Справа № 185/8780/23
1-кп/185/875/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлограді кримінальне провадження №62020050000000711 від 15 квітня 2020 рокуза обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорненкове Покровського району Дніпропетровської обл., громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді водій - кранівник стартового взводу стартової батареї НОМЕР_1 підрозділу військової частини НОМЕР_2 , який перебуває поза штатом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , обіймаючи посаду водія-кранівника стартового взводу стартової батареї НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою тимчасово незаконно ухилитися від проходження військової служби в умовах особливого періоду, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 28.03.2020 року самовільно залишив підрозділ 9623 військової частини НОМЕР_2 , який дислокується у АДРЕСА_3 , знаходився за місцем свого мешкання, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до розташування вказаної військової частини, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління не подавав, до поки 27.07.2021 усвідомлюючи помилковість і протиправність своїх дій самостійно прибув до розташування Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил.
Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
03 листопада 2023 року між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим за участі захисника укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до укладеної угоди обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.
ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він повністю розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину кримінального правопорушення. Також обвинувачений вказав, що він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди у вигляді обмеження права оскаржити вирок згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також відмови від судового розгляду, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, та відмову допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз, та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.
Також зазначив, що повністю погоджується з обвинуваченням, щиро кається у вчиненому.
Прокурор та захисник, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
В угоді передбачено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Тому суд приходить до висновку, що умови угоди не порушують інтереси сторін і відповідають інтересам суспільства, обвинувачений взмозі виконати взяті на себе зобов'язання та присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 407 КК України, що встановлено під час допиту обвинуваченого.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та наявні всі правові та фактичні підстави для затвердження угоди.
Крім того, відповідно до укладеної угоди, сторони погодили покарання відповідно до санкції за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки. На підставі 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. Обвинувачений пояснив, що він розуміє визначене покарання.
Також прокурором зазначено про наявність щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину.
Оцінюючи узгоджене покарання на відповідність чинному КК України, суд приходить до висновку, що таке покарання з урахуванням тих пом'якшуючих обставин, про які зазначив прокурор, та відсутності обтяжуючих обставин може бути призначено.
Прокурор та захисник обвинуваченого не заперечували проти цього.
Оцінюючи узгоджене покарання на відповідність чинному КК України, суд приходить до висновку, що таке покарання з урахуванням особи обвинуваченого, пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих може бути призначено. Так, обвинувачений визнав вину повністю, розкаявся у вчиненому, раніше не судимий. Тому іспитовий строк може бути визначено в мінімальних межах з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.. 76 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 03 листопада 2023 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, за який призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного остаточного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, зобов'язавши його згідно з п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1