ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/1128/22(918/1142/23)
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
за позовом: ОСОБА_2
до відповідача: Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
про: стягнення заборгованості по заробітній платі
у межах справи про банкрутство: Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
секретар судового засідання: С.Коваль
представники сторін не з'явились
СУТЬ СПОРУ
В провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/1128/22 про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що боржником не виплачено заробітну плату, у зв'язку з чим позивачі просять суд стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 березня 2023 року по день винесення судового рішення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 05 грудня 2023 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2023 року у справі №918/1128/22 за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог встановлено наступне.
Наказом комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради від 05.09.2013 року №65 ОСОБА_3 переведено на посаду економіста підприємства КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради з оплатою праці згідно штатного розпису.
Наказом комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради від 01 червня 2016 року №01.06.16 внесено зміни до облікових даних, трудової книжки та всіх документів кадрового обліку ОСОБА_3 замінено прізвище " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ".
Наказом комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради від 22 лютого 2021 року №22.02.21 ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду юрисконсульта з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Наказом комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 02.03.2023 року №02.03.23 ОСОБА_1 економіста КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради звільнено 03.03.2023 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 ст. 40 КЗпП України. Водночас наказано бухгалтерії провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 64 календарних днів.
Наказом комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 02.03.2023 року №02.03.23/1 ОСОБА_2 юрисконсульта КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради звільнено 03.03.2023 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 ст. 40 КЗпП України. Водночас наказано бухгалтерії провести остаточний розрахунок з ОСОБА_2 , виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 32 календарних днів.
Згідно із довідкою КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 03.03.2023 року сукупний дохід ОСОБА_1 за січень - березень 2023 року становить 103 977,71 грн, з них 18 715,99 грн ПДФО та 1 559,67 грн військовий збір.
Згідно із довідкою КП "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради від 03.03.2023 року сукупний дохід ОСОБА_2 за січень - березень 2023 року складає 84 118,51 грн, з них 15 141,34 грн ПДФО та 1 261,78 грн військовий збір.
Суд визнав вимоги кредитора ОСОБА_1 у розмірі 67 313,86 грн заборгованості по заробітній платі (перша черга) та ОСОБА_2 у розмірі 51 327,21 грн заборгованості по заробітній платі (перша черга).
Вимоги ОСОБА_1 в розмірі 16 305,85 грн та ОСОБА_2 в розмірі 12 433,30 грн відхилено.
Підставою для часткового відхилення вказаних вимог слугувало те, що вказані вимоги є податками та зборами, що утримуються із сум доходів заявників.
У зв'язку з тим, що з позивачами не проведено остаточний розрахунок при звільненні, вони звернулися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом трудовими та стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивачі вважають свої права порушеними у зв'язку з відсутністю оплати спірних сум.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").
У рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).
За нормами статей 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
У статті 15 Закону України "Про оплату праці" закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").
Згідно із нормами статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно з приписами статті 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). Такими доходами є ті грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (частина друга статті 2 цього Закону).
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Згідно з приписами статті 28 Закону України "Про оплату праці", у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як видно із наданих позивачами доказів суду, підприємство всупереч наведеним законодавчим положенням при їх звільненні не здійснило повну виплату заробітної плати.
Розглядаючи кредиторські заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд встановив наявність заборгованості в розмірі 83 619,71 грн (в т.ч. 16 305,85 грн податків та зборів) перед ОСОБА_1 та 63 760,51 грн (в т.ч. 12 433,30 грн податків та зборів) перед ОСОБА_2 .
Докази виплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачів звільнено з 03.03.2023 року, однак у день звільнення працівників відповідачем не проведений розрахунок з ним, а тому позивачі просять стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 04 березня 2023 року по день ухвалення рішення.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд звертає увагу позивачів, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 внесено зміни до редакції статті 117 КЗпП, та встановлено обмеження, що середній заробіток за весь час затримки виплачується не більше як за 6 місяців.
У зв'язку з наведеним, ухвалою суду від 13 листопада 2023 року суд запропонував позивачам надати свої пояснення про розмір позовних вимог та період нарахування з врахуванням редакції частини 1 статті 117 КЗпП.
Суд констатує, що з огляду на законодавче обмеження періоду стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, шестимісячний період затримки у даному випадку становить з 04 березня 2023 року по 04 вересня 2023 року.
Стосовно визначення дати з якої повинно бути обраховано середній заробіток, суд виходить з того, що оскільки виплата середнього заробітку настає за умови невиплати з вини підприємства належних сум при звільненні, а такий факт встановлений судом, то обрахування суми середнього заробітку проводиться з наступного дня після дня звільнення, тобто у даному випадку з 04.03.2023 року.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з пунктом 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
За розрахунком позивачів, з яким погоджується суд, середньоденна заробітна плата за попередні два місяці становить 969,43 грн.
Таким чином, за період з 04 березня 2023 року по 04 вересня 2023 року (6 місяців) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні для ОСОБА_1 складає 126 995,33 грн (131 день *969,43 грн).
А проте, ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 березня 2023 року по день ухвалення судового рішення (05 грудня 2023 року).
За період з 04 березня 2023 року по 05 грудня 2023 року обрахований судом розмір середнього заробітку складає 190 977,71 грн, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 63 982,38 грн середнього заробітку необхідно відмовити.
За період з 04 березня 2023 року по 04 вересня 2023 року (6 місяців) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні для ОСОБА_2 складає 126 995,33 грн (131 день *969,43 грн).
А проте, ОСОБА_2 заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 березня 2023 року по день ухвалення судового рішення (05 грудня 2023 року).
За період з 04 березня 2023 року по 05 грудня 2023 року обрахований судом розмір середнього заробітку складає 190 977,71 грн, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення 63 982,38 грн середнього заробітку необхідно відмовити.
Висновки суду
За результатами розгляду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд встановив обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в розмірі 126 995,33 грн. Однак суд встановив відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 63 982,38 грн середнього заробітку.
Також суд встановив, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 126 995,33 грн є обґрунтованими. Разом з тим суд встановив відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 63 982,38 грн середнього заробітку.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом задоволено клопотання позивачів про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення.
Розмір судового збору за вимогою про стягнення 381 955,42 грн (2*190 977,71 грн (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04 березня 2023 року по день винесення рішення)) становить 5 729,33 грн.
Згідно з правилами статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Таким чином, позивачі при зверненні з даним позовом до суду були зобов'язані сплатити судовий збір в розмірі 5 729,33 грн, оскільки долі заявлених вимог однакові, відповідно кожен з позивачів повинен був сплатити по 2 864,66 грн (заокруглено копійки).
Суд також ураховує, що у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 надано наступний правовий висновок: "З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях" (пункти 34, 35).
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково в розмірі 126 995,33 грн та 126 995,33 грн відповідно, судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 3 809,86 грн покладається на відповідача та мають бути стягнуті у дохід державного бюджету; решта судового збору в розмірі 1 919,47 грн покладається на позивачів пропорційно, тобто по 959,73 грн. Частина судового збору покладена на позивачів також стягується у дохід державного бюджету.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (33001, м. Рівне, вул. Соборна 195, код ЄДРПОУ 35597574) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 126 995 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 33 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.
3. У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 63 982,38 грн відмовити.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (33001, м. Рівне, вул. Соборна 195, код ЄДРПОУ 35597574) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) 126 995 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 33 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.
5. У задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 63 982,38 грн відмовити.
6. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (33001, м. Рівне, вул. Соборна 195, код ЄДРПОУ 35597574) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 809 (три тисячі вісімсот дев'ять) грн 86 коп.
7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 73 коп.
8. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 73 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР