ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю
"06" грудня 2023 р. Cправа № 902/1476/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевик", 24200, Вінницька область, Тульчинський район, селище міського типу Томашпіль, вулиця Криворучко, будинок 45а, ідентифікаційний код юридичної особи 32186379
до Міністерства юстиції України, 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622
про визнання недійсним наказу
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області 01.12.2023 надійшла позовна заява № б/н від 01.12.2023 (вх. № 1508/23 від 01.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевик" до Міністерства юстиції України про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України № 3975/5 від 20.11.2023 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
01.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 01.12.2023 (вх. № 01-34/11530/23 від 01.12.2023) про долучення до матеріалів позовної заяви доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до суду разом із платіжною інструкцією на підтвердження сплати судового збору.
Дослідивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевик" та додані до неї документи, суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви на розгляд до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю з огляду на таке.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем при зверненні з позовом до суду відповідачем визначено Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) та заявлено вимогу про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України № 3975/5 від 20.11.2023 року.
За змістом вказаного наказу Міністерством юстиції України задоволено скаргу Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 01.08.2023 № 02-10-14/1771, ухвалено рішення визнати прийнятим з порушеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати рішення від 11.05.2019 № 46804672 державного реєстратора Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівни; визнати прийнятим з порушеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювати рішення від 18.01.2021 № 56188696 державного реєстратора Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області Красилюка Віктора Федоровича; тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області Сауляк Наталії Ігорівні строком на 3 (три) місяці; виконання пунктів 2, 3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству та виконання пункту 4 наказу покласти на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
Приписами статті 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Положеннями частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За загальним правилом, згідно вимог частин 1-2 статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 ГПК України.
Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Згідно частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Водночас, положеннями частини 5 статті 30 ГПК України визначено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
У розумінні наведених норм процесуального права, виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом.
Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.
Відповідно до частини 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва незалежно від наявності інших підстав для визначення виключної підсудності такого спору, в силу прямої вказівки про це в частині 5 статті 30 ГПК України та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 по справі № 910/15190/20; від 21.04.2022 по справі № 917/1212/21; від 12.01.2021 по справі № 9 18/572/19; від 04.02.2020 по справі № 914/240/18.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі статтею 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
У рішенні у справі "Zand v. Austria" зазначено, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів."
Враховуючи викладене, господарським процесуальним законодавством України прямо передбачений обов'язок суду направити матеріали позовної заяви на розгляд іншому суду, якщо буде встановлено, що така позовна заява підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.
Отже, передання матеріалів позовної заяви за належною підсудністю не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є безумовною гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом.
Приймаючи до уваги, що відповідачем за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевик" про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України № 3975/5 від 20.11.2023 року є центральний орган виконавчої влади - Міністерство юстиції України такий спір відповідно до частини 5 статті 30 ГПК України підлягає розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовну заяву № б/н від 01.12.2023 (вх. № 1508/23 від 01.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевик" до Міністерства юстиції України про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України № 3975/5 від 20.11.2023 року слід передати на розгляд за правилами виключної підсудності до Господарського суду міста Києва.
Положеннями частини 3, частинами 6-7 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення. Спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 30, 31, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву № б/н від 01.12.2023 (вх. № 1508/23 від 01.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевик" до Міністерства юстиції України про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України № 3975/5 від 20.11.2023 року разом з доданими до неї документами передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) до Господарського суду міста Києва (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44/В).
2. Копію позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевик" № б/н від 01.12.2023 (вх. № 1508/23 від 01.12.2023) долучити до примірника ухвали, що залишається у Господарському суді Вінницької області.
3. Відповідно до частини 2 статті 235 ГПК України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
4. Згідно пункту 8 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду.
5. Відповідно до частини 1 статті 256, статті 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
6. Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та представнику позивача до електронного кабінету у системі ЄСІТС; Господарському суду міста Києва разом з матеріалами позовної заяви у справі № 902/1476/23.
Ухвалу підписано 06.12.2023 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, 24200, Вінницька область, Тульчинський район, селище міського типу Томашпіль, вулиця Криворучко, будинок 45а;
3 - представнику позивача, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
4 - відповідачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
5 - Господарському суду міста Києва, 01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44/В.