ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.12.2023Справа № 910/13764/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ»
до Фізичної особи-підприємця Руденко Оксани Валентинівни
про стягнення 33 541, 30 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Руденко Оксани Валентинівни про стягнення 33 541,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди №22/09/21 від 22.09.2021.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
22.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою від 29.09.2023 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13764/23 постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 29.09.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 29.09.2023 вручена представнику відповідача - 02.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600050412846.
За змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору оренди №22/09/21 від 22.09.2021 позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення загальною площею 16,60 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп. 3, розташованого на 1 поверсі, що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 22.09.2021.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що у період з 31.01.2021 по 30.06.2023 відповідач свої зобов'язання з оплати оренди нежитлового приміщення не виконав, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 33 200,00 грн.
Оскільки відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати оренди, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 33 200,00 грн, інфляційних втрат у сумі 283,86 грн, 3% річних у сумі 57,44 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
22.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства від 09.11.2021 змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Руденко Оксаною Валентинівною (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 22/09/21 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення (прим. № 3), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп. 3, розташоване на 1 поверсі, загальною площею 16.60 кв.м. (надалі - Приміщення) та використовується для побутових потреб орендаря (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2 договору приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем в оренду на підставі Акту приймання-передачі нежитлового приміщення. Приміщення вважаться переданим в оренду з моменту підписання Акта приймання-передачі.
Орендодавець зобов'язується у 10-ти денний термін з моменту підписання сторонами цього договору надати орендарю зазначене у п.1.1. нежитлове приміщення (пункт 2.1. договору).
За змістом пункту 2.12. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачували оренду комунальні послуги та інші послуги, видатки, збори, пов'язані з утримання приміщення, зазначені у цьому договорі та передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3.1. договору, орендар за користування приміщенням щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої визначено у Додатку № 1, то є невід'ємною договору.
У пункті 3.2. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем до 20 числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку орендодавця, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити його дію або змінити його умови щодо строку дії, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний на тих самих умовах (пункти 6.1., 6.2. договору).
У розрахунку орендної плати за користування нежитловим приміщенням (прим. №3), загальною площею 16,60 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп. 3, яке є Додатком № 1 до договору, сторони погодили, що розмір щомісячної орендної плати за цим договором становить 1660,00 грн.
22.09.2021 згідно з актом прийому-передачі до договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення (прим. №3), загальною площею 16,60 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп. 3, розташованого на 1 поверсі.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати за період з 31.10.2021 по 30.06.2023, які направлено 15.09.2023 на адресу відповідача разом з вимогою № 530 від 15.09.2023 про сплату заборгованості в загальному розмірі 33 200,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідача за користування нежитловим приміщенням №3, загальною площею 16,60 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп. 3, у період з 31.10.2021 по 30.06.2023 виникла заборгованість у сумі 33 200,00 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 283,86 грн, 3% річних у сумі 57,44 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 31.10.2021 по 30.06.2023 відповідач користувався приміщеннями №3, загальною площею 16,60 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп. 3, переданим в оренду за договором оренди №22/09/21 від 22.09.2021.
За розрахунком позивача за період з 31.10.2021 по 30.06.2023 у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 33 200,00 грн зі сплати за користування орендованими приміщеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 33 200,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з оплати орендних платежів на виконання договору оренди № 22/09/21 від 22.09.2021 у розмірі 33200,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 33 200,00 грн.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 283,86 грн, 3% річних у сумі 57,44 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунок інфляційних втрат у сумі 283,86 грн та 3% річних у сумі 57,44 грн, нарахованих за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року є арифметично правильним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ВИСНОВКИ СУДУ
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» до Фізичної особи-підприємця Руденко Оксани Валентинівни.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи підприємця Руденко Оксани Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ «ВЕНЕЦІЯ» (03191, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 58-А, ідентифікаційний код 30303467) заборгованість у сумі 33 200,00 грн, інфляційні нарахування у сумі 283,86 грн, 3% річних у сумі 57,44 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.12.2023.
Суддя О.В. Гулевець