ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29.11.2023Справа № 910/9423/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
до 1. Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича
2. Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни
про визнання договору недійсним,
За участю представників сторін:
від позивача: Негрич С.Ю. (у порядку самопредставництва);
від відповідача-1: Южда С.М. за ордером від 10.08.2021 року серії КВ № 431274;
від відповідача-2: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни (далі - відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами 04.11.2021 року договору позики.
Одночасно з позовною заявою Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" було подано клопотання від 14.06.2023 року № 3390-05-10/1613, в якому останнє просило суд встановити додатковий строк до 30.07.2023 року для подання доказу - відповіді Національного банку України стосовно скарги позивача.
16.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-1, в якій останній вказав на відсутність у начальника відділу правового та кадрового забезпечення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" Негрич С.Ю. права на підписання позовної заяви в порядку самопредставництва, що, на думку заявника, свідчить про наявність правових підстав для повернення судом цієї позовної заяви.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2023 року в справі № 910/9423/23 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" строк для усунення її недоліків.
26.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" від 22.06.2023 року № 3390-05-10 про усунення недоліків позовної заяви.
27.06.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача-1 про повернення позовної заяви позивачу, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності у начальника відділу правового та кадрового забезпечення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" Негрич С.Ю. права на підписання позовної заяви в порядку самопредставництва.
З огляду на усунення позивачем недоліків позовної заяви та встановлену судом відсутність правових підстав для повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ухвалою від 03.07.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9423/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.07.2023 року. Крім того, цією ухвалою суд встановив Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" строк для подання відповіді Національного банку України на скаргу позивача від 11.05.2023 року № 3390-05-10/1254 до 30.07.2023 року.
20.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 від 18.07.2023 року, в якому останній просив суд витребувати у Національного банку України його лист від 19.06.2023 року № 27-0008/43502, яким позивача було повідомлено про результат розгляду скарги.
20.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича від 19.07.2023 року на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що оскаржуваний договір позики не містить ознак фраудаторності, оскільки не вчинений з метою виведення майна боржника та уникнення відповідальності боржника перед кредитором. Крім того, відповідач-1 вказав про те, що спірний правочин не порушує прав позивача, а також не порушував таких прав на момент його укладення.
26.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни від 26.07.2023 року на позовну заяву, в якому остання також заперечила проти задоволення вимог позивача. У наведеному відзиві відповідач-2 просив суд продовжити йому строк на подання цієї заяви по суті справи, а також витребувати у Національного банку України листа від 19.06.2023 року № 27-0008/43502, яким позивача було повідомлено про результат розгляду його скарги.
У підготовчому засіданні 26.07.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу-2 процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву до 26.07.2023 року. Крім того, суд встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзиви відповідачів на позовну заяву до 07.08.2023 року, встановив відповідачам процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзиви на позовну заяву до 31.08.2023 року, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/9423/23 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 06.09.2023 року.
03.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов супровідний лист Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" від 28.07.2023 року № 3390-05-10, до якого позивачем долучено, зокрема, копію листа Національного банку України від 19.06.2023 року № 27-0008/43502.
04.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" від 02.08.2023 року № 3390-05-10 на відзиви відповідачів на позовну заяву, в якій позивач вказав про наявність у спірного договору ознак фраудаторного правочину. Крім того, позивач зазначив, що оскільки надання коштів у позику Фізичною особою-підприємцем Гуменною Наталією Петрівною мало системний характер, у договорі позики від 04.11.2021 року визначено цільове використання даного кредиту, а також його відсоток, відповідач-2 на момент укладення оскаржуваної угоди здійснювала діяльність у сфері фінансового посередництва, а відтак була зобов'язана отримати відповідну ліцензію для таких фінансових послуг.
04.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 02.08.2023 року № 3390-05-10 про визнання обов'язковою явки у призначене засідання відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни та зобов'язання відповідачів надати свідоцтво про народження Істоміна Ігоря Олеговича .
Крім того, 04.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 02.08.2023 року № 3390-05-10, в якому Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" просило суд зупинити провадження у справі до набуття законної сили рішенням господарського суду міста Києва у пов'язаній з нею справі № 910/5738/23.
