Справа № 203/4551/23
Провадження № 2/0203/1378/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пилипенко А.С.,
за участю представника відповідача - адвоката Зінченка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
23 серпня 2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачка звернулася до позивача із заявою про отримання банківських послуг, у відповідності до якої позивач відкрив відповідачці кредитний рахунок з обумовленим лімітом, відповідачка в свою чергу зобов'язувалася здійснювати погашення кредиту. Своїх зобов'язань відповідачка не виконує, тому позивач в судовому порядку просить суд стягнути на свою користь з відповідачки заборгованість, яка станом на 04 квітня 2023 року становить 121 866,40 грн., яка складається з 97 368,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 497,85 грн. - заборгованість за відсотками, а також стягнути судові витрати по справі. (а.с.1-3)
Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру та Міністерства соціальної політики України відповідей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки фізичної особи ОСОБА_1 , (а.с.а.с.79, 84) ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників. (а.с.86)
В судове засідання 06 жовтня 2023 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 14 листопада 2023 року. (а.с.104)
24 жовтня 2023 року від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що відповідачка частково визнає позовні вимоги тільки в частині стягнення заборгованості за кредитом, в частині вимог про стягнення відсотків заперечує, оскільки відсутні підстави вважати що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у форі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Також представник відповідачки зазначає, що згідно виписки, наданої позивачем, встановлено, що позивач примусово та безпідставно проводив списання відсотків за користування кредитним лімітом, яке умовами договору не передбачено. Оскільки, кредитний договір на час його укладання не містив погоджених з відповідачкою умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитом чи інших обов'язкових платежів, тому представник відповідачки просив частково задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості на суму 86 927,98 грн. Також у відзиві представник відповідачки просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, оскільки відповідачка є внутрішньо переміщеною особою, наразі її щомісячний дохід складає 10 000 грн., вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей та вимушена щомісяця витрачати грошові кошти на оренду житла, оскільки помешкання за її місцем реєстрації зруйновано внаслідок ракетних атак. (а.с.107-114)
В судовому засіданні 14 листопада 2023 року за участю представника відповідачки було проведено розгляд справи по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на його електронну адресу судових повісток. Позивачем до позовної зави було додане клопотання в якому він просить суд розглянути справу за відсутності представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК». (а.с.6)
Представник відповідачки в судовому засіданні просив частково задовольнити позовну заяву з підстав зазначених у відзиві та просив розстрочити виконання рішення суду.
Заслухавши думку представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н, в якій виявив намір оформити на своє ім'я платіжну картку (кредитку). (а.с.27)
05 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 06/15, 17 квітня 2012 року їй було надано кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії до 06/15, 10 червня 2014 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_3 з терміном дії до 08/17, 27 квітня 2016 року їй було надано кредитну картку № НОМЕР_4 з терміном дії до 04/20, 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_5 з терміном дії до 06/24. (а.с.17)
Як вбачається з матеріалів справи позивачем був встановлений відповідачці 05 жовтня 2011 року кредитний ліміт в сумі 300 грн., який в подальшому змінювався, 27 січня 2022 року кредитний ліміт становив 100 000 грн. (а.с.18)
З виписки за договором № б/н укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка користувалася кредитною карткою, здійснювала покупки, поповнювала мобільні рахунки, знімала та переводила кошти, тобто реалізувала своє право на користування кредитними коштами, що також було підтверджено і самою відповідачкою у відзиві на позовну заяву. (а.с.63-75)
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що банком було виконано взяті на себе зобов'язання щодо відкриття відповідачу кредитного рахунку із можливістю користування кредитними коштами.
В обґрунтування позовних вимог, позивач долучив до позовної заяви анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 05 жовтня 2011 року, довідку про умови кредитування, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
На підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість, яку станом на 04 квітня 2023 року визначив в розмірі 121 866,40 грн., що складається з 97 368,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 497,85 грн. - заборгованість за відсотками.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка (штраф, пеня) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
В частині заявлених банком вимог про стягнення заборгованості за відсотками суд враховує, що згідно змісту позовної заяви заявлені банком до стягнення проценти нараховані у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг.
Проте, надані до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів не містять підпису відповідачки, а тому не визнаються судом належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення позичальника з вказаними Умовами та Тарифами, що діяли на момент укладання договору, а також доказом погодження сторонами відповідних істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207,1055 ЦК України.
Не містить умов щодо порядку нарахування та сплати процентів і підписана відповідачкою анкета-заява від 05 жовтня 2011 року.
Долучена до позову копія заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг датована 12 серпня 2020 року, не містять відомостей їх складання з метою внесення змін та доповнень до договору від 05 жовтня 2011 року, а тому не визнається судом належним та допустимим доказом погодження/зміни умов договору, укладеного 05 жовтня 2011 року.
В зв'язку з цим, суд визнає безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням вищезазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою умов договору, однак умовами договору не передбачено списання відсотків за користування кредитом та кредитним лімітом, позовні вимоги банку слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки заборгованість за договором № б/н від 05 жовтня 2011 року по основній сумі боргу в розмірі 86 927 грн. 98 коп., оскільки саме цю суму згідно банківських виписок було використано безпосередньо відповідачкою на оплату товарів і послуг, зняття готівки тощо. Решта суми, заявленої позивачем як заборгованість по основній сумі боргу, насправді є відсотками за користування кредитними коштами, доводи щодо яких зазначено вище.
Щодо заяви відповідачки про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Як вбачається з поданої відповідачкою заяви, вона визнає позовні вимоги частково, не заперечує проти наявної заборгованість за кредитом по основній сумі боргу, але має тяжке матеріальне становище та малолітніх дітей, в одного з яких є проблеми зі здоров'ям.
Відповідачкою надані докази, які підтверджують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме надано копії свідоцтво про народження малолітніх дітей, а також документи, які свідчать про хворобливий стан одного з її дітей, що підтверджується висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини. (а.с.а.с.119, 120, 121-122)
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивачка мешкала в м. Маріуполі, який наразі тимчасово окупований, що свідчить про раптове суттєве погіршення її майнового стану через необхідність терміново полишити місце свого постійного проживання та залишити нажите за тривалий час майно, суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідачки та відстрочує виконання рішення суду зі стягнення заборгованості по основній сумі боргу, яка становить 86 927 грн. 98 коп.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 914 грн. 51 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.76, 81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 267, 268, 274, 435 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» рах. № НОМЕР_7 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, заборгованість за договором № б/н від 05 жовтня 2011 року по основній сумі боргу, яка становить 86 927 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 98 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 914 (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять) грн. 51 коп., а разом: 88 842 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дві) гривні 49 копійок.
В решті позову - відмовити.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , виконання рішення суду на дванадцять місяців і зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 сплачувати борг по 7 403 (сім тисяч чотириста три) грн. 54 коп. щомісячно, після набрання рішенням законної сили протягом дванадцяти місяців.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.
Повний текст рішення складено 20.11.2023 р.
Суддя С.В. Єдаменко