ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2023 р. м. Київ Справа №911/978/23
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Передрій І.В.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк»
до фізичної особи-підприємця Корнієнко Катерини Миколаївни
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
03 квітня 2023 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Корнієнко Катерини Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 84 796,26 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послалась на порушення відповідачем умов Заяви - договору №ID9868521 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу) від 02.04.2021 року.
Ухвалою суду від 10.04.2023 року відкрите провадження в справі в порядку спрощеного письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
20 червня 2023 року ухвалою суду постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 19 липня 2023 року, представника позивача зобов'язано направити відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Підготовче засідання відкладене на 09 серпня 2023 року, про що постановлена ухвала суду від 04.07.2023 року
Судом встановлено, що представник позивача вимог ухвали суду від 20.06.2023 року не виконав.
Представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 09.08.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 15 вересня 2023 року.
13 вересня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2023 року, яка підлягала задоволенню судом.
Представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 15.09.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 18 жовтня 2023 року.
Представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 3 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
13 жовтня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщене оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/978/23 у засідання, призначене на 18 жовтня 2023 року.
16 листопада 2023 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 10.04.2023 року про відкриття провадження у справі, ухвала суду від 20.06.2023 року про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, ухвала суду від 04.07.2023 року про відкладення підготовчого засідання, ухвала суду від 09.08.2023 року про відкладення підготовчого засідання, ухвала суду від 15.09.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також ухвала суду від 18.10.2023 року про відкладення судового засідання, були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 08205, Київська область, місто Ірпінь(з), вулиця Київська, будинок 14/3.
Поштові відправлення №0103283417348, №0600029455853, №0600031061404, №0600039942736 та №0600050092051 не були вручені відповідачу, у зв'язку із закінченням терміну зберігання та відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долученими до матеріалів справи.
Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі
судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області від 10.04.2023 року про відкриття провадження у справі №911/978/23 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 11 квітня 2023 року; ухвала суду від 20.06.2023 року про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, - 21 червня 2023 року; ухвала суду від 04.07.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 06 липня 2023 року; ухвала суду від 09.08.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 14 червня 2023 року; ухвала суду від 15.09.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 02 жовтня 2023 року; ухвала суду від 18.10.2023 року про відкладення судового засідання, - 23 жовтня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов'язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 20.06.2023 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Так, враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подала, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
У зв'язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 08 листопада 2023 року.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
19 березня 2021 року фізична особа - підприємець Корнієнко Катерина Миколаївна (далі - відповідач) звернулась до акціонерного товариства “Таскомбанк” (далі - позивач) із анкетою - заявою про надання кредиту фізичній особі-підприємцю.
02 квітня 2021 року між позивачем та відповідачем була укладена заява - договір №ID9868521 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “Таскомбанк” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, за умови наявності вільних коштів позивач зобов'язується надати відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а відповідач зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 , відкритий у АТ -ТАСКОМБАНК" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що розмір кредиту: 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок).
Згідно з п. 2.3.1. договору, розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 34,00% річних.
Відповідно до п. 2.4.1. договору, погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно графіку погашення кредиту,
(календарного числа дати укладання договору). У разі внесення платежу в розмірі, що перевищує плановий платіж, сума грошових коштів сплачених відповідачем, зараховується позивачем в рахунок погашення наступного платежу та погашається в день згідно графіку, сума яка лишилася після сплати планового платежу перераховується на погашення заборгованості (тіла кредиту) відповідача за кредитом шляхом коригування останнього ануїтетного платежу. Розмір останнього ануїтетного платежу (останніх платежів) може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого згідно умов договору (графіку погашення кредиту) і буде становити суму фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати відповідачем всіх попередніх ануїтетних платежів.
Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі «ТАС24 Бізнес» (п. 2.4.4. договору).