У підготовчому засіданні 06.09.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотань позивача про визнання обов'язковою явки відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни та зобов'язання відповідачів надати свідоцтво про народження Істоміна Ігоря Олеговича , а також дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду по суті та вирішення раніше заявлених відповідачами клопотань про витребування у Національного банку України листа від 19.06.2023 року № 27-0008/43502, з огляду на фактичну наявність означеного доказу в матеріалах справи. Разом із тим, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 02.08.2023 року № 3390-05-10 про зупинення провадження у справі з огляду на недоведеність ним належними і допустимими доказами неможливості розгляду по суті спору в справі № 910/9423/23 до вирішення і набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5738/23, та відклав підготовче засідання на 03.10.2023 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 03.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича, в якій останній повідомив про намір подати докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою від 03.10.2023 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/9423/23 до судового розгляду по суті на 08.11.2023 року.
До початку призначеного судового засідання 08.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни, в якій остання повідомила про намір подати докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Разом із тим, судове засідання у даній справі, призначене на 08.11.2023 року, не відбулося у зв'язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою від 08.11.2023 року господарський суд міста Києва призначив судове засідання на 29.11.2023 року.
Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 19.07.2023 року.
Відповідач-2 про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 08.11.2023 року не забезпечив.
У судовому засіданні 29.11.2023 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
01.12.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Істоміним Ігорем Олеговичем (страхувальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик, Компанія) укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника/експедитора № УБ1476947, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, зокрема, внаслідок неналежного виконання умов договору перевезення/експедирування; страховий ризик - відповідальність за вантаж, що є відповідальністю страхувальника за збитки, завдані власнику вантажу в результаті загибелі, пошкодження або втрати всього або частини вантажу (пункти 1.5, 4.1.1); ліміт відповідальності - 5 427 000,00 грн.; територія дії договору: Країни СНД, Балтії та Європи (пункт 1.11); строк дії договору - до 06.12.2021 (пункт 1.12).
06.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Істоміним Ігорем Олеговичем (виконавець) укладено договір транспортного та експедиційного обслуговування № СТ/01-2017, за умовами якого, з урахуванням заявки від 01.04.2020 року № 027/04, відповідач-1 зобов'язався здійснити перевезення пральних машинок "Самсунг" WW80R42LHFWDUA у кількості 264 одиниці за маршрутом: російська федерація - Україна, дата реєстрації на завантаження вантажу - 02.04.2021 о 8:00 год; водій - ФОП Михайленко М.І.
З метою доставки товару (пральних машинок "Самсунг" WW80R42LHFWDUA у кількості 264 одиниці), проданого ТОВ "Самсунт Електронікс Рус Калуга" (постачальник) на підставі договору на поставку товару від 15.03.2016 року № S-16-008 на користь Компанії Samsung Electronics Co. LTD (Республіка Корея) (покупець), були укладені наступні договори:
- між ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" та ТОВ "Самсунг СДС Глобал ЄсСиЄл Рус" - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 08.07.2013 року № SDSRU20130708;
- між ТОВ "Самсунг СДС Глобал ЄсСиЄл Рус" та ТОВ "ГК "Д-Транс" - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.10.2017 року № SDSRU20171001D-Trans;
- між ТОВ "ГК "Д-Транс" та ТОВ "Стандарт" - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.09.2017 року № СТэ/06-2017;
- між ТОВ "Стандарт" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Істоміним Ігорем Олеговичем (виконавець) - договір транспортного та експедиційного обслуговування від 06.10.2017 року № СТ/10-2017,
- між Фізичною особою-підприємцем Істоміним Ігорем Олеговичем (експедитор-1) та Фізичною особою-підприємцем Бутенком І.В. (експедитор-2) - договір транспортно-експедиційного обслуговування на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 28.03.2018 року № 28/03/2018;
- між Фізичною особою-підприємцем Бутенком І.В. (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Михайленком М.І. (перевізник) - договір доручення на організацію перевезення вантажів від 26.02.2021 року № 26022021-01.
Отже, Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович виступав експедитором, на якого відповідно до договору транспортного та експедиційного обслуговування від 06.10.2017 року № СТ/01-2017 було покладено обов'язок доставляти ввірений йому вантаж із залученням транспорту третіх осіб.
03.04.2021 року близько 02:00 год. ночі на 446 км траси МЗ-Україна у напрямку м. Брянськ (російська федерація) сталася пожежа з транспортними засобами, реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_2 , яку ліквідовано о 02:40 год. 03.04.2021 року.
