ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2023 р. Справа №909/985/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Кострик К.,
представники сторін: не з'явилися;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вх. суду від 03.10.2023 №01-05/3083/23)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 (повний текст ухвали складено 12.09.2023)
про забезпечення позову
у справі №909/985/21 (суддя Т.Е. Валєєва)
за позовом: Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", м. Київ
до відповідача: Територіальної громади Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, смт. Кути, Косівський район, Івано-Франківська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Рожнів, Косівський район, Івано-Франківська область
про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок відумерлої спадщини
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції:
11.08.2023 до Господарського суду Івано-Франківської області від представника АТ "УКРСИББАНК" (позивача) у даній справі надійшла заява про забезпечення позову (вх.№9531/23), в якій позивач просить накласти арешт на об'єкти нерухомості, а саме спірне майно.
Заява мотивована тим, що судове рішення про визнання права власності ОСОБА_1 (третьої особи) на нерухоме спадкове майно (житловий будинок) померлої ОСОБА_2 скасовано, на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація (запис) про наявність у ОСОБА_1 (третьої особи) права власності на зазначене майно, ТГ Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (відповідач) на адвокатській запит представника позивача повідомила, що будь-які заходи стосовно нерухомого спадкового майна померлої ОСОБА_2 вживатимуться відповідачем при завершенні судових спорів (в т.ч. між кредиторами) та ОСОБА_1 (третя особа) має можливість розпорядитися спірним майном (відчужити його, передати в іпотеку, оренду тощо), однак при цьому вона не має правової підстави для права власності на це майно.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 у справі №909/985/21 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вх.№9531/23 від 11.08.2023) про забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, є непідтвердженими припущеннями стосовно можливих дій третьої особи щодо відчуження майна. Суд першої інстанції також зазначив, що немає реальної загрози настання наслідків, які можуть виникнути в разі невжиття заходів забезпечення позову, які були вказані в заяві та позивачем не доведено істотної необхідності у вжитті обраних ним заходів забезпечення позову.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вх. суду від 03.10.2023 №01-05/3083/23) у якій просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 у справі №909/985/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву позивача про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що право власності на житловий будинок, щодо якого вирішується питання про звернення стягнення, зареєстроване за третьою особою ОСОБА_1 без достатньої правової підстави
Зазначає, що у Державному реєстрі речових прав міститься інформація (запис) про наявність у ОСОБА_1 права власності на оспорюванні об'єкти нерухомості та при наявності такого запису про право власності щодо вказаного вище нерухомого майна ОСОБА_1 має можливість розпорядитися оспорюваним нерухомим майном.
22.11.2023 від ОСОБА_1 надійшов відзив б/н від 21.11.2023 (вх. №01-04/7605/23) на апеляційну скаргу, в якому третя особа не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та вказує, що спірне майно перебуває в іпотеці позивача та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існує арешт на спірний житловий будинок, накладений у справі №347/1259/18, що перешкоджає його відчуженню та зазначає, що речове право на спірну земельну ділянку третя особа не набувала за рішенням суду та, відповідно, його не реєструвало в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виключає його відчуження
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 справу №914/1404/22 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 909/985/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 у справі №909/985/21.
Ухвалою суду від 13.11.2023 розгляд справи призначено на 28.11.2023.
В судове засідання 28.11.2023 явку уповноважених представників сторони не забезпечили, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Як встановлено Господарським судом Івано-Франківської області, предметом спору є житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а предметом позову - стягнення заборгованості за рахунок цього майна (шляхом звернення стягнення на майно шляхом його продажу на прилюдних торгах).
Позов заявлено з підстав перебування спірного майна в іпотеці у позивача на підставі договору іпотеки (житлове приміщення) №4268 від 28.11.2006 та договору іпотеки (нерухоме майно) №2863 від 19.09.2008, укладених між позивачем (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), яка в подальшому померла, а ТГ Кутської селищної ради (відповідач) набула спірне майно у власність як відумерлу спадщину.
Позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищезазначені об'єкти нерухомого майна, а саме житловий будинок та земельну ділянку.
Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (Постанова Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 щодо забезпечення позову зазначено що, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим при вирішенні спору у суді є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з майновою позовною вимогою.
У випадку, якщо позивач звертається до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 26.06.2019р. у справі №904/5806/19.
Отже, оскільки позивачем не надано доказів вчинення третьою особою дій, спрямованих на відчуження спірного майна, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено істотної необхідності у вжитті обраних ним заходів забезпечення позову та відсутня реальна загроза настання наслідків незастосування судом заходів забезпечення позову, вказаних у заяві про забезпечення позову, а саме посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 у справі №909/985/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вх. №01-05/3083/23 від 03.10.2023) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 у справі №909/985/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2023
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець