Справа № 298/2189/23
Номер провадження 1-кс/298/294/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року смт. Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мирча Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, військовослужбовця, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12023071070000272 від 2 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Старший слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023071070000272 від 2 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у невстановлений слідством день та час у невстановленому слідством місці незаконно придбав психотропну речовину - метамфетамін, яку умисно без відповідного дозволу незаконно зберігав з метою подальшого збуту до 31.10.2023.
31.10.2023 ОСОБА_4 , діючи умисно, знаходячись на автобусній зупинці по вул.Миру в с.Зарічево Перечинської ОТГ Ужгородського району, з метою особистого збагачення за рахунок збуту психотропної речовини, збув останню за наступних обставин.
31.10.2023, попередньо домовившись про зустріч, ОСОБА_4 з метою збуту психотропної речовини зустрівся на автобусній зупинці по вул.Миру в с.Зарічево Перечинської ОТГ з особою під легендованими даними - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виконував роль закупника в ході конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами - контролем за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, де отримав від останнього в якості оплати за придбання метамфетаміну 1000,00 грн.
У подальшому, отримавши грошові кошти за придбання психотропної речовини, ОСОБА_4 о 14 год. 12 хв., знаходячись на автодорозі сполученням Львів - Самбір - Ужгород, навпроти будинку №43 по вулиці Центральній в с.Мирча Дубриницько-Малоберезнянської ОТГ, передав і таким чином збув ОСОБА_7 , який виконував роль закупника в ході конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами - контролем за вчиненням злочину у формі оперативної закупки один згорток із вмістом білої кристалічної речовини, яку в ході огляду покупця ОСОБА_7 31.10.2023 о 14:55 год. після проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки було вилучено.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/107-23/10694-НЗПРАП від 09.11.2023 встановлено, що надана на експертизу кристалічна речовина білого кольору, яка була вилучена у покупця ОСОБА_7 після її закупки у ОСОБА_4 , у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетафін. Маса метамфетаміну (у перерахунку на метаметамін основу) становить 0,0786 г, відсотковий вміст метамфетаміну становить 51,95%.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.
Вказується, що є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, вчиняти інше кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотиків та проти здоров'я населення.
Існування ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема, тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти здоров'я населення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним.
З урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 , обставин його вчинення, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується - ізолювати суспільно небезпечну особу та убезпечити суспільство від торговців наркотиками.
Зазначається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
На даний час існує необхідність в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як він обумовлений наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, підозрюваний може незаконно впливати на свідків - даний ризик підтверджений тим, що свідки у провадженні можуть піддатися тиску з боку підозрюваного, залишаючись на свободі, зможе психологічно та фізично впливати на цих людей, на їх покази і рішення, а це у свою чергу негативно відображатиметься на розгляді справи в суді; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду - даний ризик слідство обґрунтовує тим, що розуміючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, останній може перетнути кордон з однією із чотирьох країн ЄС, з якими межує Закарпатська область, чи то законним шляхом чи то поза межами пунктів пропуску, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється - цей ризик має підґрунтя для існування тому, що розповсюдження наркотиків, в тому числі психотропних речовин не одноразова акція, збут психотропних речовин і отримання прибутку за це носить системний характер, інакше така незаконна протиправна діяльність не має сенсу, а тому, слідство вважає, що ОСОБА_4 не зупиниться на досягнутому та, залишаючись на свободі, продовжуватиме вчиняти злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків.
Стверджується, що при вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, крім зазначених вище ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, необхідно відповідно до ст.178 КПК України врахувати наявність наступних обставин: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років; офіційні джерела доходів у підозрюваного ОСОБА_4 відсутні, що може свідчити про незаконне отримання ним засобів для існування, в тому числі кримінальним шляхом; у підозрюваного ОСОБА_4 відсутнє постійне місце роботи або навчання; існує ризик повторення протиправної поведінки ОСОБА_4 .
Окрім того, на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_4 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Визначення розміру застави прокурор залишив на розсуд суду. Додатково зазначив, що в ході проведеного санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 відшукано та вилучено грошові кошти, які видавались для проведення оперативної закупки.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, просила застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою призначити підозрюваному мінімальний розмір застави. На думку захисника, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведені вказані у клопотанні слідчим ризики, передбачені ст.177 КПК України. Також просила врахувати те, що підозрюваний ОСОБА_4 має сім'ю, дитину, постійне місце проживання, доглядає за бабусею похилого віку.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив застосувати до нього домашній арешт. Повідомив, що є військовослужбовцем-дезертиром, щодо нього місцевим судом Львівської області розглянуто кримінальне провадження за фактом втечі з військової частини, за що його засуджено до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, на даний час у Львівському апеляційному суді за апеляцією прокурора переглядається цей вирок, однак документів щодо цього надати не може, оскільки не має, як і не може пояснити чи є відрахованим з військової частини. Також показав, що вживає особисто метамфетамін, однак збутом такого не займається, в той же час підтвердив той факт, що на прохання побратима здійснив передачу пакету особі, а потім віддав йому за це гроші.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, а також надані стороною захисту документи, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023071070000272 від 2 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 , ч.2 ст.307 КК України.
28.11.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України. Зокрема такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071070000272 від 2 жовтня 2023 року; рапорт від 27.11.2023, лист керівника Ужгородської окружної прокуратури від 15.11.2023 №456вих23, постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 16.10.2023, заява ОСОБА_7 від 31.10.2023, довідка щодо отримання грошових коштів від 31.10.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 05.10.2023, протокол огляду та вилучення придбаного товару від 31.10.2023, протокол огляду особи і вручення грошових коштів від 31.10.2023, протокол вручення технічних засобів від 31.10.2023, протокол огляду заздалегідь ідентифікованих (помічених) коштів від 31.10.2023, протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 31.10.2023, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 31.10.2023, постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 01.112023, висновок експерта від 09.11.2023 №СЕ-19/107-23/10694-НЗПРАП, повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення від 28.11.2023, інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого, на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропних речовин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, тобто у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаного ризику.
Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.1 ст.307 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованим, не має офіційного та постійного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). При цьому, слідчим суддею враховується, в тому числі повідомлена підозрюваним ОСОБА_4 в судовому засіданні інформація щодо засудження його за самовільне залишення військової частини.
Відповідно до відкритих даних на сайті "Судова влада" містяться відомості щодо розгляду 07.06.2023 Яворівським районний судом Львівської області кримінального провадження щодо ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України, яким останнього засуджено до 5 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Вказаний вирок переглядається Львівським апеляційним судом.
На переконання слідчого судді, у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам.
Доводи захисника та підозрюваного про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкі злочини і встановлення істини.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 , в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, сум'ї, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають.
Слідчий суддя також враховує надані стороною захисту документи, як такі, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4 , втім, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину за ч.1 ст.307 КК України, на переконання слідчого судді, навіть наявність соціальних зв'язків ОСОБА_4 не усуває існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Поряд з цим слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров'я, в тому числі відсутність даних про те, що стан здоров'я підозрюваного виключає можливість його утримання під вартою, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
При цьому, суд враховує положення ч. 4 ст. 182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суддя наряду з положеннями ст.ст.182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W.V.Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.
Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, що належить до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров'я населення, з урахуванням суті та характеру злочину, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Відтак, клопотання слідчого підлягає задоволенню, щодо ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покладенням на підозрюваного обов'язків.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 161 040 (сто шістдесят одну тисячу сорок гривень) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/2186/23; провадження №1-кс/298/294/23 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 28 листопада 2023 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 26 січня 2024 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1