 грн (за листопад 2021) та 3.297.491,71грн (за грудень 2021) пеня нарахована безпідставно, а тому задоволенню не підлягає.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення пені в загальному розмірі 142.380.074,16 грн, яка нарахована позивачем за зобов'язаннями квітня-серпня 2022, оскільки пеня нарахована після 26.04.2022, що суперечить пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332.
Розрахунок пені за зобов'язаннями серпня 2020 за період з 17.09.2020 до 21.09.2020 у сумі 309,95 грн відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення пені на 99%, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на скрутне матеріальне становище ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ", яке утворилося з наступних причин: 1) зменшення надходження грошових коштів від населення та від бюджетних організацій у зв'язку з обмеженням фінансуванням; 2) "касовий розрив" при поверненні коштів від НЕК "УКРЕНЕРГО" за врегулювання небалансів електроенергії ПрАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ"; 3) неплатежі комунальних підприємств, зокрема, КП "ЖИЛКОМСЕРВІС", КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ", КП "ХАРКІВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" за спожиту електричну енергію.
Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №925/1471/16).
Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем не надано суду жодних доказів, зокрема: фінансової звітності, інших доказів тяжкого фінансового стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій. Обставини, на які посилається відповідач (затримка в розрахунках кінцевих споживачів тощо) є загальними і для позивача і для відповідача. Перекладення ризику їх настання лише на одну з сторін правовідносин не відповідає засадам справедливості цивільного законодавства та принципу рівності сторін перед законом та судом.
Враховуючи наведене, в даному разі відповідач не довів винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені. Крім того, зменшення розміру пені на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів.
Отже, виходячи з вищевикладеного суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи вищевикладене позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 4.109.501,30 грн. В іншій частині 300.175.554,05 грн слід відмовити як безпідставно заявлені.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних за зобов'язаннями червня-грудня 2020, січня-грудня 2021, квітня-серпня 2022, суд зазначає, що позивачем допущена помилка у розрахунку 3% річних за зобов'язаннями червня 2020. А саме: згідно з наявними в матеріалах справи доказами, рахунок-фактура за червень 2020 був отриманий відповідачем 11.08.2020, а отже строк оплати такого рахунку закінчується 18.08.2020, а не 21.07.2020 як зазначено позивачем у відповідній таблиці. Таким чином, 3% річних за червень 2020 повинні нараховуватися з 19.08.2020 до 21.09.2020 на суму 580.174,24 грн. А отже, арифметично правильний розмір 3% становить 1.616,88 грн, в іншій частині (2.523,43 грн) 3% річних за зобов'язаннями червня 2020 нараховані безпідставно. Вказана помилка не вплинула на правильність розрахунку інфляційних за цей місяць.
Інші розрахунки 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані в цих розрахунках суми нараховані арифметично правильно. Тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у загальній сумі 27.705.129,47 грн та інфляційних втрат у розмірі 165.849.242,61 грн підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про неврахування позивачем при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних Додаткової угоди від 14.04.2021 №4 до Договору щодо реструктуризації заборгованості за період з 01.01.2021 до 31.03.2021 суд вважає помилковими, оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснювалося позивачем до 13.04.2021 та після 01.01.2022, тобто з урахуванням Додаткової угоди від 14.04.2021 №4 до Договору.
Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, що унеможливило виконання ним зобов'язань за Договором у термін до 24.05.2022, судом відхиляється, виходячи з наступного.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Згідно з наданим ПрАТ "ХАРКІВЕНРЕГОЗБУТ" сертифікатом №5900-23-3413 про форс-мажорні обставини, виданим Сумською торгово-промислової палатою, підтверджується неможливість виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення оплат вартості послуг з розподілу електричної енергії у відповідно до пункту 2.2. Додатку 1 до Договору, яким передбачені планові авансові платежі. Натомість, доказів неможливості здійснення остаточного розрахунку (невиконання відповідачем цього обов'язку є предметом спору в даній справі), який передбачений пунктом 2.4. Додатку 1 до Договору, сертифікат ТПП не містить. А тому, сертифікат №5900-23-3413 про форс-мажорні обставини, виданим Сумською торгово-промислової палатою, не приймається судом в якості доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин.
Окрім цього, доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про обставини непереборної сили, як то передбачено пунктом 7.2. Договору, матеріали справи також не містять. Таким чином , посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин є необґрунтованим та помилковим.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача наступних сум: пені в загальному розмірі 4.109.501,30 грн; 3 річних у загальній суму 27.705.129,47 грн; інфляційних у загальному розмірі 165.849.242,61 грн. В іншій частині позову суд відмовляє , а саме (пені в розмірі 300.175.554,05 грн, 3% річних у сумі 9.401.300,50 грн, інфляційних у розмірі 27.528.619,24 грн). В частині стягнення заборгованості з розподілу електричної енергії в розмірі 315.485.450,41 грн провадження у справі №922/2882/23 підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 347.225,29грн покладаються на відповідача, в іншій частині (592.174,71 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 42206328) на користь Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954)
- пеню в розмірі 4.109.501,30 грн;
- 3% річних у сумі 27.705.129,47 грн;
- інфляційні в розмірі 165.849.242,61 грн.
- витрати зі сплати судового збору в розмірі 347.225,29 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. В частині стягнення заборгованості в розмірі 315.485.450,41 грн провадження у справі №922/2882/23 закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "06" грудня 2023 р.
Суддя Н.С. Добреля