Згідно з п. 2.5. договору, починаючи з наступного повного календарного місяця від дати укладення кредитного договору забезпечити чисті обороти (грошові надходження на рахунок відповідача від основної діяльності - реалізації продукції та товарів, виконання робіт, надання послуг) за своїм поточним рахунком, відкритим у позивача, в сумі не менше 10 417,00 грн. (десять тисяч чотириста сімнадцять гривень 00 копійок) в місяць. Моніторинг стану відповідності оборотів по поточному рахунку проводиться позивачем щомісячно. У випадку невиконання або неналежного виконання даних умов, позивач має право нарахувати, вимагати сплати та стягнути, а відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 2,00% від суми виданого кредиту (мінімум 200,00 грн.), за кожен місяць в якому не було виконано зобов'язання, що є підставою для застосування неустойки (невиконання або неналежного виконання умов, встановлених в цьому пункті) до припинення цих обставин.
Відповідно до п. 2.7. договору, строк кредиту: 24 місяців з дати укладення договору.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що відповідач забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Згідно з п. 3.2. договору, остаточне погашення за кредитом відповідач повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.7. цього договору.
Відповідно до п. 4.5. договору, дата підписання заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання умов договору 02 квітня 2021 року позивачем перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 02.04.2021 року до 16.03.2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, позивач направив на адресу відповідача повідомлення - вимогу №2340/70.2.2 від 06.02.2023 року про необхідність повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, згідно з умовами договору.
Відповідач не надала відповіді на вищевказану вимогу, кредит повністю не повернула, нараховані проценти за користування кредитом не сплатила.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 61 318,02 грн. заборгованості по кредиту, 23 478,22 грн. заборгованості по процентах.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 02 квітня 2021 року між позивачем та відповідачем була укладена заява - договір №ID9868521 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “Таскомбанк” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”).
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).
Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Частиною 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, заява - договір №ID9868521 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “Таскомбанк” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) підписана за допомогою кваліфікованих електронних підписів позивача та відповідача.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 02.04.2021 року до 16.03.2023 року.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
02 квітня 2021 року сторонами був підписаний додаток №1 до заяви - договору №ID9868521 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “Таскомбанк” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) "Графік погашення кредиту", відповідно до умов якого, встановлені строки погашення кредиту (щомісячно, число місяця дати укладання договору враховуючи п. 2.7 та п. 4.5 заяви - договору), суми платежу за кредитом, грн., в тому числі: основна заборгованість за кредитом, грн., проценти, грн.; сальдо кредиту, грн.
Так, сторони домовились про те, що повернення кредиту відбувається шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно, з кінцевою датою повернення, - 02 квітня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач позивачу грошові кошти повернула частково, а саме в сумі 38 681,98 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 02.04.2021 року до 16.03.2023 року.
За твердженнями представника позивача, відповідач порушила умови кредитного договору та Графік погашення кредиту, у зв'язку з чим, станом на 16.03.2023 року, заборгованість за кредитом відповідача перед позивачем становила 61 318,02 грн.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б сплату відповідачем заборгованості по кредиту, відповідач суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 61 318,02 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача проценти за кредитом в сумі 23 478,22 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з п. 2.3.1. договору, розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 34,00% річних.
Відповідно до п. 18.2.2.2.2. Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк», клієнт зобов'язується оплатити щомісячні проценти та щомісячну комісію за управління кредитом згідно з ціновими параметрами до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що за період з 02.04.2021 року до 16.03.2023 року заборгованість відповідача по процентах становила 23 478,22 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 02.04.2021 року до 16.03.2023 року.
Документів, що спростовували б доводи представника позивача або підтверджували б сплату відповідачем заборгованості по процентах, відповідач суду не надала, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентах у сумі 23 478,22 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. п. 8, 12 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. 3 ст. 198, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 639, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054, ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 2 ст. 120, ст. 123, ст. 129, ч. 9 ст. 165, п. 1 ч. 2 ст. 202, ч. 3 ст. 222, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Задовільнити повністю позов акціонерного товариства “Таскомбанк” до фізичної особи-підприємця Корнієнко Катерини Миколаївни про стягнення заборгованості в сумі 84 796,26 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Корнієнко Катерини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства “Таскомбанк” (01032, місто Київ, вулиця С. Петлюри, будинок 30, ідентифікаційний код 09806443) 61 318,02 грн. (шістдесят одну тисячу триста вісімнадцять грн. 02 коп.) заборгованості за кредитом; 23 478,22 грн. (двадцять три тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 22 коп.) заборгованості по процентах; 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 06.12.2023 року.
Суддя С. Грабець