03.04.2021 року Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович звернувся до Компанії (страховика) із заявою про настання страхового випадку.
Однак, Компанією своєчасно не було виконано зобов'язання з виплати страхового відшкодування, що зумовило звернення відповідача-1 до суду з позовом про стягнення з наведеного страховика 619 037,30 грн. страхового відшкодування, 113 902,86 грн. пені, 27 049,42 грн. інфляційних втрат та 12 567,00 грн. 3% річних.
Зазначені вище обставини щодо настання страхової події та виплати страхового відшкодування встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 13.09.2022 року в справі № 910/617/22, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 року.
Оскільки вищенаведене рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/617/22 на час розгляду даного спору набрало законної сили, встановлені у ньому обставини в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доказуванню під час розгляду справи № 910/9423/23 не підлягають.
Так, рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2022 року в справі № 910/617/22 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 року) з Компанії на користь Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича стягнуто страхове відшкодування в сумі 619 037,30 грн., а також 3 % річних у розмірі 712,32 грн. за прострочення виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом під час розгляду справи 910/617/22 встановлено, що Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович неодноразово звертався до страховика (Компанії) з вимогами (від 10.08.2021 року, від 25.08.2021 року, від 28.09.2021 року, від 01.12.2021 року), в яких просив погодити суму страхового відшкодування та виплатити її власнику вантажу або страхувальнику.
Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" від 29.10.2021 року вих. № 08-21 встановлено, що СПАТ "Інгосстрах" було прийнято рішення про відшкодування ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" збитків у розмірі 1 567 000,00 рублів, у зв'язку з чим перевізник просив Фізичну особу-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича провести виплату залишку суми в розмірі 1 664 078,77 рублів на користь особи, якій завдано збитки.
Також судом встановлено, що 19.11.2021 року Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович сплатив на користь ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" суму збитків у розмірі 1 664 078, 77 рублів, тоді як відповідно до меморіального ордеру MoneyTransfer від 19.11.2021 року № 6 сума 1 664 078,77 рублів дорівнювала 604 405,06 грн.
Разом із тим, 13.05.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Істоміним Ігорем Олеговичем (сторона 2) та Фізичною особою-підприємцем Гуменною Наталією Петрівною (сторона 1) укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 2, за умовами якого сторона 1 надає стороні 2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в розмірі 275 000,00 грн., з зобов'язанням повернути у визначені цим договором розмірі, строки і порядку.
На підтвердження отримання коштів за вказаним договором, відповідачем-2 складено та підписано розписку, а в подальшому внесено грошові кошти в сумі 275 000,00 грн. на власний рахунок у банку.
Крім того, 02.11.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Істоміним Ігорем Олеговичем (сторона 2) та Фізичною особою-підприємцем Гуменною Наталією Петрівною (сторона 1) укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 3, за умовами якого з метою виконання стороною 2 зобов'язань за договором транспортного та експедиційного обслуговування № СТ/10-2017 від 06.10.2017 щодо відшкодування вартості знищеного товару його власнику ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга", що є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством російської федерації, сторона 1 надає стороні 2 безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 300 000,00 грн., з зобов'язанням повернути у визначені цим договором розмірі, строки і порядку.
На підтвердження отримання коштів за вказаним договором відповідачем-1 складено та підписано розписку, а отримані грошові кошти в сумі 300 000,00 грн. внесено на власний рахунок в банку.
У той же час, 04.11.2021 року між відповідачем-1, як позичальником, та відповідачем-2, як позикодавцем, укладено договір позики грошей (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.2 Договору, у зв'язку з тим, що ФОП Істомін І.О. не зможе виконати зобов'язання за договором безвідсоткової фінансової допомоги № 2 від 13.05.2021 року щодо повернення фінансової допомоги в розмірі 275 000,00 грн. у строк до 13.11.2021 року, сторони досягли згоди щодо припинення дії договору безвідсоткової фінансової допомоги № 2 від 13.05.2021 року та договору безвідсоткової фінансової допомоги № 3 від 02.11.2021 року, у зв'язку з чим у ФОП Істоміна І.О. виникла заборгованість щодо повернення на користь ФОП Гуменної Н.П. суми коштів у розмірі 575 000,00 грн.
У пункті 1.3 Договору його сторони досягли згоди замінити зобов'язання ФОП Істоміна І.О. за договором безвідсоткової фінансової допомоги № 2 від 13.05.2021 року та за договором безвідсоткової фінансової допомоги № 3 від 02.11.2021 року щодо повернення суми коштів в розмірі 575 000,00 грн. позиковим зобов'язанням, у зв'язку з чим з дати підписання даного Договору сума 575 000,00 грн. вважається позикою, наданою ФОП Гуменною Н.П. ФОП Істоміну І.О. на умовах, визначених даним Договором.
Позичальник зобов'язується повернути суму позики не пізніше 31.10.2022 року (пункт 2.1 Договору).
За умовами пункту 2.2 Договору позика надана з метою виконання позичальником зобов'язань за договором транспортного та експедиційного обслуговування № СТ/10-2017 від 06.10.2017 року щодо відшкодування вартості знищеного товару його власнику ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга", що є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством російської федерації.
У пункту 3.1 Договору відповідачі домовились, що за весь строк користування позикою позичальник сплачує на користь позикодавця проценти в розмірі:
- з дати отримання позики по 28.02.2022 року в розмірі 36 % річних, з розрахунку кількості днів фактичного користування позикою;
- з 01.03.2022 року по дату фактичного повернення позики в розмірі 0,4 % за кожен день користування позикою.
Проценти за користування позикою нараховуються з розрахунку кількості днів фактичного користування позикою та сплачуються позичальником на користь позикодавця після повного повернення суми позики, але не пізніше 31.01.2023 року (пункт 3.2 цієї угоди).
Листом від 22.03.2023 року ФОП Гуменна Н.П. звернулася до ФОП Істоміна І.О. з претензією про сплату процентів за користування позикою за Договором у розмірі 547 522,30 грн.
Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 06.04.2023 року № 145 та платіжної інструкції в національній валюті від 07.04.2023 року № 147 відповідач-1 сплатив на користь ФОП Гуменної Н.П. проценти за Договором у загальному розмірі 547 522,30 грн.
Як було зазначено вище, у зв'язку із неналежним виконанням Компанією взятих на себе зобов'язань, ФОП Істомін І.О. звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 619 037,30 грн., пені в сумі 113 902,86 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 049,42 грн. та 3 % річних у сумі 12 567,00 грн. Однак, рішення суду в справі № 910/617/22 (яким вимоги Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича були задоволені частково) було виконане страховиком лише 28.10.2022 року.
Зважаючи на несвоєчасне виконання Компанією обов'язку з виплати страхового відшкодування та відсутність у відповідача-1 власних коштів для відшкодування шкоди, що зумовило виникнення у Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича необхідності в отриманні від відповідача-2 позики на суму 575 000,00 грн. (для відшкодування шкоди контрагенту), а також виникнення у відповідача-1 зобов'язання сплатити на користь Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни нараховані відсотки за користування позикою в розмірі 547 522,30 грн., Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович звернувся до господарського суду міста Києва (справа № 910/5738/23) з позовом до Компанії про стягнення збитків у розмірі 547 522,30 грн., що становлять суму фактично сплачених ним на користь Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни відсотків за Договором.
У той же час, обґрунтовуючи пред'явлений у справі № 910/9423/23 позов, Компанія, з посиланням на приписи статті 227 Цивільного кодексу України, вказувала на фраудаторність та недійсність Договору (на підставі якого Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович пред'явив до позивача позов про стягнення 547 522,30 грн. збитків у рамках справи № 910/5738/23) з огляду на відсутність у Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни відповідної ліцензії на надання фінансових послуг щодо надання позики в кредит чи під проценти.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між відповідачами у справі підписано Договір, предметом якого є припинення дії раніше укладених між ними договору безвідсоткової фінансової допомоги № 2 від 13.05.2021 року та договору безвідсоткової фінансової допомоги № 3 від 02.11.2021 року, у зв'язку з чим у ФОП Істоміна І.О. виникла заборгованість щодо повернення на користь ФОП Гуменної Н.П. суми коштів у розмірі 575 000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За умовами статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 року в справі № 904/2979/20.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
З вищенаведених положень вбачається, що оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа, а саме стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, вправі пред'являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Разом із тим, у пред'явленому позові Компанія жодним чином не обґрунтувала та не довела, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним Договором і в результаті визнання його недійсним майнові права позивача буде захищено та відновлено.
У той же час, у позовній заяві Компанія посилалася лише на те, що оскаржуваний Договір є підставою для майнових вимог Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича про стягнення з позивача 547 522,30 грн. збитків у рамках іншої справи, а саме справи № 910/5738/23. Також Компанія вказувала, що питання про визнання спірного Договору недійсним, на її переконання, може бути розглянуте судом як шляхом подання зустрічної позовної заяви, так і шляхом подання окремого позову.
Суд звертає увагу на те, що 18.05.2023 року Компанія вже зверталася до господарського суду з викладеними у зустрічному позові у справі № 910/5738/23 вимогами до Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича та Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни про визнання недійсним спірного Договору. Проте, ухвалою від 22.05.2023 року господарський суд міста Києва (суддя Турчин С.О.) зустрічну позовну заяву Компанії від 15.05.2023 року № 3390-05-10 у справі № 910/5738/23 повернув заявнику, що фактично й зумовило звернення Компанії до суду з окремим позовом у справі № 910/9423/23.
Водночас недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року в справі № 761/26815/17, постановах Верховного Суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 року в справі № 200/4202/14-ц.
Так, у наведених вище постановах міститься правовий висновок, який зводиться до того, що для визнання в судовому порядку недійсним договору, окрім іншого, в обов'язковому порядку суд повинен установити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб (учасників правочину, або заінтересованих осіб) у зв'язку з укладенням спірного правочину, а ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 року в справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 року в справі № 904/5480/19 та від 29.06.2021 року в справі № 916/2040/20.
Суд також звертає увагу, що зазначені вище позиції є сталими і знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року в справі № 920/1771/14 (№ 3-449гс16), постановах Верховного Суду від 12.12.2019 року в справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 року в справі № 910/12787/17 та від 12.12.2019 року в справі № 910/13266/18.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Компанією було ініційовано означений спір про недійсність Договору не для фактичного захисту її цивільних прав та інтересів у даному провадженні, що є недопустимим.
Оскільки Компанія у встановленому законом порядку не довела та не підтвердила, яким чином оспорюваний нею Договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси, не обґрунтувала того, що в результаті визнання його недійсним майнові права позивача буде захищено та відновлено, а також зважаючи на фактичне використання Компанією приватно-правового інструментарію, який полягає у ініціюванні спору та поданні позову в справі № 910/9423/23 про визнання недійсним Договору, для створення преюдиційного рішення суду (а саме відносин сторін в іншій справі - № 910/5738/23), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Компанії.
Суд також звертає увагу на те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Крім того, як було зазначено вище, у квітні 2023 року Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про стягнення збитків у розмір 547 522,30 грн., що становлять суму сплачених ним відсотків за Договором на користь Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни.
Тобто, на день відкриття провадження у справі № 910/9423/23, предметом спору в якій є визнання недійсним Договору (03.07.2023 року), вже було відкрито провадження у справі № 910/5738/23 про стягнення грошових коштів, нарахованих на підставі цього ж Договору.
Судом встановлено, що за результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду міста Києва від 29.06.2023 року в справі № 910/5738/23 (суддя Турчин С.О.) у задоволенні вимог Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича відмовлено.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на таке.
У постанові від 26.01.2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Водночас, у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту. Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора (з огляду на недійсність Договору) та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Разом із тим, суд зазначає, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки Компанією не було доведено тих обставин, на які вона посилалася як на підставу пред'явлених до відповідачів вимог, а також з огляду на недоведеність останньою факту порушення її прав оскаржуваним Договором та обрання позивачем неналежного способу захисту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Компанії.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.
Що стосується понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відзиві на позовну заяву від 19.07.2023 року Фізична особа-підприємець Істомін Ігор Олегович вказав, що попередній (орієнтовний) розмір понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі становить 50 000,00 грн., а у письмовій заяві від 05.09.2023 року відповідач-1 повідомив суд, що докази на підтвердження такого розміру витрат на оплату послуг адвоката будуть надані у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Крім того, у заяві від 08.11.2023 року Фізична особа-підприємець Гуменна Наталія Петрівна також повідомила суд про намір подати докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати відповідачів на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Фізичної особи-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича та Фізичної особи-підприємця Гуменної Наталії Петрівни на професійну правничу допомогу на 12.12.2023 року о 12:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 3.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Істоміна Ігоря Олеговича та Фізичну особу-підприємця Гуменну Наталію Петрівну протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ними заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.12.2023 року.
Суддя В.С. Ломака